Антон Осьмак вже публікував результати огляду, та гіпотезу, щодо шляху потрапляння води у опорну плиту: https://www.facebook.com/antonosmak/posts/4719320544808811
Втім, все не так однозначно. 😉
У гіпотезі Антона є одна прогалина - що примусило воду текти по горизонтальній поверхні опорної плити, всупереч силам поверхневого натяжіння? Під лежачий камінь, як відомо, вода не тече.
У кресленнях Антона хибно вказано, що фланець опори є суцільним, але по факту - це не так. Опора - наскрізна. Отже, найймовірніше вода у зазор потрапляла через тіло опори. Накопичуючись, вона створювала ГІДРОСТИТИЧНИЙ ТИСК, який і примушував її заповнювати зазор.
Є два можливих джерела потрапляння опадів у тіло опори:
1. Отвір на верхівці опори, в який вставляється щогла освітлення. Оскільки верхівка опори трохи завальцована - асиметрична щогла освітлення в ній СТОЇТЬ З ПЕРЕКОСОМ (див креслення), і вода може потрапляти в опору через зсув фланця, який має діаметр, менший зовнішнього діаметра опори.
2. Вода може потрапляти через нещільність в електромонтажному люку.
Далі - все правильно. Через отвори незрозумілого призначення, у кришці опорної плити, вода потрапляла у стакан, заповнила його, та розірвала опорну плиту під час замерзання.
Тиск льоду, при замерзанні у замкненому об'ємі - 2500 кг/см кв. Отже, на кришку опорної плити, площею ~0,2 м кв., могло тиснути до 5 000 тонно-сил (насправді - ні, бо опорна плита розірвалась при значно меншому навантаженні).
У всіх 9 опорних плитах на Шулявському шляхопроводі є вода. При цьому пошкоджені (але не зруйновані), опорні плити заповнені водою повністю, до кришки. Незруйновані опорні плити (таких дві), заповнені лише частково, що видно по рівню стовпа води у отворах під болти.
Антон також помиляється стосовно того, що саме зруйнувалось. На його думку - розірвало тіло обичайки, в місті, ослабленому проточкою. Насправді РОЗІРВАЛО ЗВАРНИЙ ШОВ між обичайкою та кришкою.
При цьому зварний шов, об'єктивно - не дуже якісний. Вибрана під зварювання ФАСКА - НЕ ЗАПОВНЕНА. Залишились пустоти (канавка на фото).
Отже: Причиною падіння опор стало руйнування опорної плити по зварювальному шву, між обичайкою та кришкою, яке відбулось внаслідок нерозрахункового тиску на кришку опорної плити, льоду, що замерз у замкненому просторі стакану.
Потрапляння води у стакан опорної плити сталось через отвори незрозумілого призначення, у кришці плити, та наскрізні бонки. У отвори вода потрапила через зазор між опорною плитою та фланцем опори, куди, в свою чергу - через тіло самої опори.
ВИСНОВКИ:
1. Головним шляхом потрапляння води у стакан опорної плити стали ОТВОРИ незрозумілого призначення у її кришці.
2. За відсутності отворів та герметичних зварювальних швах на бонках, вода могла потрапляти в стакан, але не могла заповнити його повністю (рівень води стабілізувався б приблизно на рівні кінців бонок). В цьому випадку навіть багаторічні циклічні замерзання не призвели б до руйнування опорних плит.
3. У випадку використання глухих бонок, вода не мала б шляхів потрапляння в стакан, доки б залишались герметичними зварювальні шви на бонках.
4. У випадку винесення кріплення за межі стакану - опорна плита завжди залишалась би сухою.
Це однозначна КОНСТРУКТОРСЬКА ПОМИЛКА, якщо тільки виробник опорної плити не насвердлив отворів у її кришці, всупереч конструкторській документації. 😉
- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2716548.html.
Journal information