від того, наскільки масовим буде "ізход" вірмен із Карабаху та окружних земель, залежить і перспектива регіону. Алієв обіцяв нікого не чіпати, говорив про "культурну автономію" вірмен, здивував навіть мене тим, що не торкнувся питання місцевий - приїжджий (адже є велика різниця, на мене, чи це вірменин який родом з Карабаху, чи це ліванський біженець, чи біженець з того ж Азербайджану, чи колонізатор з корінної Вірменії). Але йому схоже не повірили, бо мають історію взаємного геноциду 90-х.
Отже, в випадку масової втечі про партизанську війну не йдеться (її можна вести тільки з опором на місцеве населення), політичний статус також під питанням - автономії простіше вимагати з наявним населенням, а не еміграцією. Тому стратегічно, я гадаю, вірмени зроблять помилку, якщо масово імігрують у Вірменію. Очевидно, що це дасть тільки один вихід - жити, плекаючи надії реваншу, жорстокого удару в зручний час, геноциду "у відповідь".
Між тим, питання можна було б вирішити політично, одразу після закінчення військової фази.
Раніше я цього навіть не торкався, настільки здавалось "а коли це ще буде", а все так стрімко змінюється.
Для цього потрібні холодні голови і в Єревані і в Баку.
Якщо Азербайджан прагне світової солідарності, то якусь форму інтеграції зі збереженням хоча б згаданої "культурної автономії" має надасти.
Але може піти й іншим шляхом - турецьким, при чому я маю на увазі "курдське питання" безвідносно до того, чи править країною Ердоган, чи хтось інший. Тобто, шляхом ігнорації.
До слова, більша частина тепер вже зруйнованого "поясу безпеки" - це одна з історичних земель курдів. Вони там навіть пробували оголосити автономію в 1992, одразу як вірмени перемогли азербайджанців - однак переможці їм такого не дали.
Бо зараз кожен міркує так: "автономія - це добре, коли воно у противника, і погано, якщо у мене; бажати мені автономії може тільки ворог".
Однак її можна втілити - я кажу не тільки про вірменську, але й про дві інші, курдо-мусульманську та курдо-єзидську автономії - навіть в унітарній державі.
Власне, це навіть простіше: закріпити сам факт "дарування" автономії не на федеративних правах, а як добру волю республіканського центру, з механизмом "дав повноваження - відняв повноваження".
Домінат азербайджанської (державної) мови в школі, змі, офіціозі, при вільному обігу та перекладі на вірменську і курдську.
Для вірменської меншини Азербайджану я б радив запровадити - від шкіл до газет - західновірменську, або мову світової діаспори (нею користуються переважно вірмени Зарубіжжя, а у Вірменії вона фактично під забороною).
Це може викликати діалог і підтримку навіть самої діаспори! Якби не здавалося це фантастичним, але при певному дипломатичному такті це можна досягти.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2652379.html.
Journal information