Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Diana Makarova · ШОНЕЯСНО?



Оці байки про фронт були дуже популярними у перші роки. Мене навіть просили - більше, ще більше байок! Розказуйте про них, щоб ми бачили кожного. Подавайте нам опукло їхні постаті. Щоб пам'ятати всіх.
Зараз не те. Зараз без доброго скандальчику і пост не пост. Зараз про фронт щось як і зіграє, то гіркий плач на всю фейсбучину:
- Людооооонькиииии... В нас кожен день вбиті на фронті! Влада приховує від нас смерті патріотів!
О! Піднялись голови, побігли плакальщики, подіставали свічечки зі скринь.
Що таке? Хочеш піти туди й сказати, що ніхто не приховує? Що не кожен день вбиті. Що кожну смерть треба розглядати окремо. Що не за кожною смертю бій, а іноді просто раздолбайство, будь воно прокляте.
Та ти що, здурів?
Тебе там згвалтують, спустять шкуру заживо, потім з'їдять - і не факт, що саме в такій черговості. Бо наші сонечка, наші патріоти не можуть бути раздолбаями.
Можуть, на жаль. І бувають. І від сили патріотизму це не залежить.
Ну, ось, припустімо, підрив на міні. Машиною.
Плакальщики ж мислять як? Пробралась на нашу сторону ДРГ і поставила міну. Наші їхали й підірвались. Шонеясно?
Ти ж мислиш трохи інакше.
... - Ріта, куди на обочину? Їдь строго по дорозі!
- Так друга ж лінія, ми ж далеко.
- Все одно. Не мусиш звикати. Та й друга ця лінія колись була першою. Ти що, гадаєш, тут все розмінували? Забула, що вчитель нам казав? Дев'ять машин проїдуть, десята підірветься.
Ну, потім Ріта йде працювати сапером в Зоні і краще нас вже розуміє всю глибину глибин отого мінного триндеця. Бо розміновувати нам ще і розміновувати. Роками.
Казати це плакальщикам немає сенсу. Їх не цікавить суть фронту. Їх цікавить геть інше.
За останні два роки плакальщики здавали Станицю і Золоте, здавали Новоазовськ і Докучаєвськ (прокинулись), здавали навіть Гірське. Тисячі репостів йшли під тими "здачами". Навіть військові велись на крики і обривали нам телефони - чи правда, що вже здали Бахмутку і від Карбоніта до Новотошковки вже не проїдеш, туди зайшли ворожі танки. Правда, да?
Плакальщики плутають Луганське і Новолуганське з Луганськом, а в Новотроїцькому, Троїцькому й Верхньоторецькому давно вже заблукали за співзвучністю, тому здали заодно і їх, чого вже чікатись!
Ворожі ДРГ, на їхню думку, шастають нашими дорогами аж гай гуде, на блокпостах в них вже і документи не перевіряють, ви що, не знали? Усі капості від ворожих ДРГ, які заходять іноді аж до Чернігівської області, шонеясно?
Ворожі підрозділи підходили до околиць Маріуполя і дєвушек наших вєлі в кабінєт. А новозбудовані КПВВ робились - хто ж не знає? - лише для того, щоб оті самі ворожі танки легше проходили на нашу територію.
До речі, нашумівші своєю якістю дороги, відремонтовані непристойно класно для фронта, просто непристойно - вони ж для чого такі хороші робляться? А для тих же танків, ви що, не в курсі? Адже хорошими дорогами танки швидше дійдуть до Києва, шонеясно?
Понятно, як тебе морщить від оцих воплів.
Понятно, що ти не можеш собі дозволити репетувати про взяття ворогами Новоазовська у 19-му році.
І сидиш ти як дурак, і звично розповідаєш байки про фронт. Про дороги і ліси. Про степи й море. Про те, які заявки виконуємо, які не поспішаємо. Про класні підрозділи. І про підрозділи з гнильцею. А що ви думали? Гнильця буває скрізь, і на війні теж.
І мусиш ти все це розповідати, хоч сам собі нагадуєш напівзабутого старого скальда.
Чому мусиш? Та тю ж. Бо це теж частина звітів - звітів про людські гроші. Бо таким чином ти радишся з людьми, бо як же їм інакше зрозуміти, чому їхні гроші ти витратив на ось це - а на оте не став їх витрачати. Як зрозуміти, доки ти не розкладеш, як мислиш, як враховуєш ту школу, яку проходиш вже сім років.
Бо ці байки - твій щоденник. Твій табель. І коли там двійка раптом - ну, ой, сам винуватий. А коли вищий бал - іди, з'їж пиріжок, і можеш трохи попишатись. Заслужив, волонтер.
А те, що плакальщики не біжать до тебе з істериками - так ти впевнений, що вони тут потрібні? Вони ж тут згвалтують, знімуть шкуру, потім з'їдять, і не факт, що саме в такій черговості, і тебе саму, і всіх твоїх читачів. Вони розкажуть фронтовикам, що ті неправильно воюють, а волонтерам - що ті неправильно волонтерять. Вони тебе затюкають і заплюють, якщо ти раптом обмовишся, що вчора мчав по тій самій Бахмутці, яку вони здали ще позавчора. А коли хтось з фронтовиків здивується, що ось же зараз він стоїть на позиції в Станиці - плакальщики засміють його й доведуть, що Станицю ми здали ще два роки тому, тож нехай не бреше. Ха! Знайшовся, понімаєш, знаток фронта. Кремлівська консерва. Ти що нам втираєш?
Це ж страшна сила - плакальщики нашого інтернету. Їх би зібрати та направити на витравлення отих ДРГ, так ті бідосі поляжуть, навіть не відстрілюючись.
Жаль тільки, що все це вони можуть робити лише в інтернеті. Але ж інтернет - це теж велика сила. З інтернету знаєте, скільки всього видно?
Мені днями порадили, щоб я хоч разочок сходила до госпіталю. Або нюхнула фронту. Я навіть не знала, що відповісти. Зазирнула до профілю людини, гадала, що воно за фронтовик такий. А, ні, все нормально, майже порожній профіль, жодного фронтового в друзях.
Моїм друзям, фронтовикам ще з 14-го року, теж час від часу радять такі тьоті піти, послужити, підняти свою задницю з дивану.
- Добре, ми так і зробимо. - слухняно відповідають мої друзі, хто з промки, хто зі Світлодарки.
Ти озираєшся, старий скальд.
Десь далеко, розкидані віхами, сидять такі ж скальди, кобзарі, акини, трубадури, лірники. Рідесенько сидять, ти навіть вже їх не бачиш, лиш чуєш тихі голоси. Хтось пробує ще голос, а хтось уже охрип назавжди, рукою махнув і лише струни перебирає.
А що ж ви думали? Співати байки фронта слабкими нашими голосами - справа нелегка. Чи потрібна? Та біс його знає. Мусимо. Тож співаємо.
- Люююююююдонькииииии... - звідкілясь лунає крик.
Потім тупіт тисяч ніг.
О, побігли плакальщики. Десь хтось вже точно здав Маріуполь. А чи навіть Бахмут. Треба ж швиденько лайкнути й репостнути.
Шонеясно?
===
Євдокія Романчич
Ну до воплів/свічок/шмарклів диванних репетувальників я вже якось звикла,а от коли таке читаєш від тих,хто воював чи від волонтерів,які час від часу бувають на фронті,то хочеться потягнути ломакою по хребті так аби очі повискакували.Я читала коментарі де тебе клеймили за двох наріків,які ласти склеїли в посадці і там засмерділися.Як так можна? Це ж доблєстні защітніки.Вони пукають ароматизаторами і серуть метеликами.
---
Diana Makarova
Євдокія Романчич так. Мене теж не перестає дивувати, як ведуться на все це і ті, хто воював. Колективний хайп - він таки колективний. Пам'ятаю свій подив, коли вперше читала про колективне помішательство. Просто не уявляла - ну, як це? Чому це раптом всі разом, і чокнулись? Та ні, то, мабуть, якийсь вірус. Ну, кагбе да. Вірус. Але специфічний 🙂

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2839251.html.
Tags: ато, война, донбасс, леді діана, луг%андония, порошенко, піар, рассея, свобода змі, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments