Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Нарис 126 Фракція ПРП

Борис Беспалий
НАРИСИ НОВІТНЬОЇ УКРАЇНИ КРІЗЬ ПОЛІТИЧНУ БІОГРАФІЮ
Нарис 126 Фракція ПРП
У фракції була комфортно: політично та однорідна, дискутувал лише хороше з кращим. Проблем з голосуванням не було, з підтримкою Уряду В. Ющенка теж. Не було й підкилимної боротьби, бо центр партійної влади (В. Пинзеник, С. Соболєв, І. Гринів) був поза фракцією.
Лідер партії і фракції Віктор Михайлович Пинзеник – з героїв мого політичного роману. Мало, що він провідний економіст-ринковик, він послідовний, мужній політик: з небагатьох хто міністром не загравав ні з верхами, ні з низами, а вів лінію, яку вважав корисною країні. З небагатьох, хто із незгоди з урядовим курсом, міг піти з посади, як от у серпні 1993-го, через фіксацію курсу гривні. На Заході це норма, у нас – виняток.
Якби хоча одна наша влада зважилась на рішучі ринкові перетворення, кращого кандидата на архітектора і будівничого економічної складової (українського Бальцеровича) годі й шукати.
В. Пинзеник і популяризатор, здатний пояснити сутність справи стисло, яскраво, точно. Журналісти любили його синхрони: бліц-коментарі. А власникам каналів вони подобались менше: різали немилосердно. Пинзеник казав: звожу коментар до мінімуму і до секунд – усе ріжуть.
Сильним, яскравим і успішним економістом-політиком є й С. Терьохін. В. Цехмістренко і К. Жеваго фахові економісти, та більше підприємці. Перший створив і очолив виробничо-фінансову компанію, згодом ПАТ «Райз», з поставки засобів захисту рослин, насіння і сільгосп техніки.
Другий – зараз мільярдер, але й тоді був нівроку. Коли у 1993-му 19-тирічний студент (а виглядав ще молодше) став фінансовим директором АТЗТ «Фінанси та кредит» думали – підстава. Та швидко переконались, що цей сам собі блат – природжений бізнес-лідер. Ще студентом переакцентувався із фінансово-банківської сфери (освітній фах) у виробничу – найприбутковішу. Якщо не рахувати корупцію, і переплетені з нею, торгівлю енергоресурсами і зброєю, то виробництво — самий вигідний бізнес. І самий трудомісткий.
Жеваго вражав неймовірно швидкою реаекцією і мобільністю, як думки, так і пересування. Думаю діяв він тими ж способами, як і інші бізнесмени його рівня (з вовками жити …), але, переконаний, схильний і прагнув іншого: недарма першим в Україні вивів «Феррекспо» на основний майданчик Лондонської фондової біржі. Що передбачає й прозорість та ретельний аудит.
Якщо, як на мене, персонально найсильнішою була початкова фракція Руху, то з економіки – ПРП. Хоч до економіки не зводилось: І. Осташ — міжнародник, очолював комітет в закордонних справах, був віце-президентом ОБСЄ, зараз – посол у Лівані.
Познайомився з ним на спільному ефірі. Він не дискутував із співбесідниками, як буває зазвичай, а вперто гнув своє, казав що вважав за потрібне мало зважаючи на студію. Після ефіру пояснив: говорив не до студії – до округу. Я це запам’ятав і взяв на озброєння. Коли дорікають: чого не туди ходиш, відповідаю: ходжу не на канал, не в студію, а до виборців, глядачів, слухачів.
Рідний Стрийський округ І. Осташ вперше, у 1994-му, виграв випадково. Ні образ, ні сумніву: там мала балотуватись пані Ярослава Стецько. Тож політичні важковаговики туди й не заявлялись, а коли їй відмовили у реєстрації (не проживала останні 10 років в Україні), то фаворитом зостався Осташ. І проявився так, що його обирали ще двічі поспіль. А пані Слава стала депутатом ІІ скликання за округом 201, Івано-Франківщина, на довиборах 02.03.1997. У ІІІ скликанні вони зустрілись у фракції ПРП.
До речі, 10-тирічний ценз проживання архаїчний та зайвий. На зорі Незалежності комуністи боялись засилля Західної діаспори, патріоти – радянської: СРСР вів політику змішування націй і його розпад супроводжувався національними міграційними потоками. Наразі тема відпала.
Знайомство з пані Ярославою, вважаю найбільш зоряним у житті, хоча й іншими не обділений. Як людина і колега вона вражала: ніякої зверхності, море доброзичливості. Європейська толерантність: як траплялось кому щось недоречне бовкнути – «не помічала» (не поширювалось на антиукраїнські випади, але таких підстав ми не давали). Не пам’ятаю жодного негативного відгуку.
Постала тема Бульби-Боровця, засновника УПА «Поліська Січ», як бачимо автора назви «УПА». А ліквідована (силою підпорядкована) вона була ОУН (р). Чому? Поганого про Бульбу пані Слава не сказала, лише про позицію своїх: забезпечення запілля, усунення ризику проходження червоної партизанки через порядки «Поліської Січі».
Додам. Бульба загравав з командуванням чекістського загону «Переможці» полковника НКВД Д. Медвєдєва, білоруса за походженням. Медвєдєв був у Махна, як чекіст без прикриття, брав участь у терорі в Україні, на його книзі «Сильні духом» навчився читати. Ще колоритніший член його загону (з правом перебрати командування) диверсант і терорист (літера «Т» у особовій справі) Микола Кузнєцов (справжнє ім’я Никанор), з довоєнним куркульським, бандитським (дві непогашені судимості) і сексотським минулим, через що не зараховували у кадр НКВД. До 2016-го його ім’я носило м. Вараш на Рівненщині.
У сесійній залі зазвичай сідав поруч пані Слави і мав чимале тривале спілкування. У сесійному засіданні пауз чимало, коли розглядається питання у розгляді якого безпосередню участь не береш, тільки голосуєш згідно рішення фракції. Зазвичай, використовував ці паузи для опрацювання законопроектів, зокрема пропозицій до 2-читання (за кількістю прийнятих у ІІІ і ІV скликаннях поправок є рекордсменом). Але не цього разу.
Кілька років тому пройшов всесвітній конкурс – найславетніша людина нації. В Україні, за Януковича, переможцем натягнули Ярослава Мудрого, хоч вигравав Степан Бандера. Я це поділяю з поправкою: культурні діячі окремо, військові й політики – окремо. Щодо культури теж не оригінальний: Тарас Шевченко. Пам’ятаю його скільки й себе: ювілейний «Кобзар» 1954 р., великий з кольоровими ілюстраціями.
Не лише офіційно, а й для мене особисто, Шевченко – геній. Як поет. Але не як політик, хоч і тут не останніх. А як політик – перший Степан Андрійович Бандера. Чому?
У кожній окремій складовій були діячі не менші, та ніхто так точно не відгукувався на запит часу. От Іван Степанович Мазепа героїчно став за незалежність, але ж засоби! Особливо зважаючи його статус і булаву. А Бандера діяв завжди адекватно ситуації. Коли засобами культурними, коли - терористичними; коли пропагандистськими коли - військовими; коли в Україні, коли - у світі. І завжди так, як вимагала ситуація. Того найбільше його шаную, і того його найбільше ненавидять вороги Української держави.
Пані ж Слава була не лише видатна діячка сама собою, але й жива частинка недавньої минувшини, близька першоджерелам. Ще й тому спілкування, і сам факт знайомства, відношу до найбільших життєвих удач. Враження не лише особисті, а й політичні – багато, особливо в історичному контексті, запозичив. Хоч, звісно, усе що пишу є тільки моєю позицією і відповідальністю.
До речі, сам факт перебування лідерки українських націоналістів у фракції ПРП симптоматичний і відповідний логіці, яку наводив щодо С. Бандери: основним вектором українського розвитку були тоді ринкові перетворення, звісно, при забезпеченні флангів: державності та культурної ідентичності (показове одне з гасел ПРП, авторства І, Гриніва: Ми українці, це – наші традиції).
Виділялась і позиція пані Слави щодо Донбасу. Знала вона поточну ситуацію не гірше за інших, але «втрачениим краєм» Донбас не рахувала. Дехто вважав, це тому, що відвідувала там лише нечисельні дружні середовища й родини. Насправді ж оцінювала в ширшому історичному контексті. З Донбасу знані правозахисники і дисиденти І. Дзюба, А. Лупиніс, М. Руденко, О.Тихий Н, Світлична, В. Стус (не народився, але жив). У 1940-ві там була дієва мережа ОУН-УПА.
А ще раніше ця територія Дикого Поля, і прилегла до нього, колонізована українцями, вельми войовитими. Лише після скасування кріпацтва у 1861-му, і наступної індустріалізації Російської імперії, започатковано індустріальний розвиток Донбасу, з побічним наслідком - люмпенізацією. Процес стрімко розвився через наявність вугільних та рудних копалин, а ще перенесення індустрії з Польщі, після придушення повстання 1863-1864 років.



-
Tags: история, піар, терёхин, україна
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo don_katalan декабрь 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments