Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Нарис 124 Партія «Реформи і порядок». Частина друга

Борис Беспалий
НАРИСИ НОВІТНЬОЇ УКРАЇНИ КРІЗЬ ПОЛІТИЧНУ БІОГРАФІЮ
Нарис 124 Партія «Реформи і порядок». Частина друга
Елітарні інтелектуальні кадри, якісні ідеологія й політика, ще не забезпечують без проблемності. Чи не в кожному середовищі статус засновників особливий, привілейований. Як не формально, то фактично. Так було усюди, де брав участь.
Але ніде не відчувалось так, як у ПРП: стара «Ріпка» свято оберігала первозданність. Навіть депутати з фракції «Реформи» ІІ скликання, В. Бондаренко, І. Осташ, О. Ємець, Т.Стецьків, при всій повазі, не мали тої ваги що фундатори. Була «партія в партії» з вирішальним голосом. Не міняло цього й типове неформальне спілкування.
Сприяло цьому й те, що №2-3 ПРП, С. Соболєв, І. Гринів, тоді не мали мандатів, на відміну ряду новоприбувших. Загалом не було щирості й відвертості, як от у ПДВУ чи НДП, суб’єктивно відчував зверху присмак єзуїтства. Тож «молодші депутати» (за стажем) із нашої групи: А. Білоус, С. Подгорний, Ю. Сахно почувались некомфортно й непевно щодо майбутнього. Я – теж, хоч уже відчував (хай нескромно) повну відповідність депутатському статусу.
Виборчого бар’єру ПРП не здолала, мажоритарників провела шестеро, а мінімальна чисельність фракції - 14. Відтак, решту членів фракції добирали з миру по нитці. При цьому, конкретних перспектив щодо майбутнього уникали: некорінні депутати чуйкою чули, що вони розмінна монета. Це – одна з причин бурхливої кадрової міграції у фракції: прийшов/пішов. В лоба не казали, що ви треба лише для того аби утримати фракцію, посилались на державний інтерес, що вимагав, у сухому залишку, аби Б. Беспалий, А. Білоус, С. Подгорний, Ю. Сахно передали мандати С. Соболєву. І, Гриніву. М, Томенку, В. Трофименку.
Тож через півроку, наприкінці 1999-го, А. Білоус пішов до фракції, «Батьківщини», звідти до Партії «Нова політика», 08.2000-07.2001, а звідти – із активної політики. Тоді ж С. Подгорний і Ю. Сахно пішли у нове «Яблуко» М. Бродського (нині — Партія вільних демократів, що виражає її ліберальну сутність). Назва «Яблуко» від російського ліберального проекту: Явлінський-Болдирєв-Лукін. Про їхнього лідера, «вічну ліберальну надію», казав «Эху Москвы»: хлопчик, що надто довго подає надії, з неодмінністю перетворюється на хлопчика, що подає м’ячі. Репрезентуючи партію у парламенті, М. Бродський пригощав смаковитими яблуками, а Л. Миримський висловив жаль, що не назвали партію «$ 100».
Якщо через внутрішній дискомфорт одні уходили, то через зовнішню привабливість, інші приходили. В Уряд В, Ющенка йшли не лише міністрами, рухівець Р. Шмідт пішов заступником Міністра аграрної політики, а згодом - Державного секретаря Міністерства. Сумісництво заборонено, тож звільнився мандат у 115-му окрузі Львівщини.
Від гибелі В. Чорновола не минуло року, сумнівів не мали: округ – за родиною. Визначав НРУ, до якого належали і Р. Шмідт, і В. Чорновіл. Претендентів двоє: дружина А. Пашко, поетеса, Почесна голова Союзу Українок, і син – Т. Чорновіл, головний редактор «Часу», керівник агітаційного відділу НРУ, помічник-консультант Г. Удовенка. Вибрали сина Тараса. Усім він був зв’язаний із Рухом, але І. Гринів, добре з ним знайомий, не сумнівався: Тарас буде в ПРП. Так і сталося, хоч не одразу, а з лютого 2001-го.
Як і всі національні демократи, ми Т. Чорновола підтримували. Провели символічну акцію біля трьох кордонів: білоруського, російського, українського. Ініціатор і організатор О. Ємець, Т. Чорновіл – кандидат, я - група підтримки.
Під камери і зібрання місцевих, вкопали прикордонного стовпа за усіма правилами. Довго він там стирчав поодиноко. Цим підкреслили: якими б не були міждержавні стосунки, режим кордону: з вишками і кулеметами, чи з безмитним проїздом, лінія кордону має бути визначена (делімітована) і позначена на місцевості (демаркована). У прикордонному лісочку з нашого боку накрили поляну жителям нашого і російського прикордонних сіл: ззовні дружньо, внутрішньо – натягнуто.
У ІІІ скликанні із О. Ємцем політично зблизився. Він був якби старійшиною нашого кутка зали, а ще через суцільне співпадіння позиції. Не пригадую розходжень навіть у дрібному. Помагав О. Ємцеві у вагомому, Оксамитовий переворот, Тарасові вибори, так і в різному, подекуди зайвому: голосування розглянутих питань винятково четвергами: здавалось слушним, тепер сам дивуюсь.
А особисті стосунки не склались, що відзначав і Олександр Іванович: політично спільність, життєво – ні.Передусім, через різні неполітичні інтереси, а ще – суб’єктивні збіги. Головою ПДВУ був В. Філенком, але лідером був і О. Ємець. Дует їх злагоджений, і дружній, взаємно доповнювався. Обидва політики державного рівня і державницького спрямування, але Філенко ще й орговик і лобіст, Ємець організатор топ-рівня, але не в масах.
Натомість він блискучий полеміст, оратор і ще майстер компромісу, без здачі ключових позицій. Недарма вже у першому скликанні, молодик, без вагомої політичної історії, став головою парламентської комісії і впливовим членом Президії ВРУ. Що дозволило йому відіграти важливу роль у стримуванні путчу ГКЧП в Украні. В Конституційнрму процесі 1994-1996 – О. Ємець був серед ключових комунікаторів. Коли на перших списочних виборах-1998, відбулось ледь не перше політичне ток-шоу: дискусія перших п’ятірок, запхнутих у клітки, дуже шкодував, що Ємець, шостий у списку, зостався поза грою.
Двом панам не служити, у широкому сенсі всі ми команда, у вузькому – я був «людиною Філенка», що особистістно від Ємця віддаляло. А ще пручався його очоленню Київської міської НДП, позаяк він не мав потягу ні до місцевого самоврядування, ні до оргроботи цього рівня. Політично я виявився правим, а так – не знаю. Зате знаю, що такі речі стосунків не поліпшують, ще й знаходяться доброзичливці із підкидання хмизу у багаття.
28.01.2001 О. Ємець загинув у автокатастрофі, ми переживали це як особисту трагедію, довго й тяжко. Це єдиний випадок, коли я увійшов у комісію із поховання.
29.09.2000 Президент Л. Кучма звільнив Міністра закордонних справ Б. Тарасюка, одна з гучних відставок в Уряді В. Ющенка. Причина – прозахідна орієнтація. Проковтнути це Борис Іванович не міг: заснував і очолив Інститут євро-атлантичного співробітництва, увійшов до ПРП, де одразу набув ваги й авторитету. НРУ очолював Г. Удовенко, попередник пана Бориса на посаді, близький йому політик і дипломат. Та посадове наступництво не краща диспозиція для дружніх стосунків, Б. Тарасюк перейшов до Руху лише згодом, вже як наступник Удовенка.
У новій, неслужбовій іпостасі Б. Тарасюк часто зустрічався з людьми, якось супроводжував його до рідної Житомирщини: зустрічали, й проводжали, його напрочуд тепло. На наступних виборах він легко б виграв округ, та був серед небагатьох, хто суттєво додавав і виборчому списку. Що у 2002-му і переважило.
Його призначення постійним представником України при Раді Європи у 2019-му, одне з кращих кадрових Зе-рішень, це не Кучма, Кравчук у Мінській групі.

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2853683.html.
Tags: история, україна
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo don_katalan Грудень 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments