Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

“не Трипіллям єдиним”, або пост про Археологію та Шкільну Історію

Алі Татар-заде
Передовсім нагадую, що під Шкільною Історією я розумію не історичну науку (яка встановлює причини явищ), не допоміжну історичну дисципліну (яка встановлює факти), а популярне викладення - англ. Plot (синопсис), при чому це S͟t͟o͟r͟y͟ But Not H͟i͟s͟t͟o͟r͟y͟.
Трипілля - як найвідоміша археологічна культура на теренах України - взята мною саме через те, що Серйозна Доросла Людина постійно плутає Story й History, не звертаючи уваги на те, що для дитини доступний тільки Story, і що шкільний підручник ніяк не може претендувати на науковий довідник.
Звідкись одразу беруться насміхуйчики, які атакують появу Трипілля в підручниках з точки зору (а точніше під маскою) Серйозної Археології, при чому зо всіх боків: і не повністю вона на теренах України, і не є вона предком Українців, і що культур було багато, і що це “небезпечний та шкідливий міф”, як прийнято завжди додавати.
Додавати, забуваючи, що все в шкільному підручнику - міф, інакше це стане науковой працей для дорослих, при чому для вже фахівців (нефахівець засне на третьому абзаці).
Біографії письмеників в літературі - це міф, це набір дбайливо підібраних фактів, який спростує будь-який вікіпедист: а чому ви не сказали, що він єврей по мамі? а чому промовчали, що він гей? чому приховали, що було трі дружини? а чи взнали ви, що був рабовласником? етс.
Біологічні схеми є грубим фальшуванням, тому що види не походять один від одного, як на малюнку, а розташовані в одній схемі динозавр та амеба - кричуче неправдивого, однакового розміру.
Хімічні та фізичні малюнки в шкільному підручнику - це міф. Атоми не мають форми шариків, молекули не мають різного кольору, електромагнитні лінії не мають вигляду гребінчатої хвильки, сила удару не складається зі стрілочки.
Це лише вдале візуальне оформлення, знахідка педагогів. Хто придумає кращу ілюстрацію - той має право критикувати, бо кінцева мета предмету - довести до розуму школяра мінімум знань з мінімумом втрат на вході.
Із цим всі звиклись і не звертають уваги. (Чи звертають? ніколи не бачив)
Як тільки ж доходить до вітчизняної історії, то критики стають перфекціонистами, які голосно кажуть: “або історичну правду у всій її повноті, або ніяк!”.
Трипілля з точки зору археології це сукупність матеріальних пам’яток, що мають дуже схожі артефакти.
Вони датуються приблизно одною датою (з розмахом у тисячоліття), знайдені в одному шарі, в одній локації, і головне - відмінні від сучасних їм артефактів як у тому ж часі, так і в сусідніх просторах.
Цього достатньо, щоби виділяти цю групу знахідок в окрему арехологічну культуру.
Все, на цьому закінчується власне археологія, і починаються інтерпретації.
І якщо людина, навіть надягнувши окуляри великого вченого, каже, що ця культура “прийшла”, “автохтонна”, “семитська”, “індоарійська”, “носії гену Игрек8біс”, “походить від такої-то культури”, “іраномовна”, і більшість всіх уточнень - це значить що вона сама, між іншм, спрощує, підгинає реальність під теорію, ангажована сама і ангажує інших.
Тому що ахілесова п’ята археології - це якраз трактування знахідок, тільки якщо вони не мають письмової позначки виробника.
Щоби стверджувати що група речей завезена - треба довести, звідки вона завезена, але в 99% там виявляться просто схожі, а не ідентичні речі. Щоби довести ідентичність, треба проводити аналіз речей, і щоб грубо кажучи глина та камінь були взяті з одного кар’єра.
Те саме про автхотонність групи предметів - довести її, щоправда, на порядок легше, коли робити порівняльні аналізи каменів, металу і грунту місцевого із складом виробів, але і цього ніхто не робить, бо це невірогідно дорогостояча операція.
(а таких треба проробити тисячі - прямо скажемо, скільки предметів, стільки і аналізів, як вам таке? ну скоротіть це в десять разів, буде все одне дуже дорого, а ще й марно, бо вам закинуть, що ви ігнорували 9/10 предметів)
Отже - це кабінетні, умовиводні теорії, помножені, в випадку археологів, також на ерудицію, здогадку, інтуїцію, цікаві теорії та, в гірших випадках, на потребу довести певну тезу.
Коли археолог вам каже, що така-то культура мігрувала туди і полишила ці місця в такому-то тисячолітті, то насправді це не менше спрощення, а навіть більше, ніж ми звикли у шкільних предметах.
Адже як ми вже з’ясували, він лише відслідковує рух артефактів, схожих (достатньо чи вичерпно) поміж собою, але знайдених в різний час на різній території.
Чи є це доказом міграції?
І так, і ні.
Групи предметів археологічної культури неоднорідні.
Серед археологів НЕМАЄ єдиної точки зору, ба навіть не було ніколи, що з них вважати “необхідним і достатнім” набором для того, щоби ткнувши в його пальцем, казати:
-- “Куди дотягнувся цей предмет, туди потягнулося і плем’я, якому належала ця культура”.
(аналог того, що каже путлер: “де рускій язик, там рускій мір і руская імперія”)
для одних це строга сумма всіх предметів в точці А, відтворена в точці Б.
для інших - спосіб поховання і орієнтація небіжчика
для третіх - ліпна кераміка, (для четвертих - лише технологія її ліпки, для п’ятих - орнаменти на ній),
для шостих - “символічна спорідненість” орнаментів і форм,
для сьомих - побудова житла,
для восьмих - вигрібні ями (залишки раціону),
для дев'ятих - чоловіча зброя, для десятих - жіноча прикраса,
етс.
Кожна вимога мало що зменшує значення інших, але й сама підлягає гострій крітиці, тому що має свої вади.
Так, наприклад, міграція молодих воїнів в інше плем’я одразу ставить під сумнів, що завойовники привезли із собою досвід кераміки, а також спосіб поховання, бо звідки це вміти молодому воїну? не факт, що він і будинок збудує правильно, та й орнамент знає тільки самий основний.
Отже, деякі маркери вказують, наприклад, на міграцію разом з юнаками - жінок та старих.
Так можна пройтися по кожному пункті, тому що його належність до етносу та невід’ємність від нього доводится небездоганно.
Крім того, в залежності від школи, до якої належить БУДЬ-ЯКИЙ археолог, залежить, чи побачить він в схожості двох археологічних комплексів - один раніший, другий пізніший - а) міграцію, б) завойювання, в) культурний вплив, г) торгові зв’язки, д) самозародження і схожі ідеї, е) еволюцію автохтонів в напряму цівіізації.
Одним словом, збери двох археологів з одної школи - і вони не дійдуть рівного висновку про ступінь залежності (і схожості) двох пам’яток одна на одну.
І там, де один побачить “примитивізацію”, другий - “лаконичність та більш елегатне рішення”, а третій - “це просто різні предмети” (четвертий скаже що вони недоділані або зіпсовані).
Для чого я наводжу всі ці “технічні кухні”?
Щоби показати, що “правди нема”?
Ні.
Тільки для того, щоби показати що археологи - це все одне що “британські учоні” чи “світова наука”, вони не можуть щось визначити однозначно, остаточно і впевнено.
Кожен з них - так, разом усі - майже ніколи.
То чию думку з них ми, вибачте, будемо відбивати в ідеальному підручнику?
Нам треба примикати до якогось табору, до школи, національної, як правило?
Ось вам ще одна ілюстрація.
Для німецьких археологів КОЖНИЙ предмет, який належав наприклад, арійцям, є арійський слід.
Принаймні так було на раній стадії, становлення школи. Неважливо, чи був він привезений як сувенір, чи куплений в торговця, чи є плагіатом і копією - раз він арійський, значить тут був арієць.
Німцям властиво також, в будь-якій незрозумілій ситуації, бачити міграцію.
͟“͟К͟у͟л͟ь͟т͟у͟р͟а͟ ͟н͟е͟ ͟м͟а͟є͟ ͟н͟і͟г͟”͟, скаже німецький класик, натякаючи, що предмети теж не опиняються випадково будь-де, та ще прямо отак, щоби попасти прямо в руки археологам.
Англійськім археологам притаманно максимально ставити ескпортне, а тим більш міграційне, походження предмету в розряд впливів, інтелектуальних та торгівельних зв’язків.
͟“͟К͟у͟л͟ь͟т͟у͟р͟а͟ ͟м͟а͟є͟ ͟к͟р͟и͟л͟а͟”͟, - відповість британець на німецьку тезу, маючи на увазі, що схожі предмети можуть не тільки бути запозичені на рівні ідей, а ще й невідомо хто у кого запозичив
(якщо колесо винайшло маленьке плем’я, а запозичило велике плем’я, то археологічно в останього колес буде більше, але чи доводить це їхне першородство?)
Російським археологам (як і українським) властива переконаність, що кожна культура має визначальний автохтонний пласт.
͟“͟К͟у͟л͟ь͟т͟у͟р͟а͟ ͟м͟а͟є͟ ͟к͟о͟р͟і͟н͟н͟я͟”͟, - відповість такий і британцю, і германцю, маючи на увазі, що коли в вивчаємій культурі й сталися помітні зміни, то це може бути пояснене передовсім внутрішніми процесами в населенні.
Зміною “ладу”, катастрофами, революціями, економікою, і тільки на худий кінець вторгненням чужоземців.
А в разі приходу останніх - все одне в культурах, знайдених на одній теріторії в різний час, має бути міцний “субстрат”, який не поступається “суперстрату” пришельців.
Я навів дуже згрублені описи національних шкіл в археології, звісно, що в кожній з них є свої течії і особистості, які йдуть проти одної традиції в бік іншої, висувають свої оригінальні підходи і перехрестя, комбінації.
Але тепер нагадаю, з чого почав:
ви дійсно хочете обрушити це на голову школяра?
вам мало, що він й так засинає на уроках?
ви хочете щоби він розбирався чим відрізняються підходи Хвойки та Ростовцева?
Ну добре, а що робити?
Нагадаю, ми говоримо про шкільну історію, шкільні уроки, шкільну програму і підручник.
Я скажу:
- зменшити кількість археологічних культур (їхніх назв!) до 1-2-ну-3. Трипілля і ще парочку, і лише благозвучні.
- тримати в голові, що літописні племена - навіть такі міфічні, як кентаври й амазонки - це хоч щось конкретне, а археологічні культури це не аксіома, а технічний засіб описання груди артефактів.
Знати їх напам’ять дитині необов’язково.
Це не мусить бути питанням на іспиті, тому що поки дитина вирасте і почне вирощувати свою дитину, назва вивченої культури швидше за все зміниться.
- підходити до археологічного матеріалу як 1) до ілюстративного, 2) ілюстративного, 3) ілюстративного.
Якщо предмет красивий, цікавий, вражає - нехай прикрашає собою підручник, обкладинку, заставку. Він має бути не тільки красивим, але й пізнавальним - впізнаваним, наочно показуючим (в уяві чи схемі), як його носили, чи ним рубали, пилили, кололи, пили.
- ВСІ арехологічні культури на нашому терені - це НАШІ археологічні культури.
розмови про їхні предки та нащадки - досі тривають, про кожну з них. Тому в цілому ви не помилитесь, коли скажете що це наші, наша історія, наші предки, наша культура.
- використовувати яскраві, гарно промальовані і лаконичні малюнки реконструкції. Кожна ілюстрація має бути до якогось тексту. При цьому не бійтеся, що ваша реконструкція не збігається з останньою монографією професора такого-то. Вони завжди розбігатимуться, бо там - процес науки, а тут - процес навчання.
Віддавайте перевагу малюнкам за красою і промовистістю, а не науковою точністю.
Я вже наводив приклад схем у фізиці: ставтесь до цього точно также.
- дітям цікаво знати, чим відрізнялись побут і розваги давніх людей, порівняно з їхнім. але не забувайте, що ви назвете не менше розбіжностей, коли порівняєте своє дитинство з їхнім! тому слід визначити “що найбільш запам’ятовується” і не скидати на їхні голови усі дрібниці. (Однак знати ви їх зобов’язані - а вдруг дитина спросить?)
- Трипілля має бути в підручниках вже хочаб тому, що це розкручена назва. Дитина краще най дізнається про це у школі, ніж в рутубі.
дякую за увагу
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2687586.html.
Tags: анализ, история, піар, україна
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments