Раніше, всі ці роки, побачивши у стрічці портрет загиблого, я зупиняла скроллінг і дивилась на обличчя. Вдивлялась у веселі очі. Ви помічали, що майже всі фото, що обираються для звістки про смерть - веселі? З посмішкою.
І я дивилась, дивилась...
Наче хотіла запам'ятати незнайоме мені обличчя.
Неначе хотіла зрозуміти - а, може, ми були знайомими? Десь зустрічались на дорогах фронта?
Ну, або просто дивилась, ні про що не думаючи. Так треба було - зупинитись і довго дивитись услід. Так, як ти йдеш вулицею, а назустріч похорон. Теж треба зупинитись і провести. В нас було так. Навіть коли їдеш машиною - зупини й стій, доки похорон не пройде. І дивись услід.
Навіть коли ти людину не знав. Яка різниця - знав, не знав? Людина померла - тож май совість у серці, проведи людину.
Зараз, коли я зустрічаю фото загиблих у стрічці, то ловлю себе на думці - пролистати, швидше, швидше пролистати. Не можу, сама себе тримаю за руку, знаю, що треба зупинитись і провести. А хочу пролистати.
Не можна так.
О, всі все розуміють.
Так, серце переповнене за край.
Ну, а в кого не переповнене?
Але ти це кидай. Давай ото спиняйся, нічого, нічого. Всім страшно. Всі знають, що були молодими. А хоч би й не молодими. Ну, і що, що всміхаються, а в тебе вже волосся дибки від безлічі тих усмішок? Нєфіг, нєфіг. Стала й дивишся услід. Зрозуміла? Слабість в неї душевна, понімаєш. Сил в неї нема, ти бач, яка ніжна.
А в кого не слабість?
А в кого сили є?
... стою, стою.
Дивлюсь, дивлюсь.
Ні, немає слабості, все ок. Я зупиняюсь, я дивлюсь. Ще серце не переповнене. Та навіть коли переповнене...
=======
Diana Makarova · ІНСТИТУТ ЗАЛЕЖНОСТІ
Коли їхати трасою в напрямку нашої хати - проїздиш повз Інститут залежності. Коли їдеш напрямком від нашої хати, теж його проїздиш.
Ми завжди регочемо потроху над цієї назвою, і починаємо перераховувати свої залежності. Ну, там в когось олів'є, в когось цукерки. В мене так солоні огірки й помідори, ну, дуже залежна, на фронті знають, тому одразу перед нашим приїздом готують банку найсолоніших огірків.
У всіх нас разом - залежність від інтернета.
Від фронта в нас залежність абсолютна. Залежимо ми від нього так, що й лікуватись від цієї залежності не хочемо.
Але є ще одна залежність...
... коли тобі вже далеко за п'ятдесят, а в анамнезі інсульт, інфаркт, контузія, купа операцій. Коли сім з цих своїх літ ти провела на фронті, а фронт не додає здоров'я, з фронта ти потягнеш за собою пишним хвостом ще й інші захворювання. То ти тоді цілком залежиш від певних препаратів. При всьому тому ти залежиш від них так, що, коли раптом вони закінчуються, днів зо два-три ти ще протягнеш, а потім біда і швах. Потім відсутність цих препаратів ти відчуєш собою. Болем своїм, а то і кризом, стаціонаром, реанімацією ще не дай боже - коротше, зачєм нам етіх глупостєй.
А скільки грошей на це все йде, не переказати. В мене коли за списком закуповують, то чеки з аптек мені навіть не показують. Так і кажуть:
- Та ладно, ну, що ви там не бачили, в тих чеках?
Тому люди, які це розуміють - розуміють це іноді навіть прикладним способом. І от отримуєш ти колись коробку, повну медикаментів. І ти тоді такий, як цар-Кащей над златом:
- Ааааааа... Невже це все моє???
І ти тоді такий, як Горлум:
- Моя прєлєєєєєєсть...
І кушаєш те щастячко, хімію ту трикляту, але без неї вже ніяк - бо залежність. І дякуєш тим людям, які розуміють оце все прикладним способом. І регочеш, пролітаючи повз Інститут залежності, і факи йому, факи - врьош, мовляв, ні возьмьош!
А потім одного разу увечері хапаєш блістер, а там остання таблеточка. І ти її ковтаєш як останній шанс, бо розумієш, що тепер заново починати - їхати, шукати, купувати, намагаючись не дивитись на чеки.
І таке горе зранку, не передати. Така чорна біда на душі. Отака от залежність.
А потім така - стоп! А дай-но я перевірю коробочку. А раптом там на денці ще щось лишилось? Кидаєшся до коробочки, а там, а там...
І ти така, як Горлум:
- Моя прєлєєєєєєєсть...
Тобто, ще поживемо. Ще побігаємо. Ще погасаємо. Ще є, ще можна факи Інституту залежності.
Власне, таким чином мене і привітав зі своїм же Днем народження Sergej Fortunjew - і я його вітаю з тим же, тобто, з його Днем народження.
А славній Ірина Савченко подяка уклінна. Бо залежність залежностю, але так класно бути незалежним. З вашою допомогою, з вашим вкладом, друзі.
-
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2806931.html.
Journal information