Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

10-го лютого на Росії вкотре відмічали день смерті "їхнього всього" Пушкіна

Історичні дописи від Рудої Пані
10-го лютого на Росії вкотре відмічали день смерті "їхнього всього" Пушкіна. Взагалі вся історія з дуеллю поета почалася аж за три місяці до того, як він дуже невдало спіймав кулю від свого родича (свояка, вони були одружені на рідних сестрах), красеня-француза Жоржа Дантеса. І причетними до неї є дуже аморальне подружжя українців, ще більш аморальне подружжя литовсько-білоруського походження, голандський дипломат-гомосексуаліст (за часів Пушкіна така статева орієнтація була нейприйнятна та засуджувалася) та його прийомний син-коханець француз. Ну і ще автор скандального брудного пасквіля, який так і залишився невідомим.
4 (16) листопада 1836 року міська пошта Санкт-Петербурга доставила Олександру Пушкіну і кільком його друзям анонімний "патент на звання рогоносця" (рогоносцями тоді називали чоловіків, дружини яких зраджували їм з коханцями) наступного, зухвало образливого, дослівного змісту:
"Кавалеры первой степени, командоры и кавалеры светлейшего ордена рогоносцев, собравшись в Великом Капитуле под председательством достопочтенного великого магистра ордена, его превосходительства Д. Л. Нарышкина, единогласно избрали г-на Александра Пушкина коадъютером великого магистра ордена рогоносцев и историографом ордена.
Непременный секретарь граф И. Борх".
Пасквіль був написаний французькою мовою на папері іноземного виробництва і запечатаний сургучем особливою ​​печаткою.
За змістом пасквілю поет обирався коад'ютором (заступником в католицькій церкві) графа Дмітрія Львовіча Наришкіна - знаменитого, загальновідомого рогоносця попереднього царювання Алєксандра I. Його дружина, Марія Антоновна (уроджена княжна Святополк-Чєтвєртінская) протягом 15 років була офіційною фавориткою царя Алєксандра, який весь цей час жив фактично на дві родини, якому народила четверо або п'ятеро дітей. Всі ці діти, зрозуміло, носили прізвище Наришкіни.
Ганебним порівнянням Пушкіна з Наришкіним автор давав зрозуміти, що у дружини поета, Наталіі Ніколаєвни (уродженої Гончаровой) були такі ж інтимні стосунки з нинішнім імператором, Ніколаєм I, як і у Маріі Наришкіной з його покійним старшим братом, Олександром I. Більш того - як рогоносець Наришкін отримував "подарунки" у вигляді великих сум грошей і великих земель в Тамбовської губернії за "послуги" своєї дружини, так і Пушкін, нібито, отримав звання історіографа і гроші з казни на видання "Історії Пугачова" виключно завдяки тому, що його дружина була коханкою імператора.
До речі, на той момент скандальне подружжя Маріі та Дмитрія Наришкіних ще було живе. Чоловіку виповнилося 72 роки, його дружині - 47, після бурхливої молодості вони доживали свій вік в Одесі. Марія Антоновна (1779-1854) походила зі спольщеного українського (волинського) шляхетного роду Рюриковічів, який походив від онука князя Ярослава Мудрого, князя Київського Святополка Ізяславича.
Що стосується родича правлячої московської династії Романових, Дмітрія Наришкіна (1764-1838)(матір царя Петра I була уродженою Наришкіною), то його матір, уроджена Марина Закревська, була українкою, та рідною племінницею всемогутньому фавориту (а, можливо, і законному чоловіку) імператриці Єлізавєти Петровни, графу Олексію Розумовському (козаку Розуму).
Отримавши цього "патента" 4-го листопада, наступного, 5-го листопада Пушкін (як він лише витримав, з його бурхливою вдачею) відправив письмовий виклик... Жоржу Дантесу, про якого в листі не було жодної згадки. Поет ніяк не пояснював причини, через які він збирався дратися з молодим французом.
Оскільки кавалергард Дантес знаходився тоді кілька днів в полкових казармах, замість нього цього виклика прийняв його прийомний батько, барон Луі де Геккерн - надзвичайний представник Нідерландів при імператорському дворі в Санкт-Петербурзі (з 1826 року), і того ж дня приїхав на квартиру до Александра Пушкіна.
Тут треба зазанчити, що сам поет до останнього подиху свого життя був переконаний, що до образливого пасквілю безпосереднє відношення мав саме Луі де Геккерн, і він же виконував роль звідника між своїм "сином" Жоржем Дантесом та його дружиною Наталією Пушкіной. При цьому поет не залишив жодних доказів свого переконання, більш того, в листі від 21-го листопада того ж року до шефа жандармів Алєксандра Бєнкєндорфа він писав:
"Между тем я убеждён, что анонимное письмо было от г. Геккерна, о чём считаю обязанностью донести до сведения правительства и общества. Будучи единственным судьёю и хранителем моей чести и чести моей жены... НЕ МОГУ И НЕ ХОЧУ ПРЕДСТАВЛЯТЬ ДОКАЗАТЕЛЬСТВА кому бы то ни было в том, что я утверждаю".
При всьому цьому Пушкін не мав можливості викликати на дуель саме голландського посланника - як дипломат, той, навіть якби дуже хотів, не мав права прийняти його виклика. Тож, поет мав намір відігратися на "сині" барона де Геккерна (голодранця Дантеса дуже богатий голандець усиновив в травні 1836 року, з багатьма порушеннями ("дитинці" на той момент було вже 24 роки, а за законами Голандії того часу підлягали усиновленню лише неповнолітні діти), при тому, що рідний батько Жоржа тоді ще був живий. Їх справжні відношення не були таємницею в вищому світі С.-Петербургу, головне, що "татусь" та "синок" дотримувалися пристойності.
Після особистої зустрічі з Пушкіним Луі де Геккерн (за допомоги друзів поета, які, до речі, не були в цій ситуації на його боці) зумів повністю відмінити дуель. Була вигадана байка, що-де Жорж Дантес без пам'яті закоханий в старшу сестру Наталіі Пушкіной, яка жила в родині поета, Єкатєріну Гончарову (1809-1843) - некрасиву бесприданницю, на три роки старшу за нього. В прискореному темпі відбулися спочатку заручини, потім весілля. Пушкін відмовився від запрошення на нього та офіційно повідомив, що він сам та його сім'я відмовляються підтримувати родинні відносини з де Геккернами. Але виклик на дуель відмінив та взагалі ситуацією, що склалася, задовольнився.
Але ненадовго.
Зазвичай вказують, що-де Дантес дошкуляв Наталіі Пушкіной своїми зухвалими публічними залицяннями, через що поет і викликав його знову на дуель менш, ніж через місяць після вінчання француза з його своячкою.
Та це не зовсім так. Бо цього разу свого виклика - вкрай образливого, на межі пристойності (написати такий для добре освіченої людини свого часу, яка віртуозно володіла пером, Пушкіну було неважко) він направив безпосередньо голландському дипломату - розраховуючи на те, що замість "батька", зв'язаного дипломатичним імунітетом, на дуель з ним погодиться його "син". Так і сталося. Але закінчилося зовсім не так, як сподівався поет.
А що стосується "ще більш аморального подружжя литовсько-білоруського походження" з пасквілю на звання рогоносця, то в тексті про нього говорить лише останній рядок, "підпис":
"Непременный секретарь <ордена рогоносців> граф И. Борх".
Граф Іосиф Міхайловіч фон дер Борх (1807-1881) та його красуня дружина Любов, уроджена Голинская, були відомі в вищому світі Російськї імперії завдяки двом, дуже скандальним, обставинам. Дружина була коханкою імператора Ніколая I, натомість чоловік був коханцем президента Академії Наук, міністра народної освіти Сєргєя Уварова (1786-1855).
За рік до вищеописаних подій Александр Пушкін написав епіграму на іншого коханця графа Уварова, Міхаіла Дондукова-Корсакова, якого патрон, абсолютно незаслужено, призначив віце-президентом С.-Петербузької академії наук:
"В Академии наук
Заседает князь Дундук.
Говорят, не подобает
Дундуку такая честь;
Почему ж он заседает?
Потому что <ж*па> есть".
Для вищого світу С.-Петербургу часів Алєксандра Пушкіна всі ці порівняння були вкрай, нестерпно образливими. Як дворянин та відома і шановна публічна людина, він не міг не захистити власну честь та честь своєї дружини. Але так назавжди і залишилося загадкою, яку він уніс із собою до могили, чому поет захищав її саме від голандського посланника Луї де Геккерна - якому, до речі, участь в історії з дуеллю та смертю Пушкіна не завадила зробити блискучу дипломатичну кар'єру та померти у власному ліжку дуже багатою та шановною людиною у віці 92 років, в Парижі.

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2808675.html.
Tags: история, рассея
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments