Початок Майдану, окрім багато чого іншого, перекреслив сім років тому в суспільній та історичній українській площині указ Катерини II про скасування Гетьманщини, який російська імператриця підписала саме цього дня - 21-го листопада 1764 року.
З'явленню цього указу передувала записка «О непорядках, которые происходят от злоупотребления прав и обыкновений, грамотами подтвержденных Малороссии», написана для цариці адьюнктом Петербурзької Академії Наук Григорієм Тепловим (він був вихователем та вчителем, пізніше - начальником канцелярії останнього українського гетьмана, графа Кирила Розумовського (1728-1803), молодшого брата фаворита імператриці Єлізавети Петрівни, Олексія Розумовського).
Головне, про що "турбувався" в своєму докладі Теплов - це про те, що закони, якими керуються мешканці Гетьманщини (отримані ще за часів царства Польського) - занадто демократичні та народовладні для підданих рабовласницької Росії:
«Причислить надобно к сим непорядкам, яко главный непорядок в нынешних временах, право их Малороссийское, которое есть Статут Литовский, данный вновь Литовскому княжеству от короля Стефана, бывшего прежде князя Трансильванского, из фамилии Батори, в 1576 году... и Сигизмундом Третьим, в 1588 году подтвержденный. Оное состоит в 14 разделах...
Что касается до права натурального, то законы Статута Литовского, введенные в Малороссийский народ, суть те же самые, что и Великороссийские, только иным порядком и иными словами изображенные, и потому отмены и исправления никакого почти не требуют.
Но ПРАВА ГРАЖДАНСКИЕ, касающиеся до свойства народа, управляемого самодержавным Государем, яко в Статуте Литовском для РЕСПУБЛИКАНСКОГО ПРАВЛЕНИЯ УЧРЕЖДЕННЫЕ, ВЕСЬМА НЕСВОЙСТВЕННЫ УЖЕ СТАЛИ И НЕПРИЛИЧНЫ МАЛОРОССИЙСКОМУ НАРОДУ, В САМОДЕРЖАВНОМ ВЛАДЕНИИ ПРЕБЫВАЮЩЕМУ».
У пана Теплова, до речі, був власний "зуб" на Україну через свою другу дружину, українку Мотрону Демешко, доньку козака, яка доводилася близькою родичкою (двоюрідною сестрою) всемогутнім графам Розумовським. Мотрона Гаврилівна в 1756-1757 роках була коханкою тоді ще великого князя Петра Федоровича, майбутнього Петра III, чоловіка Катерини II. Оскільки двох з трьох дітей Теплова (в тому числі єдиного сина) його дружина народила саме в той час, зрозуміло, що він сам ніколи не мав впевненності в тому, хто саме був їх батьком - він чи цесаревич.
Так чи інакше, але "помста" у чоловіка зрадниці-українки (яка була на 20 років молодша за свого чоловіка - удовця з двома дочками, і якого вона ніколи не любила) вдалася на славу.
Вже в лютому 1764 року, після ознайомлення з його запискою, Катерина II пише в листі до князя Олександра Вяземського з нагоди його призначення на посаду генерал-прокурора Сенату:
«…Малая Россия, Лифляндия и Финляндия... сии провинции, также Смоленскую, надлежит легчайшими способами привести к тому, чтоб ОНИ ОБРУСЕЛИ И ПЕРЕСТАЛИ БЫ ГЛЯДЕТЬ, КАК ВОЛК В ЛЕСУ. К тому приступ весьма легкий, если разумные люди избраны будут начальниками в тех провинциях; когда же в Малороссии гетмана не будет, то должно стараться, чтоб навеки и имя гетманов исчезло, не токмо б персона какая была произведена в оное достоинство…»
Безпосередньо своїм указом від 21 листопада 1764 року Катерина II низводила Гетьманщину, яка на той час, все ж таки, ще мала рештки минулих "вольностей козацьких", до Малоросійської губернії, яка мала не більше прав, ніж будь-яка інша "ісконно" московська провінція:
«Сему, за неимѣніемъ нынѣ гетмана, опредѣленному отъ насъ главному малороссійскому комендиру быть въ такой силѣ, какъ генералъ-губернатору и президенту малороссійской коллегіи, гдѣ онъ по дѣламъ суда и росправи имѣетъ голоси предсѣдателя по генералному регименту, а въ протчиихъ дѣлахъ, яко-то въ содержаніи въ народѣ доброго порядку, обшей безопасности и исполненія законовъ, долженъ онъ поступать съ властію губернаторскою, то есть какъ особливый повѣренный нашъ въ отсутственномъ мѣстѣ.
ЗапорожскоЙ Сѣчи, которая состояла подъ вѣдомствомъ гетмана, быть нынѣ вѣдомой въ семъ правительствѣ малороссійскомъ».
Майдан 2013 року безумовно, остаточно відправив цього указа російської метрополії на смітник історії.
А всім своїм друзям та однодумцям я вкотре хочу нагадати - подивіться, яка сила силенна століттями хотіла Україну та українців зламати та зросійщити. У Москви не вийшло це навіть за часів її сили та могутністі. В жалюгідного нащадка її ницості ніколи це не вийде й поготів.
- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2669711.html.
Journal information