Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Метод "тухлого оселедця": Як окупанти на Донбасі змушували людей повірити в "рускій мір"

Скільки лиха і біди принесла Росія в наш дім! Та чи є убивчими тільки кулі? На що зробили розрахунок росіяни, коли запустили "зелених чоловічків" у Крим?

Із початку російської збройної агресії проти України загинуло майже 10 тис. наших із вами співвітчизників. Понад 24 тисячі було поранено. Більше як 1,5 млн українців вимушено покинули свої домівки і виїхали з Криму та Донбасу. 7,2% території України окуповані. А в Україні побували десятки тисяч російських солдатів, які привезли сотні тисяч боєприпасів. Це за даними МЗС.
Інформаційна війна. Вона вбиває. Олександр Сурков розповів про прийоми інформаційно-психологічної боротьби росіян проти України. Звісно, у контексті бойових дій на сході нашої держави:

"Методи інформаційного впливу на противника, які призводять до певних військових результатів, т. зв. інформаційні війни, можна умовно розділити на декілька категорій: тактичні, оперативні і військово-стратегічні.

На тактичному рівні, наприклад, можна пригадати смс-повідомлення, які розсилав нашим військовослужбовцям у 2014-2015 рр. ворог. Тобто це заходи, які дозволяють реагувати на конкретний підрозділ, у конкретному бою, направлені на дезінформацію або ж моральне пригнічення бійців.

.
.скріншот
На оперативному рівні росіяни використовували витягнуті з "нафталіну" теми Другої світової війни – "котли". Так, під час операцій уздовж кордону був оголошений Ізваринський котел. Про нього говорили усі ЗМІ. Це створило певну перевагу противнику, оскільки низка підрозділів, які дійсно були в ізоляції і отримували забезпечення тільки з повітря, завдяки цій пропаганді відчули, що знаходяться в оточенні, і це не могло не вплинути на ситуацію. Тобто оперативні методи інформаційної війни – це методи, за допомогою яких впливають на певний театр воєнних дій і направлені проти великого військового угрупування.

Щодо воєнно-стратегічного рівня, а точніше військово-політичного, тут мовиться про масовані вкиди фейків у ЗМІ, що дозволяє на переговорах досить високого рівня і під час масштабних військових дій досягнути переваги і змусити протилежну сторону підписувати домовленості на вигідних для себе умовах".
У студії "Таємниць війни" на "5 каналі" – людина, яка про інформаційну війну та загрози знає майже все. І в теорії, і на практиці. Ексзаступник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін.




– Як би ви оцінили протидію в інформаційній війні України за 10-бальною шкалою загрозам, які надходять від росіян?

– Це найважче питання, бо шкали вимірювання в інформаційній війні немає. Дуже часто ми спілкувалися і сперечалися щодо того, чи програє Україна в інформаційній війні, чи ні. По-перше, аби зрозуміти – програємо чи виграємо – треба описати собі образ перемоги. Який він? Тобто що нам сигналізуватиме про закінчення інформаційної війни. Моя позиція в тому, що цього не відбудеться ніколи. Такого моменту не стане, коли ми скажемо: "Дивіться, ось ми поставили наш прапор над Рейхстагом і ось ми поставили наш прапор у лівій півкулі українців і всіх людей одночасно на Землі". Такий день ніколи не настане і, відповідно, коли немає точки відліку – немає можливості намалювати шкалу і сказати, 2 бали чи 10. Єдиний можливий метод це зробити – проводити соціологічні вимірювання, вимірювання в інформаційному просторі онлайн. Але завжди буде питання: чи правильно ми формулюємо завдання для таких вимірювань. Це ж не політична партія, коли ви завтра проголосуєте за тих чи за тих. Це комплексне питання – ким себе вважають українці, чого вони прагнуть у майбутньому, кого вони бачать ворогами і як ставляться до Росії.

– Коли ви зрозуміли, що інформаційна війна існує і вона вже на порозі?

– Для мене показовою датою є день боксерського поєдинку між Володимиром Кличком і Олександром Повєткіним. Це був жовтень 2013 року. Ніхто не казав, що у нас може бути тертя з Росією. Я добре пам'ятаю, що коли закінчився бій, присудили перемогу Володимиру Кличку. Бій супроводжувався усіма можливими духовними "скрєпами": Повєткін виходив у золотих трусах, грав якийсь старослов'янський марш. І буквально за 1-2 години після цього YouTube і соцмережі обвалилися від ненависті, яку росіяни продукували через, на їхню думку, приниження. Чому приниження? Бо їх підготували до того, що "російський богатир" – непереможний і не може здатися. І саме тоді упродовж 48 год. я спостерігав, що і боти були задіяні. Ще не було думки, що може бути протистояння, тобто ще Янукович не прийняв сумнозвісне рішення про відмову від асоціації. Але для мене це був очевидний злам свідомості: коли видно, що у громадян, в яких немає мотивації ненавидіти українців, внутрішня мотивація говорить, що "ви – укропи, ви – недостойні" і так далі.

.
.скріншот
– Чи правильно я розумію, що "зелені чоловічки" у Криму і військові російські на Донбасі – це жертви їхньої ж пропаганди?

– З моєї точки зору, до кінця зими 2013 р., до втечі Януковича в Росію, не було чіткого сценарію щодо захоплення Криму. Адже до кінця 2013 р. був обмін стратегіями "ми будемо заходити через бізнес, купувати землю, створювати кредитні лінії через російські банки для кримчан", "ми будемо організовувати общини й організації, які стосуватимуться поширення російської мови, російської культури". Тобто це був Soft power. Така стратегія тривала з 2005 р. десь. І навіть після Тузли не було сценарію захисту від російської загрози.

– Чи був в України шанс вистояти в інформаційній площині в Криму 2014 року?

– Я вважаю, що ні. Неможливо вести війну без інвестицій. Неможливо вести війну, якщо ти не вкладаєш у свою зброю, техніку, вишкіл вояків. Інформаційна війна в плані витрати коштів не відрізняється від звичайної війни. Тому якщо ти не інвестуєш роками в підготовку протистояння в полі сенсів, інформації і політичної думки телеканалів… Віра і мотивація не формується сьогодні на сьогодні. Це відбувається роками і десятиріччями.

– На ваш погляд, як фахівця, скільки часу формувалося підґрунтя для окупації Криму?

– Я вважаю, що з 1991-92 рр. імперські амбіції Кремля і стратегії відносно того, що Крим має бути російським, існували, але в Кремлі розуміли, що в них немає сил і спроможностей це робити. Це відбувалося дуже поволі. Імперська амбіція означає, що це не вертикально інтегрована управлінська структура, яка скаже, що написано план і тепер по ньому слід рухатися, щоб забрати Крим. Суть у тому, що Росія є екзистенційним ворогом, і це нікуди не щезне. Кожна людина, яка буде приходити до влади в Росії, матиме всередині це "Крим наш". Це природний стан громадян цієї країни.

.
.скріншот


– Ви сказали, що нам не вдалося би вистояти в інформаційній війні з Росією у 2014-му. Чому тоді вдалося надломити план "Новоросія"?

– Тут зіграло декілька факторів. Перше: інвестування в інформаційну структуру. Не йдеться про телеканали, а мова йде навіть не про українські, а про київські ідеї. Все таки Київ – політичний центр. Він віддає накази. І друге: це інвестування в регіональних політичних гравців. Тобто щоб люди, які очолювали ОДА, міські ради, які на місцях здійснювали управління, мали розуміння, що є цей шматочок пирога. У них є центр. І центр їм делегує можливість і заробляти, і здійснювати свою владу. Саме регіональні еліти, і люди, які кучкувалися навколо еліт, стали запорукою того, що "юго-восток" не вдався. І ще є один момент, коли Генпрокуратура оприлюднила записи перехоплених розмов Затуліна, Глазьєва зі своїми функціонерами, то там чітко прослідковувалася образа типу "ми даємо гроші, а вони не хочуть виходити і протестувати проти київської влади". І це очевидно, що люди або через лінь, або через лояльність до регіональних еліт, відстояли Україну.

– Але Донецьк, Луганськ ми втратили?

– Саме через той нюанс. Донецьк, Луганськ, Сімферополь були найбільшими точками прикладання інвестиційних зусиль. І навпаки, якщо взяти регіональні еліти Донецька і Луганська, наприклад, Ахметова чи Єфремова, вони зайняли невпевнену позицію. І саме тому, що вони не зробили рішучого кроку, вони втратили, на мою думку, все.

– Ви вважаєте, що тоді центру – Києву – треба було більше говорити з регіонами, елітами, їх переконувати?

– Це і відбувалося. Пам'ятаю візити до Криму і Петра Порошенка, і Арсена Авакова. Дуже багато туди їздили і намагалися налагодити цей зв'язок, але очевидно, що "на землі" не було кому їх підтримати. Щодо Донецька – очевидно, це мав би бути дуже оперативний діалог із людьми. І треба було йти на політичні жертви, щоб пообіцяти їм усе, що завгодно. Але все це "умовний спосіб". Ми можемо зараз говорити хто що повинен робити, а яка там була насправді ситуація – в мене немає інформації.

.
.скріншот
– Як Росії вдалося сформувати внутрішнього ворога в Україні? Маю на увазі "фашисти", "бандери"?

– Дегуманізація ворога та метод "тухлий оселедець" не змінюється сторіччями. Слід узяти спільноту, яку треба очорнити, вигадати щось найбільш погане і прив'язати до цього спільноту. Коли ще була боротьба за асоціацію України з ЄС, основним меседжем було те, що "європейці – геї", мовляв, не хочеш бути геєм – не повинен виступати за асоціацію. Було дуже смішно, але для деяких аудиторій це працювало. Та ж ситуація і з "фашистами", "карателями". За дослідженнями, найбільше впливають слова твого оточення, друзів сусідів. ЗМІ – першоджерело, а потім воно гіперболізовано розпорошується чутками. Саме такі комунікації мають найбільше значення, тому що довіра до них дуже висока.

.
.скріншот

Денис Бігунов, мешканець Слов'янська, розповів, що йому доводилося бачити під час окупації:

"23 лютого у Слов'янську відбулася акція Компартії України і ячейки партії Наталі Вітренко. Вони організували акцію символічної передачі листа потягом Сімферополь – Москва на ім'я Володимира Путіна з проханням про допомогу. Російська пропаганда включилася дуже різко. 14 або 15 лютого, коли ще Янукович був при владі, до нас у міську раду, у відділ внутрішньої політики, зайшов голова осередку компартії Хвильовий. Він приніс повідомлення про цей захід. Ми посміялися, бо думали, що це маячня. Потім він приніс ще повідомлення – що на початку березня мав відбутися мітинг проти мобілізації. Потім ще один і ще. Так вони кожного тижня приносили повідомлення про проведення певного мітингу. Я ці мітинги відвідував – вони були добре сплановані, і не в Слов'янську. Була ситуація, коли виступала вчителька, яка зачитувала якийсь лист, і там ішлося про "відривання плоскогубцями пальчиків у російськомовних дітей". Хтось із прихильників КПУ питає: "Валентино Петрівно, що ви таке розповідаєте? Це ж брєд!" Вона каже: "Так це ж з інтернету, мені дали!"

Проросійський мітинг
Проросійський мітингскріншот
Навіть до перемоги Майдану, за часів Віктора Ющенка СБУ дуже пильно стежила, щоб проукраїнські організації не розвивалися. Ми діяли всі окремо, і тільки коли пішла розкачка ситуації, почали обурюватися. Але проблема була у відсутності жодних горизонтальних проукраїнських структур. Ми були дезорганізовані – а це дуже важливо. Коли є організація, синергія може зупинити навіть вторгнення. У таких умовах проросійське населення відчувало себе господарями. Тобто відбувалося накачування проросійського елементу, до якого залучалося "казачество великого війська донського" – штучно створена організація, що налічувала 300 осіб, "Центр руской православной культури". Вони отримували кошти навіть на форму.

.
.скріншот
Ці організації стали кістяком операції "руская вєсна" і мобілізували свій сегмент. А ми не змогли цього зробити, бо навіть не знали, скільки в місті проукраїнськи налаштованих людей. Момент, коли людей як підмінили – це коли проросійська частка відчула свою безкарність. Вони дивилися на кримській досвід і вважали, що Росія анексує Донбас за кримським сценарієм. Усі говорили "Прийде Росія, будуть російські пенсії та зарплати, все буде в маслі".

.
.скріншот
"Товариші! Зараз ви, народні маси, працівники, комуністи, всі ліві демократичні антифашистські сили східної України всіх національностей – в т. ч. українці, росіяни, євреї – ведете боротьбу з фашистськими загонами бандерівців, найманців зі США та каральними загонами правонаціоналістичної Нацгвардії. Вам треба закликати все населення Слов'янська, крім тих, хто залишиться з дітьми, масово стати на захист міста та своїх інтересів тим самим живим щитом, якого так боїться командування каральних українських військ", – це шматок із пафосного і, на перший погляд, безглуздого звернення невідомого автора, яке у квітні 2014-го масово розсилали працівникам міськради Слов'янська та мешканцям міста з невідомих електронних адрес.

У листі невідомі закликали до активного спротиву офіційному Києву та блокуванню військових частин ЗСУ. І радили залучити до спротиву та боротьби передусім жінок та підлітків. Усе, як навчав Володимир Путін.

.
.скріншот
У зверненні невідомого актора йшлося про створення загонів опору, які мали чергувати на блокпостах у місті й за його межами. Там же мешканцям Слов'янська радили озброюватися хто чим може та проводити агітаційну роботу серед військових, схиляючи їх перейти на бік сепаратистів.

Крім того, у цьому ж листі мешканців Слов'янська закликали блокувати пересування українських військ, що і було зроблено, але не у Слов'янську, а в сусідньому Краматорську. 15 квітня 2014 р. місцеві мешканці спільно з російськими диверсантами заблокували та частково роззброїли десантників 25-ї повітряно-десантної бригади, відібравши у них легку броньовану техніку та дві нонни – самохідні артилерійські гармати 120-го калібру. Саме з них згодом окупанти обстрілювали українських оборонців на блокпостах довкола Слов'янська.

.
.скріншот
Наприкінці анонімного звернення автор спонукає звернутися до Володимира Путіна – із закликом захистити мешканців сходу та ввести на територію України "миротворчі російські війська". Власне, саме так навесні 2014-го діяли міські голови окремих східноукраїнських міст, зокрема, Неля Штепа, яку так і не притягнули до відповідальності за сепаратизм та колаборацію.
Попри абсурдність цього анонімного звернення, ця зброя російсько-гібридної війни таки втрапила туди, куди мітила – у голови чималої кількості мешканців міст та сіл сходу України. Результатом інформаційної спецоперації Росії проти України стало проведення т. зв. "референдуму" та підтримка певною кількістю населення Донеччини – Луганщини ідеї відокремлення цих територій від України та створення так званих республік.


.
.Фото: скріншот


.
.Фото: скріншот


.
.Фото: скріншот


– Яку роль в інформаційній війні ви б відвели церкві?

– Церква посідає одне з найвищих місць за довірою населення. Таким чином, церква впливає на сприйняття реальності своїми прихильниками. "Чому в мене такі проблеми? Це боженька покарав. Чому в нас війна – Київ винен". Це, звісно, про РПЦ.

– Міністерство інформполітики якось допомагало Міноборони протидіяти інформаційним загрозам ЗСУ?

– Міністерство повною мірою запрацювало десь у середині 2015 р. До того інституалізовано не відбувалося нічого. Я працював в інформаційно-аналітичному центрі РНБО – це був дуже добрий досвід, вдалося витиснути все, що було можливо без ресурсів.

– Ми говоримо про громадські ініціативи. Чому держава так довго розкачувалася на створенні "Інформаційних військ"?

– Був тренд абсолютно інший. Я пам'ятаю 2014 рік, коли мейнстрім контрпропаганди був зайнятий експертами медіасфери. З усією повагою до журналістів, інформвійни не є прерогативою медіа. Це операції, які здійснюються спецслужбами, військовими підрозділами, і ми віддали дуже багато ресурсів і часу саме журналістам і медіа. А журналісти і медіа використовували свій інструментарій "треба розслідувати, розвінчувати...".
Де росіянам вдалося ввести свою інформаційну вудку у медіапростір, розповів Олександр Сурков:

"Торецьк (кол. Дзержинськ). 21 липня польовий командир Безлер, що очолював горлівське НЗФ, задумав одночасно військову й інформаційну атаки. Залишивши місто, він спробував заманити туди український спецназ, щоби знищити групу в будівлі міськадміністрації й оголосити, що це помста "за Одесу". Коли наші бійці вели бій, у мережі з'явилися відповідні повідомлення. Однак завдяки самовідданим діям спецназу, батальйонів тероборони і механізованих бригад, плани противника були зруйновані.

.
.скріншот
27-29 серпня 2014 р. командування АТО скерувало до Іловайська чотири тактичних групи із завданням деблокувати підрозділи МВС і ЗСУ, заблоковані в Іловайську. Однак грамотно роздута істерія про те, що в Іловайську величезна кількість російських військ і там ідуть жорстокі бої на знищення (що не було правдою), призвела до втрати морального духу і відвертого небажання воювати. Тактична група 1200 чоловік 51-ї ОМБР, не вступаючи в бій, просто повернулася в ППД після вивантаження з ешелонів.

.
.скріншот
Батальйонна група 72-ї ОМБР, виступивши з Розівки в сторону Іловайська, рухалася гранично повільно, проходячи за день по декілька кілометрів і постійно даючи неправдиву інформацію про своє місцезнаходження.

Ротна група 92-ї бригади відступила після першого ж зіткнення.

Рейдові групи 79-ї і 95-ї ОАеМБр, що висувалися з-під Слов'янська на допомогу нашим бійцям, були готові до бойових дій, але просто фізично не встигли дійти до місця.

.
.скріншот
При завершенні слов'янської операції, коли група Мотороли була вибита з Семенівки, терористи масово поширили по всіх каналах зв'язку інформацію "відходимо на північ!". Унаслідок частина сил була відтягнута на цей напрямок. Однак бойовики спробували прорватися спочатку на південь, а зустрівши опір, пішли на захід у бік Краматорська, а після невдалої спроби штурму Краматорського аеродрому втекли в Донецьк. На добу раніше, ніж Гіркін залишив місто".

.
.скріншот
– Люди споживають інформацію зі ЗМІ – це очевидний факт. То чому ми за ці 7 років не вимкнули наглухо всі російські канали?

– Недемократично...

– Ви вірите в те, що ми переможемо ворога?

– Я не думаю, що ми переможемо ворога, але вірю, що з Україною вже нічого не станеться. Якщо ми вистояли в 2014-му, то все, що відбувається зараз, – це просто історичний момент. Критичного з Україною вже нічого не буде.
Які б Росія не використовувала методи боротьби з Україною, очевидним залишається факт, що вона спіткнулася. І програла. Наш курс залишається незмінним – Європа. Ми вистояли і відвоювали частину території. Україна суверенна і непохитна. Кремлю так і не вдалося дійти до Києва. І дякувати за це ми можемо нашій армії.

Довідка.

Дмитро Золотухін. 39 років. Народився в Полтаві.
У 2003 р. закінчив Національну академію СБУ за спеціальністю "Правознавство". Працював в органах національної безпеки України.
У 2009 р. здобув кваліфікацію магістра за спеціальністю "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" в Українському державному університеті фінансів та міжнародної торгівлі. Заснував перший в Україні проєкт у сфері конкурентної розвідки Razvedka.in.ua.
З липня до грудня 2014 – консультант Інформаційно-аналітичного центру РНБО України на волонтерських засадах із питань перевірки інформації, протидії фейкам та використання онлайн-засобів розслідувань, а також налагодження співробітництва з проєктами онлайн-розвідки Ukraine@War та Bellingcat.
З березня 2015 до березня 2017 – радник міністра інформаційної політики України з питань інформаційної безпеки.
З березня 2017 до вересня 2019-го – заступник міністра інформаційної політики України.
Засновник та експерт Інституту постінформаційного суспільства.

(https://www.5.ua/suspilstvo/metod-tukhloho-oseledtsia-iak-okupanty-na-donbasi-zmushuvaly-liudei-poviryty-v-ruskii-mir-230671.html)

- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2688831.html.
Tags: ахметов, донбасс, история, коллективное х%№ло, крим, прдоны, рассея, сбу, х%№ло
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments