Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

чому міждісціплінарні досліди на давньоісторичну тему наразі приречені на провал

Алі Татар-заде
якось я торкався теми, чому міждісціплінарні досліди на давньоісторичну (особливо преісторичну) тему наразі приречені на провал. Ну тобто як провал: теорія, побудована на дозвільному використанні данних археології, письмових джерел, історичної лінгвістики, генетичної генеалогії та, може бути, етнографії і фізичної антропології, - можуть бути приречені "навпаки" на успіх, сенсацію, тиражованість, - але протягом покоління вони фатально встаріють. Потраплять потім в історіографію питання, яку самі фахівці в жарт звуть "історією хвороби".
Головна розбіжність - у хронології, технічних питаннях.
Був такий анекдот, як хлопці виміряли ногами довжину будинку, а рулеткою з сантиметрами - ширину. Замовили меблі, а ті не пролазять.
(спойлер: рулетка колись порвалась, практична тьоща викинула спорчені метри і зклеїла, та забула).
От приблизно така картина стається, коли археолог починає рівняти свої внутрішні результати на лінгвістичні, або історик мови - на данні генетики, або генетик - на історичні джерела, і так далі.
В принципі стисло я описав проблему, ви її зрозуміли - тому кого не цікавлять подробиці, той може на цьому моменті припинити читання: він вже схопив дух і сутність помилки.
Наприклад, археологи мають свою шкалу. З часів італійської антикварної археології вони навчилися виокремлювати століття і навіть їх частки - перша чверть, друга чверть, третя чверть і так далі. Тут їм дуже допоміг Фукидід, який старанно записав точні дати заснування двох десятків італійських колоній еллінів.
Таким чином, археолог може сказати: "ця річ і за виглядом, і за місцем знахідки, і за комплексом супутніх речей, і за логікою" (нечасте, але базове збігання) належить до відрізку 750-725 рік до н.е. І тут же додасть (якщо це лише не предмет із датованим надписом): "плюс минус 25 років", тобто цей артефакт широко датується 775-700 р. Простіше кажучи, впевнено він назве тільки СТОЛІТТЯ. Приблизно - половину, третину або чвертину століття.
Все, на цьому від археолога можна відстати: більше він вам не скаже і під тортурами, а якщо скаже - значить, вигадав.
Тепер порівняємо історіографічну шкалу.
Історичні дати вважаються більш точними. Але дивіться, як воно буває на практиці.
От перед нами папирус чи пергамент, в хорошій якості, повністю перекладений і до того ж надійний (не фальшивка і не копія). Це удача!
А далі написано: "Князь А правив 35 років, йому наслідував князь Б (23 роки), потім В (12 років), потім Г (45 років), потім Д (3 роки).
Здавалося б, усі дати готові. Одначе.
Стороник довгої хронології просто складе ці числа і отримає довжину дінастії. І він правий, - скаже більшість.
Але стороник короткої хронології скаже: чекайте, це ж не американські вибори, коли кожний володар Білого Дому стає правителем 20 січня. Що значить "правив 35 років"? Його останній рік правління - він, мабуть, збігається з 1-м роком правління наступника? Ага? тоді давайте вичитати рік з кожного правління.
- А може вони записували лише повні роки! - вигукне прихільник довгої хронології, - от, дивіться, про однгого поца написано, що він правив 7 місяців. Отже, вони там не дурні були, вміли в аріфметиці.
- Але тоді ми маємо не скоротити, а удовжити хронологію, - скаже новий теоретик, - якщо це повні роки, а ще рік міжвладдя не рахується, то тоді в нас має бути не довга, а СУПЕРдовга хронологія! Маємо рік не вичитати, а додавати!
(як бачимо, це анекдот про тещу в чистому вигляді - склейка у приборі вимірювання).
І наче всього того було мало, - з'являється представник четвертої хронології, ультракороткої:
- А з чого ми взяли, панове, що всі ці королі правили один за одним? А що, як по два-три з них правили одночасно?
Тут починається скандал, висуваються нові концепції, які все далі відходять від хронології.
Починає лунати лайка на адресу письмового джерела. Воно, дотепер таке кришталево ясне, чисте, раптом стає сумнівним, недостовірним, автір його дебіл, який не вміє рахувати, або зловмисник, який підкинув нам підтасовку.
(Українські історики можуть зійтись на тому, що джерело сфабрикували Ломоносов, Татіщев і Катерина і на тому заспокоїтись - і джерело вибуває з операційного апарату на ціле покоління))
Але на виході ми маємо чотири хронології, а саме: супердовгу, просто довгу, просто коротку і ультракоротку.
А тепер уявіть собі династію, яка править як у Давньому Єгипті: років так тисячу.
Різниця в “календарі” набігає не менш ніж 10 років на кожні сто років! в залежності від того, скільки разів там мінялась влада.
(потім приходить джерелознавець і тицяє на давній філософський трактат, в якому ретельно написано як треба рахувати дати правителів - але його виставляють за двері, таке теж буває, бо всі чотири хронології базувалися на іншому).
Все це б нічого, коли б внутрішні похибки залишалися в склянці, тобто відповідно в історичній або археологічній науці. Врешті ж фахівці завжди можуть домовитись про тезаурус. Наприклад єгиптологи домовлись, що у фараонів одної династії роки правління складаємо послідовно, а при зміні династії - переходимо на коротку чи ультракоротку хронологію; однак це лише домовленість англійського джентельмена, французього педанта і німецького математика, а не закон).
Аж тут виходить на сцену історичний лінгвіст.
Він не в темі усіх отих суперечок - в кращому разі обирає чиюсь хронологію, в гіршому - першу що трапилась (результат однаковий - випадок).
Припустимо, йому треба датувати появу слова “кудури” (кордон) в давньовавилонській мові. І вперше воно фігурує в імені царя Набу-кудури-уцур (Бог границю поставив).
Він просто бере дату в одного з істориків і пише - “слово датоване 1750 (1660, 1540, 1980) до н.е.”
Далі він танцює від того.
А справа в тому, що лінгвісти мають свою лінійку.
Вони помітили, що мова з часом невпинно спрощується у кожному своєму елементі (економія).
Але стається це із часом, а не негайно, звісно.
І от коли слово змінилось у фонетиці, то така зміна займає 200-250 років.
А коли слово змінилось у граматиці, то 250-500 років.
Шкала ця так собі, точність “ще та” (і там теж існують свої довгі та короткі хронології).
І от лінгвіст бере взяту з полки дату “першої фіксації слова кудури” і рахує від неї лінійкою: минус 200 раз, минус 200 два, і так поки не дійде до праслова у прамові. Або навпаки, плюс 200 раз, плюс 200 два - поки не дійде до сучасної, скажемо арабської.
Він вважає що встановив дати зміни слів (і всередині науки він повністю правий).
Потім з суми таких слів робиться висновок: прамова А перейшла в давньомову Б в такому тисячолітті, та перейшла в середньомову С в таке-то століття ітд.
(і пише: “індогерманці як окрема гілка появилися в такому тисячолітті, а семіти - в такому”).
Потім це знову у готовому вигляді беруть ... археологи і кажуть:
- У мене щасливий день! я щойно знайшов початок індогерманської культури! ось цей камінь на границі - він зветься стоун у німців і кудури у семитів.
Всі радуються, поки не приходе інший археолог та не бере іншого лінгвіста, який вказує не тільки іншу дату появи слова, але й інший регіон формування мови.
Починається беззмістовна, безглузда суперечка археологів з питань лінгвістики, етнографії і як правило від людей, які не знають ані тих мов, ані тої етнографії: вони насправді сперечаються, в сухому остатку, хто з них розумінший.
Аж тут з’являється примиритель:
- Хлопці! давайте ми спитаємо антропологів.
- Котрих з них? отих хитро деланих французьких чи прямих як скеля німецьких?
- Звісно ж німців!
Німець поміряє черепи і повідомить, що отут доліхоцефали а отут брахіоцефали. Промичить про себе пару расистьких жартів, які краще пропустити повз вуха, інакше кожен археолог сприйме на свій рахунок (черепи і щелепи у всіх неідеальні).
Тут починається довгий диспут про тотожність форми черепів - великим і малим расам, а великих і малих рас - лінгвістичним родинам.
Це робиться з благих намірів: щоби перевести знахідку на зрозумілу мову.
Ну все ж просто: якщо ці глечики робили смаглошкірі круглоголові, а розбиті вони сокирками в руцях білошкірих довгоголових, то це - матеріальний відбиток зміни доарійського субстрату арійським суперстратом.
Час від часу лунають звинувачення один одного в політизації, націоналізмі і навіть патріотизмі.
Але проблема в тому, що раси також потребують датування.
Коли вони виникли?
Звуть просунутого антрополога - можна сказати, навіть приматолога.
Той дивится на два черепи і каже:
- Перший тип виник 95 тисяч років тому в Індонезії, потім 45 тисяч тому дійшов до Китая, а 6 тисяч років вперше - але в зміненому вигляді - дістався Італії. А цей другий - та йому і 15 тисяч років нема як виду.
Звісно, він каже про типи черепів, а не скільки років кожному черепу.
При чому всі дати у свою чергу він узяв в археологів, а ті - у геологів; але ніхто на це не звертає уваги.
Це не дає нічого (або дає і заводить ще одну безперспективну, але довгу дискусію).
Тоді звуть генетика.
Генетик нічого не розуміє в лінгвістиці, датировках курганів, чяитанні давніх рукописів. Трохи знається на черепах, але і це йому тут не потрібно.
Він видає якусь безсмислицю:
- Тканина цієї жінки містить мітохондрію ... гаплогрупу ... (лунають латинські літери і ціфри)
- А цей чоловік ... (знову незрозумілі гаплогрупи і жіночі гени).
Всі кидаються дивитись на глобус - де зустрічаються гени, які згадав жрець генетики.
Знаходять розкиданими по половині глобусу.
Починається суперечка кожного з кожним:
- Ну ти ще скажи що вони негери! Он їх скільки в Африці. А он в Америці.
- Це не негери, це голандці, он скільки того гену в голандців, бачиш? Вони є скрізь - і в Африці, і в Америці.
Вони крутять глобус - усі: лінгвісти, історики, палеографи, археологи і антропологи.
Кожен знаходить щось своє.
Тут хтось здогадується спитати генетика, скільки років тому гену.
(Ну а як іще спитати?)
Той впевнено каже, що від 500000000 до 50505050505 (щось таке) і тут же пояснює що мова йде про кількість поколінь, а не років, тому що гени рахуються не в часі а в одиницях передачи.\
Починається суперечка, скільки тривало покоління (простіше кажучи, пубертат) у енеоліті.
Тут генетик додає, що це він казав про чоловічі гени, а про жіночі ціфра буде інакша
Починається нова суперечка - різницю у шлюбному віці поміж чоловіком і жінкою.
Всі розуміють, що це нікуди не приведе, хоча і пробують якось підглядати в статистику.
- А от цій мутації 12 тисяч років рівно, - скромно додає генетик,
і поки всі кажуть ”:що ж ти раніше мовчав?”, - додає ще тихіше:
- І вона остаточно щезла 5 тисяч років тому.
Тут усі забувають, що він знову каже про роки, виведені з поколінь, радіють і беруть його цифри вже як готові.
А вони - дідько, не працюють!
Тим часом лінгвіст, який уважно слухав генетика, починає співставляти його матеріали зі своїми та з кожним словом радіти:\
- Збігається! А ну всі сюди! Дивіться: ось міграція гену АБ1С45к7ь. Бачите? а ось міграція корня “кудур” з заходу на схід! строго по азімуту!
(але ми вже забули, що лінгвіст бере одні дати - з істориків, а інші дати - з генетиків).
Протягом 5 років стається щось: виходить більш вдала кореляція, чи винаходять вдосконалений метод фізичного аналізу (радіо, калія, ретнгену кістки, дендро, ще щось) і всі його збіги летять шкереберть.
Автор широкої міждісціплінарки читає шквал критики від вчорашніх прихильників:
так він починає більше розуміти про життя (хто справжній друг, хто прихований ворог, хто - приспособленець) але нічого нового - про предмет дискусії.
Останні роки він проживає в спробі довісти свою правоту, або в розчаруванні у справі всього життя, або в мемуарах.
Інша опора розшатаних міждісціплінарних дослідів - духовність.
В розпачі іменитий науковець починає реконструювати релігію предків (як Гімбутас або Рибаков) і шукати відповіді вже там.
Не помічаючи, як процес відтворення язичництва плавно перетікає у процес створення язичництва наново.
У нього з’являються поклонники, книги друкуються, знімаються фільми, деякі люди починають реєструвати релігійні громади - Великої Білої Матері чи Триєдиного Бога-Рога.

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2828773.html.
Tags: анализ, история
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments