Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

«Зовнішнє управління» існує тільки в головах

Alexander Scherba
У листопаді 2004 року, напередодні президентських виборів, Київ відвідав американський сенатор Річард Лугар. Для Америки сенс візиту був у тому, щоб наголосити на необхідності демократичних виборів, показати, що цей регіон їм небайдужий. Але не настільки небайдужий, щоб відряджати туди держсекретаря. Загалом, відчуття у Вашингтоні було на той момент таке, що Україна вислизає із демократичного світу, і нічого з цим не поробиш. Та й робити ніхто особливо нічого не хотів. Для Буша пріоритетом був Ірак. Тим більше ніхто ж і не знав тоді, що Україна здатна на Майдан. Багато бачили Україну як наступну Білорусь. Така була диспозиція.
В Україні ж диспозиція була трошки інша. В тому числі і в тому сенсі, що багато українських політиків мірили Америку своїми мірками. В їхньому розумінні офіційна мета візиту Лугара це було лише прикриття, «легенда». Насправді, вважали вони, в Київ їхав американський «смотрящій», представник «вашингтонського обкому». Аби «вирішувати питання».
І трапилося те, що мало трапитися: украінські політики (як прозахідні, так і проросійські, до речі) масово рвалися на зустріч з Лугаром. Аби вирішити свої питання. Це при тому, що 72-річний сенатор з Індіани реально цікавився в Україні двома речами: темою роззброєння (трошки більше) і темою демократії (трошки менше). Від інших наших проблем він був далекий. Прізвища людей, які вручали йому свої візитівки і щось нашіптували, у нього в голові не затримувалися.
Минуло багато років. Сенатора Лугара вже нема на світі. Але кожного разу, коли я чую фрази про «втрату суб’єктності», про «зовнішнє управління» від одного політичного табору, а від іншого - що «вся надія лише на Америку», я згадую очманілі очі сенатора і його помічників, коли вони тоді повернулися з Києва до Вашингтона.
Друзі, нікому на Заході не потрібна наша «суб’єктність». «Зовнішнє управління» існує тільки в головах. Так, є країни, які хочуть вирішувати з нами свої інтереси. Це нормально. Ми теж хочемо вирішувати свої питання з іншими. Це й називається міжнародними відносинами, альянсами. Іноді чужі інтереси співпадають з нашими, іноді - ні. З досвіду, коли йдеться про Америку та ЄС, то, як правило, наші інтереси близькі. А коли йдеться про Росію, то ні. Просто тому, що Росія не бачить нас як державу, а Захід бачить. Росія вкрала нашу землю, а Захід не вкрав.
Але дивитися на Україну як на поле битви між Росією і Америкою - це опускатися до рівня Соловйова і Кісельова. Єдина битва, яка тут вирує, це наша битва за нашу свободу і наш успіх. Тому давайте не принижувати свою державу. Давайте не опускатися до штампів про те, що хтось там прийде - порядок наведе. Я розумію, коли категоріями зон впливу мислять люди, які Україну зневажають. Але чути такі нотки від патріотичних українців дивно. Порядок в Україні може навести тільки Україна. Захід може тільки допомогти. І то, виключно в рамках власних інтересів.

- Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2780476.html.
Tags: история, конспирология, майдан, сша, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment