Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

ці православні святі чи не єдині, від яких не зберіглося ані іконописних зображень, ані акафістів

Історичні дописи від Рудої Пані
Цього дня 1238 року, після чотирьох днів облоги, війська хана Батия захопили столицю Владимиро-Суздальського князівства, місто Владимир.
За декілька днів до цього великий князь Владимирський (1188-1238) Юрій Всеволодович з невеликою дружиною вирушив на річку Сіть збирати війська для нової битви, очікуючи полки своїх братів Ярослава (який на той момент був великим князем Київським) і Святослава. У Владимирі залишилися сім'я Юрія: його дружина Агафія Всеволодівна (бл.1195-1238) і сини Всеволод і Мстислав, а також частина дружини на чолі з воєводою Петром Ослядюковичем.
Підійшовши до міста, монголо-татарське військо показало князям і городянам на мурах полоненого при розгромі Москви (20 січня) наймолодшого з синів князя Владимирського, Владимира Юрійовича і зажадали добровільної здачі міста. Почувши відмову, вони вбили Владимира і почали готуватися до облоги.
Рештою, вся родина великого князя Владимирського загинула під час штурму столиці його князівства. Що досі викликає у істориків купу запитань, на які немає відповідей.
По-перше, чому Юрій Всеволодович, особливо після захоплення військами Батия Рязані в грудні 1237 року (також після п'яти днів облоги, зі знищенням майже всього населення міста) не відправив своїх жінок (дружину, трьох невісток, онуків та малолітню доньку) кудись в безпечне місце?
По-друге, хоча вся родина князя Юрія (і він сам) була пізніше канонізована РПЦ, втім, ці православні святі чи не єдині, від яких не зберіглося ані іконописних зображень, ані акафістів. Деякі (причому, російські) історики вважають, що справжні літописні записи о подіях в лютому 1238 року були вилучені та замінені на "загальні", без історичних подробиць, описи битв в більш пізні часи.<кого князя Владимирського, на якомусь етапі були, вочевидь, вигадані додаткові члени його родини, а саме дві невістки, дружини середнього та молодшого синів Юрія - Мстислава та Владимира - Марія та Христина (що не завадило РПЦ їх канонізувати в 1645 році разом з усією сім'єю у складі Собора Владимирських святих). Справа в тому, що немає ніяких звісток про походження цих жінок, натомість, якимось чином збереглися їх імена. Що є неприродним для тих часів - в літописах зазвичай згадувалося, до якого чоловіка має відношення та чи інша, особливо шляхетна, жінка. Саме тому досі достеменно невідомо, що двох дочок Ярослава Мудрого звали саме Анастасія та Єлізавета - в хроніках своїх часів вони згадуються лише як "дочки князя Русі".
По-четверте, безумовно мав дружину (Марину, князівну Київську) лише найстарший з синів князя Юрія, Всеволод. У подружжя було двійко маленьких дітей - дочка Євдокія та син Авраамій.
По-п'яте, згідно офіційній московській історичній версії, дружина, невістки, онуки та 9-річна дочка великого князя Владимирського, Феодора, або загинули під час пожежі Успенського собору, в якому знайшли свій останній притулок вцілілі захистники Владимира, або "були умучені після падіння міста в ставці Батия".
Оце останнє твердження, відносно "умучення", є відвертою брехнею. Оскільки такі шляхетні полонянки, безумовно, стали б почесною прикрасою гарему родича хана Батия або когось з його найближчого оточення.
Скоріш за все, саме ця обставина і стала причиною пізнішої фальсифікації історії падіння столиці Владимиро-Суздальського князівства. А сам князь Юрій загинув через місяць після офіційної загибелі своєї родини, 4-го березня 1238 року, в битві на річці Сіті з другорядними силами монголів під проводом темника Батия, Бурундая.
До речі, все ж таки, єдина дитина князя Юрія, його дочка Єлєна (Добрава) (1210/1215 —1246/1247), пережила знищення всієї своєї родини. Сталося це тому, що 1226 року вона була видана заміж за волинського князя Василька Романовича (1203-1269), молодшого брата короля Русі Данила Романовича, князя галицького, великого князя київського.
Що цікаво - в 1258 році той самий темник Бурундай, в битві з військами якого загинув тесть князя Василька, напав на Волинь, та примусив його взяти участь у походах разом з ним на Литву (1258) та Польщу (1259). 1261 року в Шумську Василько Романович провів переговори з темником Бурундаєм, і змусив його визнати незалежний, хоч і союзний з монголами, статус галицько-волинських земель.

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2798054.html.
Tags: история, коллективное х%№ло, рассея
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments