Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Diana Makarova · ВИХОВАННЯ ЖОРСТОКОСТІ В ДІТЕЙ ТА СОБАК

Цього року, як ніколи, фейсбучне товариство оголосило війну салютистам та петардистам.
Найбільше скарг від власників собак. Собаки дійсно страждають від вибухів та пострілів. Собаки втікають з прогулянок, фейсбук переповнено криками відчаю - "допоможіть знайти собаку, злякалась вибухів, втекла"
Ну, що вже говорити про дорослих людей - і тут навіть не будемо про військових, насправді більшість з них досить спокійно переживає вибуховість на мирній території. Ну, здригаються. Ну, психують. Ми теж здригаємось і психуємо, шлемо прокляття любителям салютів та петард. Але ми всі дорослі люди, можемо якось собі пояснити, якось приготуватись до всієї цієї какофонії.
З дітьми погано.
Дітям з окупованих територій звикнути важко.
Дітей цих вивезли давно. Насправді перші хвилі переселенців виїхали у 14-15-ті роки, діти давно вже подорослішали. Але ця травма життя під вибухами й пострілами, отримана в дитинстві - вона ж назавжди.
Ну, та ладно, дітям якось теж пояснити можна, можна психологічно підготувати до новорічних салютів. Та й не лише новорічних, самі знаєте, як любить народ пальнути в честь уродин, хрестин, весілля...
Собакам не поясниш.
З собаками капець. На Новий рік та різдвяні свята собачники в містах вишукують моменти затишшя між канонадою, щоб бігом вивести своїх на попісять-покакать, а так - хоч памперси вдягай.
І скільки я пам'ятаю події війни - стільки ж ми й боремось з оцими любителями постріляти на мирній території. Я колись прийшла до сусідів, любителів взрив-пакетів (там вибух страшенний, а ще коли він просто під вікном - навіть мирні нерви стратять, не те що фронтові) і сказала, що викликала воєнкома. Що всіх любителів вибухівки зараз перепишуть, і раз ви так хочете вибухів - велкам до армії, а там і на контракт.
Дворище п'яненьких юнаків при цьому замислилось. Виявилось, що багато кому не надто бажано світитись перед воєнкоматом. Звичайно, було багато тих, хто ховався від повісток.
Але потім п'яненькі юнаки й підлітки помислили, прикинули, що я беру їх на понт - і вибухи поновились.
Ну, ок. Я зиркнула на годинник, дочекалась одинадцятої - і викликала патрульку. Після приїзду патрульки вибухів взрив-пакетів вже не було, та й патентовані салюти різко пішли на спад.
Пройшло вже півроку - а досі діє, я вам скажу. Навіть на Новий рік під вікнами не взривали, виходили в поле. Теж нічого особливо хорошого, але вже трохи легше.
Так я про собак.
Був колись фільм. Називався "Виховання жорстокості в жінок та собак", щось таке. Сам фільм нічого особливого, таке собі "мило" від російського кінематографу. Але суть викликала певні роздуми.
Там жінка, самотня, тобто незаміжня, завела собі собаку, любила її, душі не чаяла - а собаку раз, і вкрали. Ну, вона ноги збила, псячу ту душу шукала. Знайшла, повернула додому - і замислилась.
В результаті вона спокійнісінько покарала викрадачів. На когось стукнула в поліцію, на когось в податкову. Так їм і треба, схвально покивав глядач.
А собаці та жінка почала давати основи ЗКС. Собаку вона вчила разом з кінологом, тут почалась лав-сторі, звичайно, всім зрозуміло, що собака за сценарієм була лише приводом до мелодраматичної зав'язки, бо вже дуже красивим був кінолог.
Нічим хорошим це, звичайно, не скінчилось, окрім хепі-енда любовної лінії. Але, крім всього іншого, фільм давав червоною ниткою чіткий постулат - ЯКЩО НЕ МОЖЕШ ЗМІНИТИ СУСПІЛЬСТВО, ЗМІНИСЬ САМ І ЗМІНИ ДОРОГИХ ТОБІ ІСТОТ
Тобто, навчись захищатись сам - і навчи дорогих тобі істот самозахисту.
Так от, братці, про собак...
Нічого ми не зробимо з любителями петард та салютів. Бо ж зрозуміло, що починати треба не з них, а з продавців всього цього непотребу. Продавців треба шалено штрафувати
(до речі, в тяжкі нульові роки автор сама продавала петарди і салюти, каюсь, виживали як могли, потім переглянули це заняття, знову ж, покаялись)
Потім потрібно таки зиркнути в сторону поліції - бо якщо не оштрафувати та не закликати до кримінальної відповідальності самих салютистів та петардистів - нічого не зміниться.
Ну, тут лунає сміх в студії. Поліція - ага, ага. Бо навіть та патрулька, яку я викликала, зізналась мені, що вдіяти нічого не можуть, а можуть лише провести з взрив-пакетчиками виховну бесіду.
Нє, ну, я ж кажу, як мусить бути в ідеалі, тому не смійтесь ви, заради бога, бо я й сама сміюсь. Але от що не смішно, ось вам приклад з фронта. Коли підрозділ з розумним командиром виходить на фронт - перше, що робить розумний командир, він ініціює похід по місцевих магазинах. З суворим попередженням, що коли хтось десь продасть алкоголь військовим ввіреного йому підрозділу - розстріл на місці можна організувати. Образно, образно, але кажуть, трохи діє.
Далі розумний командир ініціює рейд по бабушках-самогонщицях. З певним реквізуванням апаратів та суворим попередженням. Потім розумний командир бере першого-ліпшого таксиста з тих, що вже юрмляться на під'їздах і готові надати будь-які послуги, і теж попереджає, що в нього наготові різні неуставні методи, і в разі чого він готовий ці неуставні методи застосувати.
Кажуть, що комплекс всіх цих дій, хоч і ризикований - але дещо діє. Тобто, проводиться робота не стільки з кінцевою ланкою, окремо взятими аватарами - а з ініціаторами доставки алкоголю на позиції.
Та що ж я відступаю й відступаю від теми - я ж про собак!
І про дітей, до речі.
У мене є товариш. Чудовий дідусь своїм внукам, а їх в нього чимало. Так от, найперше, чому він навчає своїх онуків - він бере їх до тиру. Щойно дитячі ручки можуть втримати пістолета - дітей ставлять до тренувань. Страшенне мі-мі-мі спостерігати, як ці милі дітлахи вчаться стріляти. Але за цим мі-мі-мі глибока філософія. А також глибока любов до цих малих. Правильне виховання, я вважаю.
Знов я відволікаюсь - я ж наче про собак.
Так от, дорогі мої собачники. Якщо ми не можемо змінити суспільство і повідривати руки всім петардистам та салютистам - треба братись за собак. Своїх власних, бубочок, бусінок, скотинакудипішла, викинькакусволочь, опять настяланакухніколивжепроситисьбудеш - та як ми ще їх ласкаво називаємо.
Собак треба обстрілювати.
Термін такий є, кінологи про нього знають, але й самим, без кінологів, це можна зробити. Робиться це поступово - спочатку постріли здалеку, потім все ближче, з певним заспокоєнням собаки й заохоченням її хоробрості. Поле, стартовий пістолет - і починай виховувати жорстокість. Принаймні у собак. А що робити? Якщо ти не можеш змінити суспільство - зміни дорогу тобі собаку.
В нас дві собаки, і, дивлячись, як вони лізли під столи при вибухах, або щодуху бігли додому і пісяли від страху вже на порозі - ми почали замислюватись над обстрілюванням. Ну, за нас це зробили наші добрєйші сусіди, нам навіть не прийшлось вкладатись у стартового пістолета. Річ в тім, що поруч з нами мисливський клуб, і щороку, на початок сезону полювання, браві мисливці йдуть парадом по вулиці і пуляють у повітря (повбивав би), аж дробини б'ють по дахах (руки б повідривав). Потім починається стрільба практично поруч з хутором, в степу й у лісі. Тому на ці тижні гуляння з собакою по лісу в нас відміняється (мрію рушниці поламати, та об коліна тих, хто стріляє поруч з населеним пунктом)
Але ця стрілянина якось поступово привчила нашу стару собаку до спокою під час пострілів та вибухів. А старенькій п'ятнадцять років стукнуло, вважається, що на таку старість нічому новому собаку не навчиш - ну, от, я готова сперечатись. Ще й як навчиш.
Молодого пса до спокою при пострілах та вибухах привчив ще й фронт. Ми досить часто беремо його з собою до фронтових рейсів.
Ви скажете - ага, а нам-то як, в міських квартирах, далеко від полів, лісів, фронтів, та й стартового пістоля ми не маємо.
А я не знаю. Звертайтесь до кінологів.
Але якщо ви хочете, аби собака не трусилась під столом під час новорічних свят - ви до кінологів таки звернетесь.
Жодної гарантії спокою собаки це не дає, до речі. Бо навіть коли обстріляна собака попаде разом з вами в епіцентр вибухів та пострілів - вона забіжить. Навіть наші, вже звичні до пострілів, собаки, забіжать - ми бачили це на одній позиції. Паніка нашої собаки, здавалось, звичної до всього, була такою, що вона ледь не людським голосом нас молила - тікаймо звідси, двоногі придурки, а якщо ви жити не хочете, то хоча б мене спустіть з повідка, ідіоти. І заспокоївся пес вже лише під землею, у схованці. До речі, в ту схованку вели крутезні сходи, ледь не драбина - то треба бачити було, як летів пес тією драбиною вниз, аж лапи мелькали.
Так от, гарантії жодне обстрілювання не дасть. Але і до стресу при пострілах та вибухах собаку більш-менш привчить.
Обстрілюйте своїх собак, громадяни.
Піклуйтесь про них самі.
Вчіть своїх дітей стріляти.
Піклуйтесь про них змалечку.
Бо якщо ми не можемо змінити суспільство - міняймось самі. І змінюймо своїх рідних істот.
... і зрозуміло ж, що цей текст не зовсім про собак.
Зрозуміло ж, правда?
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2743891.html.
Tags: ато, война, діти, история, леді діана, майдан, подонки, україна
Subscribe

  • інформаційна гігієна 21 рік тому

    Алі Татар-заде інформаційна гігієна 21 рік тому. 2000 рік. Передача Radio France internationale — RFI називається "За и против". Але протилежних…

  • ... йшов восьмий рік війни з Росією.

    Diana Makarova Поїхали якось два дембеля по гриби. Ну, слово за слово, рулять по лісовій дорозі, ну, трохи заблукали, там повернули, тут…

  • Макс Фактор

    Алі Татар-заде народжений 1872 року, Макс Фактор буде відзначати свій 150-й ювилей в 2022 році. Його ім'я настільки відоме, наскільки ж маловідома…

promo don_katalan Грудень 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments