Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

ДАП. Те що ніхто не хоче знати...

Diana Makarova
Це дуже страшний пост.
Цей пост Ольга написала в 2016-му.
Я прочитала його вперше і майже з усім згодна - крім того хіба, що Віталій Дейнега і потім продовжував свою піар-роботу по роздуванню легенд фронта. Легенд, де заручниками стають самі легенди.
Я також можу додати про чималу роботу Ричкової та Бірюкова в роздмухуванні легенди. В роздмухуванні вогнища усіма можливими інструментами - в першу чергу своїм авторитетом, з яким тоді носився фейсбук. А вони брехали. Брехали вам так, що ви і зараз не можете уявити собі масштабів тієї брехні. Спитайте в Лили Сова https://www.facebook.com/LiliiSova/posts/3866154246770613
Цей пост страшний ще й тим, що - подивіться лайки під тими постами Бірюкова й Ричкової. Подивіться уважно й знайдіть свій...
Кинути на смерть людей за примарну ідею піару чи само-піару, звичайно, можна. Але жодна ідея піару чи само-піару не спрацює, якщо її не підхопить суспільство. Ідея була красивою, суспільство підхопило...
Та все ж Аеропорт був.
Одного разу я почула про нього від самих кіборгів, від тих, хто був там не два тижні, не десять днів, а набагато більше. Вони сказали:
- Це був останній полігон. Всі, хто пройшов цей полігон, отримали таку школу, з якої мало що може зрівнятись.
Що ж, вони сказали - вони мають на це право.
Ми з вами - не мали.
Я не піарила Аеропорт. Я була в ті дні на фронті, я точно знала, що весь фронт нині - Аеропорт. Я злилась, що люди бачать лише кіборгів, а в цей час палає весь фронт.
Ми везли тоді на фронт одну з останніх партій бронежилетів. Один з наших партнерів сказав:
- Це лише кіборгам.
- А іншим? - закричала я. - А інші в такому ж пеклі!
- Ні, я хочу кіборгам. - вперто відповів він.
І тоді я зрозуміла, що боротись з піаром і самопіаром Бірюкова й Ричкової, та й того ж Дейнеги, генія піару, а чи Мочанова, майстра зобити красіво й дорого - неможливо. Навіть коли ти борешся за життя людей, за життя наших воїнів.
Та все ж був Аеропорт. І він вже лишиться в історії війни. З усіма його правдами (ви не взнаєте про них), неправдами (ви взнавали про них від Мочанових-Бірюкових-Ричкових, і вірили, вірили) - і усією його безумовною та безмежною мужністю.
Я не знаю посту про ДАП, страшнішого за цей...
=====
Ольга Решетилова разом з George Tuka та ще 2
21 січня 2016 р. ·
Я не хотіла нічого писати про Кіборгів.
Бо для мене ці дні – це не тільки про пам’ять. Вони про відповідальність. Про нашу відповідальність. І про мою особисту. Про усвідомлення небезпеки бездумного піару на війні. Про осмислення того, що ми відповідальні за створені міфи. І ще про багато-багато речей.
Я все чекала, що хтось про це скаже. Але пішло якось не туди… Ми все більше про власні спогади і відчуття. Але не про власну відповідальність. Тому пишу.
Багато хто з нас розумів, до чого йдеться в ДАПі. І я розуміла. І вже рік живу з відчуттям того, що зробила недостатньо, щоб зупинити трагедію. Що була не надто наполегливою. Не достатньо переконливою.
ДАП був гарячою точкою з травня 2014 року, коли його відбив 3 полк спецназу і утримував спільно з 93 бригадою і ПС. Але на тлі інших страшних подій літа 2014-го він особливо не виділявся. Про ДАП заговорили в фб і ЗМІ після першого Мінська, коли на фронті ситуація відносно стабілізувалася, а в аеропорту тільки загострювалася. Для чого Україні був цей об’єкт, спірне питання. Але ще тоді, восени 2014-го, про відступ взагалі не йшлося.
Міф про Кіборгів почав народжуватися в жовтні. Пам’ятаєте, по фб гуляв пост якогось сєпара, де він називає захисників ДАПу Кіборгами? За однією з версій, цей пост – «розробка» Управління інформаційних технологій Міністерства оборони. Чия б це технологія не була, але міф про Кіборгів почав набирати оберти. Саме тоді в ДАП направляють легендарну 95 бригаду. І понєслась.
Пости Повернись живим про Кіборгів набирали десятки тисяч лайків, відео Олексія Мочанова з терміналу розлетілося по інтернету, з’явилися тексти і фото Лойка, Льоша Іщенко зняв кілька шикарних сюжетів, ДАП став обов’язковою темою всіх випусків новин… Країна жила Кіборгами. Після Іловайська, здачі 32 блокпосту, постійних поразок, вони були для нас ковтком свіжого повітря. Але увага суспільства грала з Кіборгами злий жарт. Чим більше інформації про них з’являлося в пресі, тим інтенсивнішими ставали бої за ДАП.
Перший «дзвіночок» про те, що щось навколо оборони аеропорту пішло не так, ми почули, коли туди направили 90 батальйон. Новосформований, п’ять місяців на житомирському полігоні, жодного разу в бойових діях… З полігону – в термінал. Це рішення належало на той момент командувачу Сухопутних військ генералу Пушнякову. Ми це з’ясували. Пробували щось писати в ФБ, комусь телефонувати, пояснювати. Але було пізно. 90 бат уже їхав в Піски. Перший виїзд в термінал – 6 200.
Потім була дивна і так і не пояснена історія з ротацією наших в термінал через сєпарський блокпост, з обшуками і обмеженнями по кількості бк. Чим далі, тим очевиднішим ставав факт: сєпарам будь-що треба отримати моральну перевагу над Кіборгами.
Кіборги стали заручниками створеного нами міфу.
На той момент, у грудні, ще був шлях назад. Та власне, шлях назад був до останнього. Було зрозуміло, що ніяке стратегічне значення аеропорту (і чи було воно взагалі?) не варте тих жертв і морального приниження, на які доводилося йти ЗСУ. Нам, волонтерам, потрібні були живі Кіборги, а не легенди. Комусь у командуванні потрібен був міф. Рішення про відхід з терміналу не приймалось.
30 грудня 2014 року ми з Віталієм Дейнегою написали відкрите звернення до Президента Петра Порошенка (скан додаю). Я й тоді розуміла, що навряд чи це звернення щось змінить і пишу я його, швидше, для очистки совісті. Тепер, перечитуючи цей лист, я ненавиджу себе за свою наївність... До слова, формальну відписку на звернення ми отримали вже тоді, коли рухнули перші опори терміналу.
Що було далі, ви знаєте. Ви мільйонами передавали гроші волонтерам, ми десятками возили в ДАП тепловізори, приціли і дальноміри. В глибині душі ми розуміли, що глобально це не допоможе, якщо не відійти з ДАПу, Кіборги приречені… Але продовжували рятувати створений нами ж самими міф…
21 січня 2015 року ми організували прес-конференцію для того, щоб сказати, що аеропорт (точніше, руїни, які від нього залишились) треба залишати. Віталій Дейнега, Георгій Тука і Давид Арахамія, йдучи зранку на пресуху, вже знали, що терміналу більше нема. Тільки вони можуть сказати, якими зусиллями їм там давалися слова. Але за великим рахунком це вже не мало значення. Ми запізнилися.
https://www.politnavigator.net/nuzhno-ostavit-doneckijj-aehroport-a-potom-ubit-15-tys-rossijjskikh-soldat-video.html
Все це я пишу не для мемуарів. Пишу тому, що висновки з ДАПу так і не зроблені.
Тому що піар (не продумана пропаганда, а тупий піар) продовжує бути однією зі складових цієї війни. Тому що якийсь комбат, пройшовши 500 м вперед, за допомогою волонтерів роздуває це так, ніби він взяв Москву. Тому що від нібито серйозних офіцерів можна почути про 80 уложених сєпарів і всякий такий брєд, на який із задоволенням ведеться вище командування і, звичайно, ФБ. Тому що нашим черговим ДАПом може стати, наприклад, Зайцево – без особливого стратегічного значення, але ж який піар!
Так, війна неможлива без легенд. Але дуже небезпечно, коли ці легенди пишуться в режимі онлайн. Тому наступного разу, створюючи міф про героїчне захоплення Зайцево чи успішний наступ під Новоласпою, давайте думати, чим це нам обернеться. Чи не доведеться таким, як Барні чи відчайдушні правосєки, віддати життя за наші подвиги у ФБ. За те, що нам, сидячи перед моніторами і телевізорами, так хочеться відчути смак перемоги. За те, що популісти і піарщики при владі не можуть відмовити нам у такому задоволенні.
Вічна пам’ять загиблим.
Пробачте…









Volodymyr Boiko
Вчора о 08:53 ·
Шість років тому, у ніч з 20 на 21 січня 2015-го, розгромною поразкою українського війська завершились багатомісячні бої за Донецький аеропорт, якими керував начальник штабу АТО Василь Грицак, більше відомий у народі як «Вася-їбанько». Видатний полководець, удостоєний президентом Порошенком звання генерала армії, Василь Сергійович організував ще чимало звитяжних перемог – безперешкодний перехід банд Гіркіна зі Слов’янська в Донецьк з наступним створенням «Донецької народної республіки», Іловайський котел, Дебальцевський котел. Але битва за Донецький аеропорт настільки оспівана штатними пропагандистами СБУ, що досі ніхто навіть не замислився – а навіщо, взагалі, було битись за напівзруйнований термінал і диспетчерську вежу? І чому «ополченці», вибивши бійців Грицака з аеропорту, не пішли в наступ далі?
Все дуже просто. Насправді 5 вересня 2014 року на переговорах у Мінську представники Служби безпеки України (а переговори з терористами, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», може вести тільки СБУ, тому, до речі, Віктор Медведчук був включений 23 грудня 2014 року до складу Тристоронньої контактної групи саме наказом тодішнього першого заступника голови СБУ Грицака) підписали секретний протокол, підтверджений меморандумом від 19 вересня, про лінію розмежування. Відповідно до цього протоколу Донецький аеропорт мав відійти «ополченцям». Але з так званих політичних міркувань оголосити про передачу української території терористам Грицак не наважився й тому тримав бійців АТО в аеропорту, аж доки «мінські домовленості» не були виконані, так би мовити, природнім шляхом. Усього тоді в Донецькому аеропорту загинуло понад 100 військовослужбовців, прикомандированих до СБУ для проведення Антитерористичної операції, і ще біля 440 були поранені.
Ось текст таємного протоколу, відповідно до якого Донецький аеропорт переходив «ополченцям»:
https://zn.ua/.../minskiy-memorandum-viddavav-doneckiy...
«Вікіпедія» описує виконання 21 січня 2015 року Грицаком «мінських домовленостей» наступним чином:
«Протягом двох днів, не дочекавшись транспорту, під лютою загрозою смерті бійці 90 окремого аеромобільного батальйону вирішили покинути руїни диспетчерської вежі. Щоб відволікти й заставити бойовиків припинити вогонь вони викликали на себе РСЗВ Град, під залп якого вони вибігали з вежі, надалі рухаючись маршрутом «Доктора Хаоса» кіборги покинули диспетчерську вежу Донецького аеропорту. В період з 1-ї до 3-ї години ранку кількома групами новий термінал донецького аеропорту залишили ще 13 вцілілих Кіборгів. Останнім вийшов приблизно 5.30 ранку боєць 90 окремого аеромобільного батальйону з позивним «Fly». Це були останні герої, які захищали будівлі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва».
Зазначу також, що за наслідки «Антитерористичної операції» (яка, звісно ж, такою не була – насправді мала місце загальновійськова операція під проводом Васі-їбанька) президент Порошенко не несе ніякої юридичної відповідальності й, взагалі, жодним боком не причетний до проведення АТО. За всі військові злочини, загибель мирних мешканців та здачу території відповідають лише чотири людини, які очолювали Антитерористичний центр при СБУ впродовж 2014 – 2017 років: Віталій Циганок, Василь Крутов, Василь Грицак і Віталій Маліков. У цьому, власне, і полягала причина того, що на окупованих територіях і в зоні бойових дій не був запроваджений воєнний стан, а військова операція називалась «антитерористичною» – щоби не створювати ставку Верховного Головнокомандувача, не передавати ведення бойових дій під управління Генштабу й не робити президента Порошенка відповідальним за наслідки того, що коїться на Сході України, натомість перетворити Васю-їбанька на «цапа відбувайла».
===
Юрій Єрмолаєв
В останні дні аеропорту,, в командний пункт його оборони приїхав Вітя-катафалк, і усунувши від керівництва майже всіх командирів, перебрав у ручному режимі командування операцією на себе. Він особисто відправив комбата 90-го, майора Кузьміних на "деблокаду", в результаті чого, частина його групи полягла, отримала поранення а усі інші, включаючи комбата потрапили в полон.
---
Автор
Volodymyr Boiko
Вітя-катафалк був лише заступником Васі-їбанька в оперативному штабі АТО й виконував команди Василя Сергійовича.
---
Ludmila Ignatchenko
Юрій Єрмолаєв Хто такий Вітя-катафалк?
---
Евгений Агапов
Ludmila Ignatchenko, виктор муженко, нач.генштаба.

- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2768928.html.
Tags: ато, бойко, история, леді діана, луг%андония, порошенко, прдоны, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments