Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Сергій Караганов, батько концепції "руського миру" та автор моделі захоплення сусідних країн

Borys Babin
Аксіоматично, що нинішній міждержавний конфлікт зумовлений імперськими амбіціями РФ.
Та зрозуміло, що бідь-яка імперія, від часів хеттів й аймара та до сьогодення, потребує на ідеологію.
Але саме ідеологічний вимір російської агресії наразі належним чином не оцінюється в Україні навіть експертним середовищем.
Ні, звісно усі пишуть про "руський мир" чи демонізують клептомана середньої руки Суркова.
Але у таких чорних імперських справах завжди варто знати не криворуких виконавців із трьома дамськими золотими часіками на кожнй кривавій руці, а високочолих інтелектуальних архітекторів народовбивства.
Бо без Розенбергу не було б Бабіного Яру, без Леніна - Голодомору, без Мао - концтаборів-мільонників для уйгурів.
Експерти "АРК" усувають цей пробіл у вимірі нинішньої російської агресії (перший коментар).
Тому знайомтеся, хто не зустрічався, Сергій Караганов, батько концепції "руського миру" та автор моделі захоплення сусідних країн силами "російськомовної п`ятої колони", багаторічний радник Путіна.
Кров жертв Криму та Сходу назавжди на його академічних пальцях.






Російська політика «ближнього зарубіжжя», доктрина Караганова і Крим


Державам при реалізації зовнішньої політики властиві стратегія та ідеологічне бачення. Здавалося б, складно повірити, що існує письмова доктрина, яка охоплює нинішній наратив російської зовнішньої політики і стратегії щодо поширення впливу на ближнє зарубіжжя. Втім, спроба анексії Криму та погрози Путіна застосувати силу проти інших частин України відображають основну політику Російської Федерації відносно ближнього зарубіжжя, що отримала назву «доктрина Караганова» на ім’я її автора Сергія Караганова. Ця доктрина стала важливим фактором для розуміння російської ідеології, інструментом її зовнішньої політики проти сусідів та того, що є сьогодні «м’якою силою» впливу росіян.
Коріння цієї доктрини йдуть в 1992 рік, коли в щорічнику «Дипломатичний вісник» була опублікована стаття Сергія Караганова «Проблеми захисту прав росіян з «ближнього зарубіжжя»». Статус Караганова свідчить про його авторитет в РФ, оскільки він в той час був членом Ради із зовнішньої політики МЗС Росії, членом Ради при Президентові РФ та заступником голови Ради із зовнішньої та оборонної політики РФ. В даний час Караганов очолює Раду із зовнішньої та оборонної політики РФ та є деканом факультету світової економіки та світової політики Вищої школи економіки в Москві [7].
Основна, центральна ідея статті Караганова полягає в тому, що російськомовних, які проживають на неросійських територіях, можна використовувати як актив зовнішньої політики РФ. Стаття була написана в 90-х роках, але з тих пір виробилася ідеологічна основа, яка зробила цю доктрину життєздатною. Реалізацію доктрини можна спостерігати в політиці Росії щодо «ближнього зарубіжжя», включаючи Грузію, Молдову та Україну, інші держави. Почерк всюди один і той самий: територіальні претензії, загроза територіальній цілісності сусідів, апеляція до російськомовного населення, підтримка місцевих сепаратистів, підкуп місцевої політичної, військової та ділової еліти й так далі.
Передумова цілком очевидна; конфлікти штучно створюються та загострюються власною політикою Росії щодо ближнього зарубіжжя по відношенню до своїх сусідів, виступаючи в ролі «миротворця» регіону [11]. Отже, що ж стверджував Караганов? За його словами, вчення, яке носить його ім’я, з’явилося випадково. Він був запрошений на конференцію для виступу про осіб, що визначають політику, у нього було небагато часу на підготовку, тому він написав текст з основними ідеями, але не доктриною. Як би там не було, Караганов стверджував, що після розпаду Радянського Союзу мільйони російськомовних людей залишилися за межами Росії, і він бачить в цих людях «активи – іструменти, які можна використовувати для збереження впливу Москви на її колишні колонії» [10].
Справа в тому, що все, що Караганов змалював два десятиліття тому в своїй публікації, в подальшому сталося в реальному житті. «Російськомовні, які живуть в Україні», стали «головним гарантом» економічного і політичного впливу Росії, та Москва нібито «має законне право на застосування сили для їх захисту». Президент Росії Путін часто консультувався з питань зовнішньої політики з Карагановим і в кінцевому підсумку багато в чому запозичив у нього ідеї. Такий сценарій зараз розгортається на Україні, де «Росія і Захід отримали «зіткнення моделей» – демократії західного зразка проти авторитарного капіталізму Москви» [10].
Відповідно до ідей Караганова, згаданих у статті в «Дипломатичному віснику» [6], доктрина пропонує три варіанти політики: радикальна демократична політика, реінтеграція та регулювання. Перший передбачає посилення незалежних держав та повну відмову від них Росії. Такий варіант можливий, але нереальний, він може скластися в ситуації, коли Москва почне втрачати потенціал в регіоні та згортати свої збройні сили. Історія показує, що така політика ніколи не використовувалася Російською Федерацією.
Другий – «неоімперський шлях», тобто довгостроковий шлях, «менш кривавий та більш ефективний». Цей сценарій проходив і продовжує діяти в рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД) та інших міжнародних організацій під егідою Росії. Як показує практика, це менш криваво, але неефективно для панування Росії. Фіналом передбачається реінтеграція колишніх республік СРСР в конфедеративні рамки, в яких Росія повинна «грати активну постімперську роль». Караганов підкреслив, що «Росія повинна повернутися до своєї традиційної ролі – підкупити місцевих лідерів, відправити війська, щоб когось врятувати і так далі»
Остання версія, «регулювання», виглядає як основна практика російської зовнішньої політики.
Крім варіантів політики, існує кілька стратегій для досягнення далекосяжних цілей Росії в рамках доктрини. Стратегія стверджує, що вся національна безпека країни повинна бути під контролем, що величезна частина зусиль повинна йти на захист «російськомовного населення» на неросійських територіях і повинна бути заснована на захисті прав людини та прав меншин, «інакше інші групи меншин будуть піддаватися дискримінації». «Російськомовні» – велика цінність Росії, і потрібно зробити все, щоб вони залишилися в регіонах, де вони живуть зараз, щоб поширити мережі впливу, росіяни повинні почати велику експансію інвестицій – йдеться в доктрині.
Як стверджує доктрина, потужний політичний анклав необхідно створити серед контрольованих підприємств, які в кінцевому підсумку послужать основою для політичного впливу Росії, включаючи «захист російськомовних»; це потрібно робити за допомогою підтримки шкіл, російських медіа, преси і так далі; еліти колишніх республік повинні здобувати освіту в проросійських установах, тому вони будуть служити інтересам Москви; особлива увага приділяється військовій еліті з ближнього зарубіжжя, яку необхідно навчати в російських військових училищах. Доктрина підтримує застосування сили «проти ворога для збереження стабільності», та домінуюча роль «миротворця» в регіоні колишнього СРСР повинна бути віддана Росії [6]. Деякі з вищезгаданих стратегій ефективно використовуються Росією в якості захисту російськомовного населення (так званий «рускій мір» й подальший розвиток таких концепцій як «Малоросія», «старші та молодші брати»), але деякі з них зазнали відносної невдачі, наприклад щодо розширення інвестицій. Підготовка еліт здійснювалася, але так й не була реалізованою в повній мірі.
Спроба анексії Криму та конфлікт на сході України можна розглядати як частину доктрини Караганова. Вся ситуація з окупацією Криму була побудована на передумові «російського миру», коли наголошувалося на необхідності захисту «російськомовного населення, широко гнобленого в Україні», що насправді не відповідає дійсності. Дана доктрина проголошувалася, щоб узаконити застосування сили і окупацію російськомовних територій. «Російський мір» заявлявся як «транснаціональний та мовний простір для всіх етнічних росіян, російськомовних і тих, хто залишається лояльним до російської держави» [4].
Деякі з ключових ідей ідентичності «російського мира» можна прочитати в статті Гігіташвілі «Концепція російського світу і сек’юритизація колективної ідентичності». Путін у своєму виступі до депутатів Держдуми по Криму відзначив: «Мільйони росіян і російськомовних людей живуть в Україні і будуть жити далі. Росія завжди буде захищати їх інтереси політичними, дипломатичними і правовими засобами» [9]. Вся концепція «російського мира» штучно створена, щоб утримати вплив та владу в регіоні.
Вся справа в тому, щоб адресувати ідею не тільки росіянам, які живуть в Криму, але і всьому російськомовному населенню. Не секрет, що згідно з останнім переписом населення, проведеного Україною в 2001 році, більше 58 відсотків жителів Криму ідентифікували себе як етнічні росіяни, а 77 відсотків кримчан заявили, що їхньою рідною мовою є російська [1], однак володіння російською мовою не означає, що «півострів це територія Росії». Проте, альтернативна реальність кремлівських медіа зображує російськомовних українців і кримських татар як «російських по суті своїй» [5].
Кримська криза продемонструвала світу готовність Москви застосувати силу за межами кордонів, присвоївши землі, нібито в рамках відповідальності за захист «російськомовного населення». У своїй промові Путін маніпулював репресіями щодо «російськомовного населення»: «супротивникам перевороту відразу ж пригрозили репресіями. Природно, першим на черзі був Крим, російськомовний Крим. У зв’язку з цим жителі Криму і Севастополя звернулися до Росії за допомогою в захисті своїх прав і життя, в запобіганні подій, які розгорталися та тривають в Києві, Донецьку, Харкові та інших містах України» [9]. Ситуація в Криму наочно продемонструвала, як «російськомовне населення», включаючи «еліту», може використовуватися як важіль впливу під замаскованою ідентичністю і передбачуваним переслідуванням російськомовного населення.
Після революції на Майдані в Україні професійні солдати, повністю озброєні зброєю без розпізнавальних знаків, почали займати ключові об’єкти та блокпости на Кримському півострові. Українці називали їх «зеленими чоловічками». Спочатку Путін заперечував, що це російські солдати, але пізніше визнав зворотне [8].
Згідно з доктриною Караганова недоліки української оборонної політики можна пояснити, в ситуації військової агресії, що вимагає застосування сили, факторами впливу російського військової освіти та ідентифікації себе як «етнічно російського» або приналежності до «російськомовної групі ідентичності». Росія виконала величезну роботу по поширенню дезінформації, підкупу місцевої військової, ділової та політичної еліти.
Контрольована і економічно залежна від Москви кримська «бізнес-еліта» та політична «еліта» зараз є частиною доктрини, яка реалізується в Криму. Росія забезпечує вкладення в економіку півострова від 1 до 2,7 мільярдів доларів на рік й з 2014 року реалізувала кілька інфраструктурних проектів. Крім того, Москва виступила з ініціативою «Федеральна цільова програма соціально-економічного розвитку Республіки Крим та міста Севастополя» на суму 669,6 мільярдів рублів (10,06 мільярдів доларів) бюджету, з яких 95,9 % надходить безпосередньо з федерального бюджету [2]. Географічно Кримський півострів знаходиться в значній континентальної залежності від материкової частини України, та в умовах конфлікту він не може нормально функціонувати без значних інвестицій з Росії.
Як відзначав Каргаров, в даний час кращим інструментом соціально-політичного аналізу є «не книжки наших письменників, а дослідження історії». Ця теза широко використовується Москвою, щоб підкреслити свої нібито «законні домагання» на Крим протягом всієї історії. Російська імперія має відповідні історичні зв’язки лише з XVIII століття, коли Південна Україна та Крим були завойовані. Росія побудувала там військово-морську базу в портовому Севастополі – «порті приписки» Чорноморського флоту Росії. Але врешті-решт, це була не «батьківщина для росіян», а лише військова база для подальшого розширення та панування на Чорному морі. Не варто забувати, що тисячі кримських татар було депортовано з півострова Йосипом Сталіним [3]. Даний хибний «історичний наратив» широко використовується росіянами, щоб нібито створити спільну ідентичність, поширити свій вплив і узаконити втручання.
Таким чином, навіть якщо повірити, що письмової доктрини російської експансії не існує як такої, незрозуміло, чому тоді Російська Федерація та Путін надихаються ідеями Сергія Караганова й слідують описаної політиці та стратегії «ближнього зарубіжжя» проти сусідів. Дійсно, Путін часто консультувався з питань зовнішньої політики з Карагановим, і це помітно впливає на формування політики. Основна, центральна ідея всієї цієї доктрини полягає в тому, що російськомовних, які проживають на неросійських територіях, можна використовувати як актив зовнішньої політики.
Вся ситуація з агресією проти України була побудована на передумові «російського мира» та необхідності захисту «російськомовного населення», яке «замасковано утискають» в Криму та на материковій України. «Російськомовні» в поєднанні з цільовою для РФ місцевою та військовою елітою стали інструментом поширення інтересів Москви в регіоні, що в кінцевому підсумку призвело до спроби анексії Криму. Можна припустити, що Росія продовжить використовувати дезінформацію, залежні бізнес, військову та політичну еліту, як й «російськомовне населення» як інструмент для поширення впливу в «ближньому зарубіжжі».

Костянтин Л.


Ссылки:
1. Al Jazeera America. (2014). Map: Russian language dominant in Crimea. Retrieved November 25, 2020, from http://america.aljazeera.com/multimedia/2014/3/map- russian-the-dominantlanguageincrimea.html
2. Ballard, B. (2019). Crimea doesn’t pay: Assessing the economic impact of Russia’s annexation. Retrieved November 25, 2020, from https://www.worldfinance.com/special-reports/crimea-doesnt-pay-assessing-the- economic-impact-of-russias-annexation
3. BBC. (2014). Ukraine crisis: Does Russia have a case? Retrieved November 25, 2020, from https://www.bbc.com/news/world-europe-26415508
4. Gigitashvili, G. (2016). “Russian World” Concept and Securitization of Collective Identity. Retrieved November 25, 2020, from https://www.lai.lv/viedokli/russian-world-concept-and-securitization-of- collective-identity-545
5. Gregory, P. (2014, May 06). Putin’s ‘Human Rights Council’ Accidentally Posts Real Crimean Election Results. Retrieved November 25, 2020, from https://www.forbes.com/sites/paulroderickgregory/2014/05/05/putins-human- rights-council-accidentally-posts-real-crimean-election-results-only-15-voted-for-annexation/?sh=56291f42f172
6. Karaganov, S. (1992). On Russia focused people interest defending issues in “near borderlands”. Diplomaticheskii Vestnik, 21-22, 43-46.
7. Personal website of S. Karaganov. (n.d.). Retrieved November 25, 2020, from http://karaganov.ru/pages/biography
8. Pifer, S. (2020, March 17). Crimea: Six years after illegal annexation. Retrieved November 25, 2020, from https://www.brookings.edu/blog/order-from- chaos/2020/03/17/crimea-six-years-after-illegal-annexation/
9. President of Russia. (2014). Address by president of the Russian federation. Retrieved November 25, 2020, from: http://en.kremlin.ru/events/president/news/20603
10. Russia in Global Affairs. (2014). The man behind Putin’s pugnacity. Retrieved November 25, 2020, from https://eng.globalaffairs.ru/articles/the-man-behind- putins-pugnacity/
11. Velliste, T. (1993). Speech by Trivimi Velliste at the NUPI-CSIS Conference on Baltic and Nordic Security. Retrieved November 25, 2020, from https://vm.ee/et/node/42734

- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2686452.html.
Tags: анализ, донбасс, коллективное х%№ло, крим, подонки, рассея, україна, х%№ло
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments