Колись, років двадцять тому, й у мене були часи запеклої боротьби з "креветочною мафією Криму".
Нічні засади на лиманах, облави, обшуки.
Бо найкраща у світі за адреналіном рибалка - це полювання на бракон'єрів.
Тоді така "риба" часто й з калашами "плавала", такі вже були часи...
Потім українське законодавство дещо лібералізували та п'ять гранчаків "улову" вже не тягли на кримінал.
Втім, в окупованій Ялті останні роки із бабушками, які на набережній продавали "злочинний товар", боровся незалежний блогер Сергій Сардико.
Писав про цих старих як про "спадщину української корупції", та закликав "владу" каленим залізом викоренити це "ганебне явище".
Ну й кажуть, паралельно ще просив цих "мафіозі" підтримати своє "незалежне видання" "Ялта", за що обіцяв лояльність. Бабулі з набережної, кажуть, не погожувалися на такий краудфандінг.
Та менш смішним є те, що газета цього добродія закликала окупантів саджати ялтинців, які критикують російську владу.
Тут вже така креветка, з сильним душком.
Але наразі пана Сардику хочуть окупанти арештувати на декілька діб.
Бо боротьба кланів за контроль над Південним берегом Криму триває а у "холопів чуби тріщать".
Що ж тут скажеш.
Рішуче засуджуючи утиски будь-якої свободи слова, раджу почитати замітку "АРК" про це https://arc.construction/6260?lang=uk.
Та піду мабуть на Привоз за креветкою, щось після ознайомлення з пригодами пана Сардики захотілося її трохи зварити.
Актуальну картинку з соцмереж Ялти додаю до пригортання уваги)))
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2667782.html. 
Journal information