- Справа сурйозна, - сказав князь, обвівши гридницю похмурим поглядом.
- Ця Яга живе в нас давно. Ще мій прапрапра... коротше, предок дав їй то болото. Не думав, що вона стільки протягне. А вона все там. Ну, а зараз, ви знаєте, нові шляхи, перегляд торгових напрямків, переміна оборонної ланки - коротше, треба стару ізвести, щоби і духу її там не було. Але силою не хочу. Та чесно кажучи, якби й хотів - вона сильна, і тілом, і прокльонами, і взагалі, що люди скажуть. Силою необачливо діяти. Треба щось незвичне.
Стояли гридні, мовчали. Великий за середнього ховався, середній - за меншого, а меншому і сховатись нема за кого!
- Ми цей, того. Шось придумаємо, - нарешті сказав старший дружинник. - Треба думати.
- Тьху ти. Ото кормлю вас, пою, дбаю, а як треба щось - ніякого толку.
Аж тут черговий доповів, що приїхав якийсь заїжджий молодець. Прохається в дружину до князя.
- Взагалі-то у нас повний комплект, - сказав старший дружинник.
- Угу. А користі з того комплекту... - князь було знову засумував, але раптом його чоло осяла думка.
- Зови, чого встав. Зови гостя дорогого.
Молодець увійшов та випнувся навструнки:
- Радий служити князеві! Звати мене...
- Чекай, чекай. Що ж ти прямо з дороги отак. Ти сядь, мед попий, хліб, м'ясо поїш. Хіба ми не гостинні?
А коли молодець наїівся і вже почав був дрімати, князь підсів до нього і сказав:
- Є справа. Така, знаєш, нескладна, але деликатна. Вважай це своїм випробуванням.
І він повторив те, що оповідав дружинникам.
- Завдання почув! Їду виконувати!
Тільки бачили, як на коня садився, а як поїхав - то вже й слід простив.
- За що ж ви його так, княже, - обережно гмикнув старший дружинник.
- Ну ти сам казав: комплект у нас. Але раптом у того молодця щось вийде - тоді я вже повернуся до питання вашого комплекту, перегляну вашу складову.
- Ги, ги, - сказали гридні. - Щось вийде у нього, а якже.
Молодець їхав ні довго ні коротко, а був вже на тому болоті.
Яга вийшла зустрічати його здалеку, зачувши молодця по нюху.
- Доброго дня тобі, красний молодцю, - почала вона.
- Жінко, - відповів їй молодець. - Нащо ти назвала мене красним?
- А що такого? - здивувалася Яга.
- Ну як то що такого? Хотіла сказати що я рудий?
- Та ні, звісно.
- Так я і думав. Отже, ти натякаєш на мою чоловічу красу.
- Та чого ж натякаю, красавчик. Так прямо і кажу...
- Отже, ти не сприймаєш мене як особистість? Ти розумієш, що прямо в лоба кажеш, що тебе цікавить моя краса, тобто моє тіло? Тобто, ти щойно оголосила мене об'єктом своїх хтивих бажань.
- Як же до тебе звертатися, е, хоробрий молодце?
- Ага! Хоробрий - це ти так вимагаєш, щоби я узгоджував свою поведінку із твоїми уявленнями про риси узагальненого чоловіка. Але перед тобою особистість, яка між іншим зовсім не зобов'язана відповідати твоїм стандартам.
- Та що ж такоє, - здивувалася Яга. - Може ти добрий молодець? На доброго, чай, не образишся?
- Добрий то й добрий, але чому ти звеш мене молодцем? Ти акцентуєш увагу на кричучій різниці поміж твоїм і моїм віком?
- Та нє... ніби нє. Вже не знаю. Ну ти ж молодець, так?
- І що що я молодий? А колись стану старим. А ти сприймаєш мене тільки тому що я молоденький, а зі старим би поводилась інакше?
- Мабуть, так, інакше.
- От бачиш, Яго, яка ти упереджена. А що як я лише виглядаю молодо? А що як я не відчуваю себе молодим? Або врешті решт я не хочу щоби ти сприймала мене молодо? Може я вже стара досвідчена людина, тільки душею, а не тілом. А ти примушуєш мене прийняти умови, за якими моя зовнішність, мій вік, моє молоде пружне тіло - це головний предмет нашої бесіди. І при чому отак - одразу, при першому знайомстві!
- Ну, як же тебе звати. Прямо не знаю. Чоловіче?
- Чоловіче - це наполягання на тому, що у нас із тобою нижче пояса різна конституція тіла.
- Людино?
- Ви що, расистка?
- Рус?
- Націоналістка?
Очи старої хитро примружились, і в них промайнув нехороший вогник.
- А чого ти заладив: сексист-ка, расист-ка, націоналіст-ка. А чи відаєш ти, що зараз приставляєш применшувані суфікси та афікси, аби применшити тим самим мене як жінку? Показати, що первісний стан іменника - чоловічій рід, а жіночий - лише відмінювання від нього, і просунути мені теорію, буцімто у мові вже заздалегідь відбито порядок речей, за яким усе жіноче має вторинне, другорядне, упосліджжене становище? І що ти проголошуєш тут давно віджилі, стародумні теорії, які розкритиковані структуралістами, конструктивистами, позитивістами, нонконформистами та постнеокласицистами!
З кожним новим словом Яга зрастала у розмірах, стаючи все більше і страшніше.
А останню фразу молодець вже не чув, тому що вона його проковтнула.
- Отак би одразу, - промовила Яга, погладжуючи себе по животу. - Іш ти, добрий не добрий, красний не красний. молодий не молодий. Дуже навіть молодий. Он як гарно пішов. А свіжий! Мабуть, років вісімнадцять. Давно такого не їла.
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2850577.html.
Journal information