Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Pekarik Nina - Киевские истории



Будинок, де батьківська оселя... Вулиця, на якій виросла. Колись гарна, гомінка та зелена. Тепер - забита автівками, сіра та непривітна. Всі спогади пов‘язані з цією вулицею - дитинство, юність, тато-мама-брат..
Поштове відділення 32, де була «мєждугородка», продавалися конверти, листівки до свят, можно було дряпати по телеграмним бланкам пером, що залишає такі гарні чорнильні клякси...
Навпроти ліворуч - маленький молочний. Зі звивистою чергою, тітками у білих фартуках з літровою міркою на довгій ручці... ряд бідонів з молоком попід стіною. Молоко тоді було коров‘яче, а не «від фермера»;)
Навпроти мого дому - «прибутковий будинок поч.XX ст.» Говорили, що його побудував якийсь двірник на гроші, які виграв на іподромі. Гарно вклав гроші, сподівався на прибуток, на забезпечене життя, та не склалося.. Стільки подій сталося після - війна, революція, націоналізація, друга війна... Як звали того двірника? Що з ним сталося? Будинок зостався.. і пережив... Зараз на першому поверсі феєрично змінюються магазини - від весільного салону до секонд хенду. А колись була маленька перукарня, де робила «пєрманєнт» моя бабуся, де мені смілива палікмахтєрша зробила чьолку, відтявши волосся від вуха до вуха;). В підвалі знаходилася заправка сифонів. Таке таємниче дійство, коли, відстоявши чергу по сходам вниз, отримував щастя колючої води з бульбашками.
На першому поверсі був чималенький гастроном з бакалєєю, сиром/ковбасами, м‘ясомзкістками, соками/водами та кондітєрськими виробами. Біля цих виробів я і постраждала;). Мені було 4. Мій день народження. Інша бабуся, яка приїхала в гості, захотіла купити торт. Адже ж свято? То був той далекий час, коли батьки не були уражені вірусом психозу святкування дитячих свят... ні боулінгу, ні клоунів, ні кульок... 😘 Вечеря та іграшка. Ще й після довгих систематичних нотацій на тему «якщобудешдобреповодитись».
А тут мова йшла ще й про торт! Мама, вважаючи на вічне безгрошів‘я, раціонально почала вибирати ПІВторта!!! Це було ударом!!! Як? Як так?! Це несправедливо! Хочу цілий!!! У хід пішло усе - вмовляння, скиглення, плач. Все марно. Залишалося останнє. Впасти на підлогу, на слизьку плитку, яку взимку щедро посипали якоюсь трухою, щоб люди, якщо і падали, то не вбивалися, а тільки лякалися тій каші з трухи, снігу і бруду під ногами. В прагненні справедливості я сміливо рухнула і закатіла істєріку. А дарма! Один з найяскравіших спогадів дитинства - мама за комір шуби переносить мене через трамвайні колії, не звертаючи уваги на плач і протести. Ще й копає ногою під дупу, щоб легше тягнути;) Вдома від образи, переживань і плачу заснула, і проспала свій день народження. Наступного дня відмовилась від того півторта, але й істерик більш не закочувала;) Запам‘ятала, що марно..)
А трохи далі праворуч по вулиці - тир, комісійний, хлібний...
Куди подівся той смачний хліб мого дитинства, який ні за яких умов неможливо було донести додому цілим? Скоринка обгризалась одразу!)
...таке моє щасливе «нещасне» дитинство!;)
Мій Київ...
P.S. 1976 рік. Ще не прийшла мода на обживання балконів. Ще не зник під настилом на балконній підлозі напис «НІНА». Дід виклав плиткою, бо була єдиною онучкою... любив.

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2840111.html.
Tags: история, київ
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment