Diana Makarova
27 хв ·
Про це багато пишуть та говорять. Ще більше про це мовчать. Але коли натикаєшся на конкретні цифри - волосся дибки...
... я просто побачила в мережі список тих, кого вже нема. Кілька підрозділів, список неповний, та й вибірка поки що явно нерепрезентативна.
Але...
Там 80 пунктів, 80 людей, яких вже нема. Усі чоловіки, усі прийшли на фронт в 14-му, багато хто на фронті і поліг. Але з цих 80-ти людей - 44 чотири смерті не в бою. Там загиблі в результаті аварії, там самогубства, кілька вбивств і кілька загибель в результаті сварки, смерті внаслідок поранень згодом, і багато пунктів - смерть від раку.
Повторюю - вибірка, звичайно, нерепрезентативна для статистики. Але для розуміння ситуації цього досить.
Так це пройшло сім років (майже)
Що буде ще років через п'ять?
Що буде через десять?
Самогубства, смерті від старих контузій та від старих поранень, смерті від загострень хронічних захворювань, отриманих на фронті, онкологія, онкологія, це ж просто пошесть, ця післяфронтова онкологія, нервові зриви і як наслідок - знову смерті.
Ну, ви ж розумієте, скільки лишиться живих і хто саме лишиться? Ви ж розумієте, хто саме прийде до шкіл у ветеранській "цифрі", подзинькуючи медалями на широких грудях? Не просто прийде - побіжить. Бо чому-чому, а силі піару той самий Хтось давно навчився. Піарячись на чиїхось подвигах, вигадуючи свої подвиги та й просто приписуючи собі чужі здобутки війни.
І розуміючи це все, стало якось лячно за країну. Ой, чекає на нас побєдобєсіє. Бо наші Мюнхгаузени від війни на менше не згодяться. Бо вони й зараз вже побєдобєсять, трусячи медалями та УБД.
Ні, це нікуди не годиться.
Тому маю побажання - ви, справжні фронтові, вже якось тримайтесь. Не стріляйтесь ви, прошу. І якось зберіть сили докупочки й не помирайте зарано. Ніяк не можна вам зарано помирати.
- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2762387.html.
Journal information