1. Я вже писав, що "м'яч зараз на боці українсього громадянського суспільства". Щоб не відбувалося зараз у владі, в економіці, навіть культурі, освіті, медицині, військовій справі чи ще у чомусь, що мав перелічити - все одно народ, населення є щось первинне, а держапарат, соціальні інстиути - вторинні - як відбиток суспільної колективної свідомості, а головне - ПІДСВІДОМОСТІ, того - що окремі люди у повсякденному житті вважають "важливим, а що - "не вартим уваги".
2. Через що у нас регулярно виникає чередування ситуації від "ще не на часі" - і одразу - "немає часу!" Як результат - замість творчого розвитку по спіралі - ми нудно, неодноразово йдемо (точніше - нас ведуть) по порочному колу. Петрановська правильно пише - що після "радянщини" наше суспільство після 1991 року виглядало як купа окремих соціальних атомів - як правило, дуже безсилих та безпорадних у новій історичній обстановці.
3. Як результат - лише колишні партноменклатурники, кримінальні злочинці мали досвід організаційної діяльності - які швидко згуртувалися у клас олігархії. Ще можна додати винятково високого рівня інтелектуалів - які могли дати раду САМИМ СОБІ - і просто виїхати за кордон, щоб не жити у кризовому суспільстві. Або влилися у правлячий клас олігархії.
4. І лише поступово з цієї купи соціальних атомів почало народжуватися громадянське суспільство, яке ВЧИЛОСЯ практиці ісамоусвідомлення та самоорганізації. І олігархічний режим НЕ був зацікавленим у рості самосвідомості та економічнійй незалежності громадянського суспільства - і почало ВІДСТРІЛЮВАТИ кращих представників громадянсього суспільства. Громадянське суспільство не мало ні сил, ні свідомості до бойвого опору, бо виникало в умовах фізичного виживання і було і є надто слабким. Саме ДЛЯЯ ЦЬОГО потрібні були довгі роки перехідного періоду - щоб якось набути первинний досвід самоорганізації та самоусвідомлення. "Кольорові революції" довели, що мирний протест НІ ДО ЧОГО не приводить навіть у разі умовної "перемоги". І поступово усвідомили - що мирний виступ проти олігархічного вбивчого режиму немає сенсу. Але для силового спротиву громадянське суспільство ТЕЖ на сьогодні лише визріває на наших очах. У цьому проміжному стані і знаходяться народи Росії, України та Білорусі.
5. З припиненням нафтогазової ренти олігархія ще може особисто жирувати - але грошей на масований підкуп сил вже не вистачає. Саме тому і "тарифи" - це відповідь на те, що нафту та газ мають замінити або підневільна праця українців, або просто їх тіла. Фізичні. Саме тому Лілія Гриневич зараз солов'їною мовою розливається про користь скасування 10-11 класів в українських школах. Тобто закриваєтиься доступ до вищої освіти - у той час, як у світі стоїть завдання загальної вищої освіти як відповідь на виклики технологічної революції у виробництві, послугах, транспорті, зв'яязку...
6. Олігархії та її ідеологам вдалося навіяти, що боротися за свої права силою - це "більшовизм", вилучати власність у олігархії - це теж "більшовизм". що "олігархи та підприємці - це одне і теж", що "непотрібно думати про інтереси населення - бо це популізм". На слуху море імен, ладних це доводити та навіювати .
7. Але історичне життя бере своє: коли декабристів (вони не були революціонерами - були скоріше реформістами) усунули - їм на зміну прийшли вже більш грубі та рішучі народовольці, яких змінили соціал-демократи, і нарешті - більшовики. Так приблизно відбувається і в інших країнах, де сили мирного спротиву нищаться, то на зміну йдуть покоління спротиву немирного. Усі якось забули про приклад "приморських партизан" в Росії, у нас - про "ЛІсника" та"право останнього бою" після Майдану.
8. У нас, в Україні - жалюгідна слабка диктатура Зеленського, яка хитається в умовах ослаблення Російсьої імперії та пробудженої політичної волі команди нового американського президента Байдена. Європейський Захід теж "дістали" - тому вони усідомили, що "Захід" - це одна сьомих чи одна восьмих загального світу. І пострадянський простір може бути або раковою пухлиною на тілі Заходу, або - резервом протистояння ісламському радикалізму та китайському "контролбьованому капіталізмові" комуністів Китаю. Так що Захід - щоб вижити - буде вимушений втручатися у справи пострадянського світу - щоб для самозахисту видалити ракову пухлину пострадянської олігархії. Путінська Росія довела, що навіть економічно та культурно жалюгідна банда може наробити багато шкоди.
Як хулігани у міському парку відпочинку, наприклад...
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2795074.html.
Journal information