Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Починаючи з 2004 року, "майдан" перетворюється на політичне поняття

Петро Олещук
У День Гідності та Свободи буде дуже багато коментарів на різні теми. Звісно, більшість із політичним контекстом та наповненням.
Звісно, розгонеться справжня війна щодо того, хто може ввжати Майдан "своїм". Цілі баталії триватимуть між політиками з цього приводу. Водночас, велике питання, наскільки взагалі політичній еліті у цій ситуації доречно нагадувати про себе.
Починаючи з 2004 року, "майдан" перетворюється на політичне поняття та своєрідний неформальний політичний інститут. Тоді ж починається практика його використання у політико-агітаційних цілях. Люди, що опинилися поруч з президентом Ющенком на трибуні, претендували на якусь особливу приналежність до політичних подій, пов'язаних із революцією 2004 року. До речі, як показав наступний досвід, опинилися поруч з Ющенком вони тоді геть випадково. Приміром, "водій та охоронець" Ющенка Є. Червоненко зараз просуває "руській мір" з каналів екс-очільника Адміністрації Кучми. Поруч з ним ще один тогочасний "лідер Майдану" К. Куликов. Ю. Павленко депутатсвує в ОПЗЖ, від якої ж нещодавно до Закарпатської облради було обрано В. Каськіва. І це ми ще не згадуємо про Кінаха, Мороза і т.д. Це просто підтвердження того, що для дуже багатьох людей 2004 року трибуна Майдана була просто політичним ліфтом, а не відображенням якихось переконань.
Потім з 2004 року це сформувало для українських політиків зручну схему, у якій протистояли "риги" та "партії Майдану". І останнім, за великим рахунком, можна було повторювати: "Не зрадь Майдан", і у більшості випадків цього вистачало. Це сформувало цілу систему, за якої люди, що постояли поруч з Ющенком на трибуні, висунули комплексні претензії на приватизацію Майдану.
Другий Майдан починався подібно до першого, але згодом перейшов у іншу площину, і мирний протест замістило повстання. Але чи змінилося у результаті ставлення до самої події з боку "політичної еліти" (як би ми її не вирішили називати). Загалом, ні. І подальші події послугували цьому підтвердженням.
Для суспільства кожен протест був вираженням конкретних вимог, які стосувалися долання корупційної державної системи, відновлення справедливості у політиці, питання національної ідентичності та геополітичного вибору для України. Політична ж еліта сприймала все це як прояв власної підтримки. Кожного разу після завершення протестів починався черговий "великий переділ": посад, потоків, впливу і т.д. Деякий час вперед виривався "патріотичний олігарх" Коломойський, котрий згодом, через безмірні апетитити, був змушений поступитися "попутнику революції" Ахметову, котрий, втративши на початку, потім послідовно і методично відновлював позиції.
Поки суспільство чекало чогось, у кабінетах малювалися "шахматки", згідно до яких мало бути розподілено геть усе серед "основних переможців". Суспільство ж у цій ситуації залишалося абстракцією. Це ж не партія, не ФПГ, не олігархи і т.д. Де воно може бути у "розкладах" впливових людей?
Будучи стихією, протест кожного разу слугував штормом для правлчого класу, але після шторму все одно "спливало" щось, що належало до правлячого класу. Це "щось" домовлялося, узгоджувало питання з потрібними людьми, давало цим потрібним людям "гарантії", і очолювало цей механізм. Зрозуміло, що за таких умов численні суспільні вимоги швидко перетворювалися на абстракції. Ну а самі "лідери" швидко переконували самих себе, що це вони такі молодці - перемогли Януковича та Путіна, і через це люблячий народ віддав їм владу у безумовне та повне користування.
Водночас, усі революції абсолютно не змінили сформованої досить давно кастової солідарності "еліти". Тому та ж Н. Штепа зараз - поважний місцевий політик, новообраний депутат. А усі засуджені сепаратисти - це якісь маргінали та "обмінний фонд". Ну не можуть вони "своїх" засуджувати.
Єдина проблема за таких умов - це те, що суспільство, схоже, не дуже хотіло грати і далі у цю вічну гру "патріоти" проти "реваншистів" та почало переносити своє ставлення до політичних процесів на весь "правлячий клас", який сформувався досить давно та спокійно переживав усі революційні процеси. Ну але це вже дещо інше історія.
Найголовніше, що мали б уже зрозуміти наші політики. Протест та його результати - не їхня персональна заслуга або "власність", і протестували, протестують і протестуватимуть не за них, а за цінності іншого порядку. Численні спроби привласнення протесту завершувалися лише його дискредитацією. Думаю, що єдине, про що повинні говорити сьогодні політики - це те, що, власне, вони зробили для втілення політичних концепцій та ідей, які вони теоретично відстоювали та відстоюють.

- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2670153.html.
Tags: анализ, история, майдан, порошенко, прдоны, україна, х%№ло, янукович
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments