Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

НАРИСИ НОВІТНЬОЇ УКРАЇНИ КРІЗЬ ПОЛІТИЧНУ БІОГРАФІЮ. Нарис 136 ЗМІ

Борис Беспалий
Як і громадські організації (див. Нарис 135) засоби масової інформації складова громадянського суспільства. Існують вони стільки ж як людство: у прадавній час чутки та плітки облітали тодішній тісний світ блискавкою. Втім, спеціальних інформаційних засобів не виникло: жести й зачатки мовлення. Не застаріло це і у Верховній Раді: жести у морду і зачатки мовлення там у ходу. Зе-припинили, чи надовго?
Наступний етап: малюнки та письмена печерних склепінь, кам’яних плит, дощечок, папірусів тощо. Далі – більше: інформація письмова, згодом друкована; звукова: радіо- і звук у кіно та телебаченні; візуальна – зображення; нарешті – електронна, комп’ютерна, що увібрала все: текст, звук, відео та інтегрувала його у мережі.
Недарма сучасну цивілізацію визначають як Інформаційну (Інформаційне суспільство), що посунула Постіндустріальну епоху. Точка відліку пам’ятний 1991-й, коли система об’єднаних комп’ютерних мереж Internet стала загальнодоступною. Доступною технічно, бо цензурні перешкоди зостаються.
Лавинне зростання Internet засвідчує доповідь ООН Global Broadband Progress від 18.09.2017. З 2000 до 2017 число користувачів Internet зросло з 6,5 до 47,1 відсотка світового населення - 3,58 мільярда людей. Зараз Internet універсальний засіб праці, що застосовує інформацію, як предмет праці https://www.prostir.ua/?blogs=istoriya-informatsiji-ta-perspektyvy-jiji-vykorystannya-dlya-sotsialno-ekonomichnoho-proryvu-ukrajiny
Україна у світовому тренді: Internet, хоч юридично поза ЗМІ, перебирає все більший інформаційний сегмент. Не так було у ІІІ скликанні, на грані тисячоліть: основними ЗМІ були електронні, значну, хоч спадаючу, роль грали друковані. Та якою б не була їх роль у суспільстві, в політиці вона ще більша: ще б пак – глобальний вплив на суспільство, я б наважився навіть сказати, маніпуляція ним.
Так було і в СРСР. У Горбачовську Перебудову (1986-1991) роль ЗМІ зростала, а з Чорнобиля вилилась у «гласність» - наріжне гасло і практика Перебудови (див. Нарис 14). Значна її роль і у відновленні Незалежності. І досі. Це позначилось і у тому, що серед депутатів купа журналістів: від Сергія Правденка (І скликання) до Олександра Дубинського, ІХ. Закономірно що це ключове питання підпало під щільне правове регулювання.
У світі різно: за Першою поправкою до Конституції США «Конгрес не має права видавати закони … що обмежують свободу слова, друку». Діяльність ЗМІ у США не регулюється спеціальними законами, щоправда підпадає під дію звичайних, навіть про державну зраду.
На іншому полюсі країни, де ЗМІ у їжачих рукавицях влади, як от КНДР, закрита для журналістів (до слова, Чечня теж). Україна, у щорічному індексі свободи преси «Репортерів без кордонів», між Ліберією і Мавританією, на 96-му місці із 180-ти. Світові стандарти жорсткі й високі, попри непочесне місце, наша преса наразі досить вільна (до посіпак агресора навіть надто), зокрема, порівняно з часами Л. Кучми, який неодноразово потрапляв до списку світових ворогів свободи слова https://www.radiosvoboda.org/a/874758.html
Вільна преса – потреба суспільства, а для опозиції особлива: владних комунікацій вона не має, тож без ЗМІ скніє у політичній резервації. Навіть гірше, через провладні ЗМІ її не ігнорують (нуль), а спотворюють (мінус).
Логічно, що серед засобів якими опозиція рвалась з інформаційної напів-блокади напів-дези, і законодавче регулювання ЗМІ. Україна не Америка, законів що регулюють, точніше зарегульовують, ЗМІ у нас з надлишком - чортова дюжина https://www.city-adm.rv.ua/RivnePortal/ukr/zakony_pro_zmi.aspx На Internet вони не поширюється, коли у 2005-му новопризначений Міністр транспорту та зв’язку Євген Червоненко натякнув на його контроль, здійнялась хвиля, й міністр з’їхав з теми: не так зрозуміли.
Попри не критичний стан свободи слова у країні, законодавство щодо ЗМІ видається не просто недосконалим – архаїчним. Та системна його зміна посильна владі, а опозиції притаманні спроби точкових змін. Найболючиші і актуальні. Цим займався і я.
05.02.2001 за № 7034 зареєстрував проект Закону Про внесення змін до Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id&pf3511=9717 За основу його прийнято 30.09.2001, та ІІІ скликання добігало кінця і проект перекочував у 4-те, де зареєстрований 14.05.2002 за №0990 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id...
Ззовні невинний, а насправді революційний, бо передбачав не більше не менше як припинення бюджетного фінансування ЗМІ! Тобто їхнє фактичне роздержавлення. Питання доктринальне: що є ЗМІ? Якщо інструмент контролю держави над суспільством, то мають бути державними, або одержавленими: через державні кадрові призначення, фінансування тощо. Якщо ж ЗМІ частина громадянського суспільства, то має бути юридично, і фактично від держави відокремленою, так само як громадські організації.
Я – за друге, тож і вніс відповідний проект (з бюджету мають фінансуватись лиш офіційні видання. І містити вони мають тільки офіційну інформацію, а не рекламу офіційних осіб). Більшість була за друге, тож проект замарудила. А за основу прийняла, думаю, не вникнувши, на позір (гляньте текст) нічого такого не видно. Порівняльної таблиці на сайті Верховної Ради, на жаль, немає. Як і тодішньої редакції Закону, сучасна ж, по суті враховує мої тодішні пропозиції! Внесені Законом «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» аж 24.12.2015 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/917-19#n110 Щоправда своїм ЗМІ Верховна Рада зробила виняток: канал «Рада», газета «Голос України», гламурний часопис «Народний депутат» фінансуються народним коштом.
Моя сучасна позиція: розкріпачити ЗМІ відповідно до ІІІ тисячоліття, до Ери інформації: викинути поняття «теле- радіоорганізацій», кожна українська фізична і недержавна (не комунальна) юридична особа може вільно засновувати будь-яке ЗМІ, а ефірні частоти продаються винятково аукціоном. (маємо два способи роздержавлення: відкритий аукціон грошей, і закритий аукціон хабарів).
Обмеження: концентрація ЗМі у одних руках і порядок і розмір доступу до власності у ЗМІ іноземців. Заборона агресору: фізичним і юридичним особам, державі РФ. Що ж до Української держави, то механізм її доступу до ЗМІ – державне замовлення, а також, передбачений законом, позачерговий доступ при форс-мажорах.


-
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/2932450.html.
Tags: история, рух, свобода змі, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments