Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Події 2 травня 2014 року в Одесі: сто недитячих питань з майбутнього - 1

Serhiy Dibrov
Дуже дякую Андрей Ювченко за цікавий експеримент. Також дякую Володимир Саркісян та іншим членам Групи за допомогу та співавторство.
https://dumskaya.net/news/_2324-142453/
А діти у нас - чудові. Принаймні в Русанівському ліцеї з поглибленим вивченням фізики та математики, що в місті Києві.
===

Події 2 травня 2014 року в Одесі: сто недитячих питань з майбутнього


Оглядач «Думської» і учасник «Групи 2 травня» Сергій Дібров зробив дуже великий лонгрід, присвячений трагічним подіям травня 2014 року. Матеріал не зовсім в нашому форматі, але порушена тема надзвичайно важлива, тому публікуємо в повному обсязі.  
Вони — цілком дорослі і дуже розумні люди, учні випускних класів Русанівського ліцею, що в Києві. У 2014 році їм було по десять років. Вони не пам’ятають усіх подій та обставин Революції Гідності. Вони не билися на Майдані, не зустрічали тривожні новини з Криму, не переживали разом з усією Україною події в Слов’янську, Донецьку, Одесі.
Вони дорослішали тоді, коли в Україні не транслювали російські телеканали, що перетворилися на рупори ворожої бойової пропаганди.
Вони кияни. Одеські події 2 травня 2014 року для них - це вже одна з багатьох сторінок підручнику історії України. Тому вони дивляться на події того дня трохи відсторонено — на відміну від тих, хто був якщо не учасником, то принаймні свідком або спостерігачем.
Після перегляду документального фільму і ознайомлення з матеріалами «Групи 2 травня» в них виникло багато запитань. Ми з колегами з Групи вирішили, що повинні відповісти на всі.
Питання ліцеїстів — найважливіше в цьому тексті. Так, вони певним чином дублюються або перетинаються. Ми залишили їх у тому вигляді, в якому їх поставили: лексика та формулювання 17-річних громадян дозволяють зрозуміти хід їх думок, побачити, що для них є головним, а що другорядним, і що саме викликає нерозуміння або сильні емоції. Ми лише об’єднали питання у тематичні блоки, щоб було зручніше відповідати.
І головне: саме такі питання будуть виникати у розумних людей через десять, 20, 50 років. Дуже добре, що ми можемо надати на них відповіді вже зараз.
На більшість питань ми відповіли. На деякі, дуже важливі — відповідей в нас наразі, на жаль, немає.

Дякую викладачу Русанівського ліцею пану Андрію Ювченко за цей цікавий експеримент. Також дякую своєму колезі, експерту «Групи 2 травня» Володимиру Саркісяну за відповіді на останній, найскладніший та найважливіший розділ «Висновки».

ДСНС

1. Почему первый звонок в пожарную службу был просто проигнорирован? Почему пожарные приехали с таким опозданием?

2. От момента загорания здания Дома профсоюзов до приезда пожарной службы прошло около сорока минут. Как вы считаете, чем вызвана такая задержка? Было ли это вызвано нежеланием пожарников вмешиваться в боевые действия или же непрофессиональной работой руководства?

3. Чому в Домі профспілок 2 травня не було води? Хто наказав працівникам пожежної служби не надсилати машини до пожежі протягом 40 хвилин?

4. Чому пожежники приїхали так пізно до будинку профспілки, чи дійсно те що в них не вистачало машин?

5. Якщо пожежа на перший погляд нічому не загрожує, хіба її не мають негайно ліквідувати?

Дії працівників ДСНС, як бачите, викликають багато питань. За Статутом, рятувальники повинні негайно виїжджати на кожне повідомлення про пожежу. Як так сталося, що до Будинку профспілок, до кого було 500 метрів, вони їхали сорок хвилин?
 
Для розуміння ситуації варто знати, хто саме віддав наказ не реагувати. Володимир Боделан, який був начальником обласного управління ДСНС — син дуже відомого і дуже впливового політика, який був в Одесі і мером, і губернатором, а в радянські часи ще й першим секретарем обкому КПРС, тобто першою особою області.

Володимир Боделан очолив обласне управління ДСНС не через те, що є досвідченим рятувальником. Крісло він отримав, як то кажуть, «по блату». Він був лейтенантом без досвіду та без профільної освіти, коли посів генеральську посаду. Не дивно, що коли ситуація стала нетиповою, відреагувати в правильний спосіб він був не здатен і віддав незаконний наказ — не вирушати на місце пожежі. Затримка була на 45 хвилин. Потім було вже запізно.

Критична фаза, коли люди стрибали з вікон, розпочалася несподівано для всіх і тривала дві-три хвилини. Ще одна людина, 17-річний Вадим Папура, загинув пізніше, вже після приїзду пожежних машин. Він був непритомний, тому що довго знаходився в задимленому приміщенні на верхньому, п’ятому, поверсі. Товариші намагалися евакуювати його через вікно, але, на жаль, не втримали. Вадим впав з великої висоти. Потім один з його товаришів вийшов на дах, іншого за кілька хвилин евакуювали пожежною драбиною. Все це є на відео в нашій хронології.
 
Ми встановили, що жодних перешкод пожежникам не чинили, скоріше навпаки. Про це свідчать відеозаписи, покази свідків, протоколи допитів водіїв та рятувальників. Якби пожежні машини приїхали бодай на 10 хвилин раніше, Вадима можна було врятувати.

Щодо відсутності води в будинку. Пожежні крани там, схоже, не працювали багато років. Пожежна водойма була порожня. Виглядає так, що дозволи на роботу власники будинку (Федерація профспілок Одеської області) отримували за хабарі. Стосовно звичайного водопроводу: не будемо забувати, що це були довгі вихідні (четвер 1, п'ятниця 2 травня, потім субота та неділя). В будинку нікого не було, крім двох охоронців. Схоже на те, що воду відключили для звичайної економії та безпеки — як це робимо ми вдома, коли виїжджаємо надовго.

6. Я не розумію, чому після декількох падінь людей, падаючих не почали ловити якимсь «покривалом».

Пожежні батути, які дозволяють рятувати людей, що стрибають з верхніх поверхів, на жаль, існують переважно в кіно та в рекламі. Одеські рятувальники їх не мають. Люді, які були біля будинку, намагалися якось допомогти, але ці спроби виявилися марними.

У нас немає жодних сумнівів: якби пожежники приїхали своєчасно, стільки людей би не загинуло. А Володимир Боделан наразі отримав російське громадянство і працює на високій посаді в «МЧС Крыма».

 
</div>
 
МІЛІЦІЯ

7. Почему бездействовала полиция?
 
8. Почему были разрешены два марша в одно и то же время двух противоборствующих сил, и почему милиция не обеспечила безопасность?
 
9. Чому міліція, яка знала і була повідомлена за день до цієї трагедії, нічого не зробила, щоб якось уникнути цієї сутички?
Питань щодо дій міліції очікувано більше, ніж до ДСНС. Варто зрозуміти, що собою являла міліція на той момент. То була цілком, наскрізь корумпована структура, деморалізована після Майдану, яка (принаймні в Одесі) чекала, як розвиватимуться події далі, щоб не втратити посади за будь-яких умов. Така тактика очікування «ані вашим, ані нашим» призвела до того, що міліція самоусунулася від охорони порядку під час заходів, поклавши це на «Самооборону» й «дружини» Антимайдану і навіть координуючи їх дії.

Єдине, на що в той час була здатна міліція — на політичні ігри, «договірняки» та підкуп очільників. Саме так вони намагалися розв'язувати проблему з Куликовим полем. Проте 2 травня невелика група однієї з проросійських «дружин» вийшла з-під контролю і почала діяти всупереч домовленостям. «Плану Б» на такий випадок у міліції не було.

Формальним керівником міліції області був полковник Луцюк, призначений за «політичною квотою» однієї з партій, які після Майдану розділили посади у країні. На всі складні питання Луцюк відповідав: «Я нічого не знаю, я взагалі ДАЇшник». Справами займався його заступник Фучеджі — той самий, який проводив переговори та передавав гроші антимайданівцям і був впевнений, що повністю контролює ситуацію в місті.

 
10. Почему полиция, когда только начала собираться пророссийская группа, не обыскала их на предмет оружия, тем самым предотвратив вооруженный конфликт?
 
11. Чому поліція не намагалась одразу зупинити перші постріли?
 
12. Зачем полицейские пытались загнать «Одесскую дружину» в угол, если сами же их сопровождали?
Варто розуміти, яка була ситуація в той день. В подіях 2 травня брали участь кілька тисяч людей. Фучеджі вважав, що все під контролем, і приділяв основну увагу стадіону, де було 20 тисяч глядачів. Там було близько тисячі правоохоронців. На решту мільйонного міста залишилося приблизно 150 працівників міліції. Зрозуміло, що швидко розділити та заблокувати багатотисячний натовп такими силами нереально. Фучеджі намагався завести антимайданівців у пастку, заблокувати їх всередині перекритого з двох боків кварталу — саме для цього він вів колону вулицями. Але йому це не вдалося — командири «дружини» його «розкусили».
 
13. Один из активистов организации «Одесская дружина» в интервью утверждает, что их целью было «просто провести марш и не дать громить магазины и избивать людей», но, насколько я знаю, такие действия должны выполняться правоохранительными органами, но никак не сомнительными самоорганизациями. Было ли разрешение у этой организации на сопровождение марша?
 
14. Разве никто не видел белый микроавтобус, и почему вообще разрешили проехать ему?
Варто розуміти, що в ті дні влади в Одесі майже не було. Була хіба що ситуативна координація між міліцією, євромайданівською «Самообороною» та «дружинами» Куликового поля. Питання про дозволи, взагалі про дотримання закону, були тоді неактуальні.
Маю зауважити, що в ситуації, яка була в перші півгодини, працівники міліції на чолі з Фучеджі діяли досить ефективно. Так, їм не вдалося заблокувати антимайданівців у кварталі біля Соборної площі. Проте потім вони разом з «Самообороною» розділили сторони на вулиці Грецькій, а також захистили євромайданівців, які залишалися на площі, від флангового удару з боку вулиці Дерибасівської. Проте оточити місце сутички, щоб контролювати ситуацію і не пропустити, наприклад, мікроавтобус з Боцманом, сил вже не вистачало.
Далі стало складніше. На бік Євромайдану прибували та прибували люди, вони оточували антимайданівців з різних сторін, і одним кордоном на Грецькій розділити сторони вже було неможливо. Боцман почав стріляти о 16:20, і за десять хвилин місто побачило у прямому ефірі телеканалів перших загиблих. Після цього зупинити бійку (то вже була не бійка, а справжні вуличні бої) тими силами було вже неможливо.

Фучеджі до останнього намагався щось робити, постійно знаходився між двома сторонами, отримав поранення. Крім нього, досить тяжкі поранення на Грецькій отримали ще кілька десятків міліціонерів. Після трьох годин бою бажання щось робити у міліції вже не було.
Єдині, хто зберігав певну боєздатність, були бійці колишніх внутрішніх військ, які на той момент вже стали Національною гвардією. Це вони — офіцери та 20-річні хлопці-строковики — у найгостріший момент, коли після 17:45 на Грецькій площі почали стріляти з мисливських рушниць, тримали стрій і намагалися розділяти ворогуючі сторони. Вони, до речі, постраждали сильніше за інших. Командиру військової частини розтрощили камінням голову, а багато бійців, які стояли в ланцюгу зі щитами в руках, отримали вогнепальні поранення ніг.
 


 

15. Лагеря, такие как «антимайдановский» лагерь на Куликовом поле, должны контролироваться правоохранительными органами, контролировался ли лагерь на тот момент и если да, то почему были разрешены такие действия, как строительство баррикад, штурм и оккупация здания?
 
16. Чому основні сили поліції не почали одразу рухатись від стадіону до епіцентру сутички?

17. Почему полиция не появилась на Куликовом поле, заведомо зная, что туда идет толпа людей?  
 
18. Почему полиция допустила массовое проникновение людей в Дом профсоюзов и при подходе толпы агрессивно настроенных проукраинских активистов не обеспечили оцепление Дома профсоюзов?
 
19. Судячи з відеоматеріалів, ситуація на Куликовому полі була безконтрольна, адже я не помітив жодної спроби зупинити агресивні дії з обох сторін з боку міліції, враховуючи таку небезпеку, яка, власне, і була фатальною?
 
20. Чому поліція дозволила активістам зайти в Дім профспілок?
 
21. Почему полицейские не стали вмешиваться, когда участники антимайдана «поселились» в Доме профсоюзов?
 
22. Кто приказал милиции не вмешиваться, когда действия перешли под Дом профсоюзов?
 
23. Где находились остальные работники милиции? Почему они не смогли справиться с активистами? Они учатся и работают для того, чтобы защищать граждан, а выходит, что они допустили людей в Дом профсоюзов, где они погибли.
Люди, які збиралися на Куликовому полі під час бою в центрі міста, протягом кількох годин вирішували, що їм робити. Навіть голосування проводили. Жодного контролю і присутності міліції там не було — всі були залучені на Грецькій.
Колони міліціонерів йшли на площу після важкого багатогодинного бою, пішки, фактично у хвості натовпу. Вони прийшли на Куликове поле, коли вже палали намети, і не втручалися — не було наказу. Не виключаю, що після поранення Фучеджі не було нікого, хто був здатен взяти керівництво і відповідальність на себе. А може, все було простіше — міліціонери злякалися, тому що там знову стріляли та кидали «коктейлі».
 
24. Чому під час подій на Грецькій вулиці правоохоронні органи стояли спиною до антимайданівців, якщо їх було менше і легше було зупиняти їх?
 
25. Судячи з поведінки правоохоронних органів, мені здалося, що вони захищали агресорів. Якщо це так, то хто за цим стоїть?
 
26. У фільмі натякається на те, що міліція була на боці Антимайдану (наприклад, стояли до них спинами, щитами до Євромайдану). Тоді хто намагався перекрити колоні дорогу до Євромайданівців? А якщо міліція займала нейтральну позицію, то чому не зупинила бійню?
Під час сутичок в центрі міста міліція намагалася бодай якось мінімізувати кількість жертв. В ситуації, коли з одного боку (Антимайдану) було 500 людей, а з іншого 5000, це означало, що міліція фактично захищала купку активістів Куликового поля від розлюченого натовпу. І саме так це виглядало ззовні.
Я нікого не виправдовую, але така поведінка міліції є для мене зрозумілою та очікуваною. Я особисто спостерігав дзеркальну ситуацію 30 березня 2014 року. Тоді з не до кінця зрозумілих причин, через нескоординованість сторін, натовп з кількох тисяч прихильників Антимайдану ледь не розірвав на шматки три десятки активістів «Правого сектору». Останніх захистили спільним кордоном працівники міліції та, як це не дивно — активісти «Одеської дружини» Куликового поля. Серед них були і Боцман, і Капітан Какао. Все це можна побачити на відео: я тоді був посередині між сторонами та проводив пряму трансляцію.
 
27. Чи могла поліція більш ефективно направляти масові скупчення людей?
 
28. Хто віддав наказ міліції не втручатися? Чи були покарані винні?
Для того, щоб керувати масами людей, необхідна або велика сила, або великий авторитет. Ані першого, ані другого ввечері 2 травня у міліції вже не було.
Єдиною силою, яка на той момент теоретично могла розділити сторони на Куликовому полі, була євромайданівська «Самооборона». Але в той час вона була в трьох кілометрах від місця подій — на прохання міліції тримала кордон, коли затримували антимайданівців в ТРЦ на Грецькій площі. Без такого кордону розлючений натовп міг просто вбити на місці затриманих.
Хто віддавав наказ, якщо такий дійсно був, ми не знаємо. Це питання вже до слідчих органів.

 
ЧЕРВОНИЙ СКОТЧ

29. Чи була поліція у змові з групою Куликового поля?

30. Некоторые моменты в фильме намекают на то, что отряды полиции разделились на два лагеря (например, в первой половине видео показывали отряды людей в бронежилетах с красными маркировками; и хотя это в видео объяснили тем, что повязки из красного скотча нужны были, чтобы лучше держались щитки, но у некоторых повязки были не только на кисти, но и в области плеча). Как вы думаете, полиция и вправду разделилась на разные стороны, и если так, то какие примерно были соотношения сил? Кто возглавлял противоборствующие лагеря и понесли ли эти люди ответственность?

31. Что за красные повязки были на работниках милиции и зачем они были им нужны (ведь такие же были у пророссийской стороны)?

Жодного розділення в лавах міліції не було. Всі більш-менш виконували накази, хоча й без великого бажання та ентузіазму.
 
Історія зі стрічками червоного скотчу на руках у міліціонерів — дуже яскравий приклад того, як це виглядає для нормальної людини, яка звикла критично ставитися до інформації. Ситуацію з червоним скотчем з’ясовувала Генеральна прокуратура, яка окремо допитала усіх працівників міліції. Наша група теж приділила велику увагу цьому епізоду.

Для початку — факти.
 
По-перше, червоні стрічки у міліціонерів з’явилися після 17:00, коли після півторагодинного вуличного бою з загиблими вони разом з Антимайданом були щільно заблоковані на Грецькій площі.

По-друге, червоний скотч був виключно на пластикових щитках, що захищають руки, і лише у співробітників патрульно-постової служби міліції. У колишніх «Беркутів» скотчу не було.

По-третє, міліціонери з червоними стрічками діяли так само, як міліціонери без стрічок, і спільно з ними, в єдиному строю, під керівництвом одних командирів.

Все це виглядає дуже дивно та підозріло. Проте варто знати ще один факт: захисні щитки мали невдалу конструкцію кріплення на «липучці». З часом вона ставала слабкою та не тримала щиток на руці. Саме тому було багато випадків, зокрема на київському Майдані, коли міліціонери фіксували щитки скотчем.
 
Чому вони не зробили це заздалегідь? Тому що бійці одеського полку ППС (патрульно-постової служби) на Майдані в Києві не були і відповідного досвіду не мали.

Чому саме червоний? Тому що іншого не було. Вийти з оточення, знайти магазин (всі магазини навколо Грецької тоді зачинилися), придбати там прозорий чи звичайний сірий скотч — це на той момент було нереально. Навіть часу на це в умовах вуличного бою в оточенні у них не було, зате були проблеми більш важливі — наприклад, евакуація поранених. Тому взяли те, що було під рукою. Комусь дісталися дві стрічки на дві руки, хтось встиг наліпити одну, а хтось — жодної. Ми ретельно дослідили всі обставини і навіть власника того рулону знайшли. Це був організатор страйкбольних ігор, який використовує кольоровий скотч для маркування гравців, і носить його разом з аптечкою.

Залишається одне питання: а чому колишні бійці одеського «Беркуту» не наліпили скотч собі на свої щитки? Все дуже просто. Після повернення з київського Майдану батальйон «Беркут» розформували. Бійців перевели в інший підрозділ і видали нову амуніцію. Щитки в них були теж нові та трималися міцно, потреби в скотчі не було.
 
І останнє питання: чи може нормальна людина, яка критично сприймає інформацію, повірити, що це все насправді було саме так?

Навряд чи.

 
ПЛАН «ХВИЛЯ»

32. Чому одразу після виникнення конфлікту не було надано необхідних вказівок щодо розподілу міліції, її передислокації у місце заворушень?

33. Почему в действие не была введена военная или служебная техника для разрешения конфликта?

34. Яка подія/події завадили поліції завершити умиротворення конфлікту на Грецькій площі, що викликало подальше загострення ситуації?

35. Какие меры предусматривал план «Хвиля» и почему он так и не был зарегистрирован? (хотя это дело 15 минут, и его выполнение могло бы предотвратить трагедию)

Застосовувати техніку та спеціальні засоби можна лише в межах оперативного плану. Наприклад, якщо міліція застосовує водомети або сльозогінний газ, то десь поруч повинні стояти машини швидкої, які допомагатимуть постраждалим.
 
Такий план був, його склали в обласній міліції та затвердили у губернатора. Вводити цей план в дію мав право начальник міліції області полковник Луцюк.

Слідство встановило, що після початку подій 2 травня Луцюк покинув область, поїхав до Києва, але потім повернувся з півдороги. Також слідство встановило, що ввести в дію план «Хвиля» він не наказував, а його розповіді на кшталт «не зареєстрували», «не виконали» — то була неправда.

Зараз Луцюк знаходиться під судом, зокрема за фальсифікацію документів. Суд триває вже п’ять років.


ЛІКАРІ

36. Что за проблемы были с приездом скорой?

Працівники швидкої допомоги та лікарень — це чи не єдині співробітники державних та муніципальних структур, до яких у членів нашої групи не було жодних зауважень. В той день вони виконували свої обов’язки бездоганно. Вони лізли у пекло, вони перетинали кордони та барикади, знаходилися фактично в зоні бою, і це диво, що ніхто з них не постраждав. Зауважу, що окрім комунальної швидкої допомоги, на виклики 103 приїжджали машини деяких приватних клінік, які насправді цілком могли цього не робити.
 
Виходить, що одеські лікарі виявилися набагато хоробрішими за людей в однострої міліції та ДСНС, які мають військові звання і спецзасоби захисту.

Бездоганною було і співробітництво швидкої допомоги під час нашого розслідування. На відміну від міліції, прокуратури, управління ДСНС та інших установ, вони надали відповіді на всі наші запити так, як це передбачено законом. Ми отримали дуже корисну інформацію, яку зіставили з іншими даними і зробили певні висновки.

 
«УЛЬТРАС»
 
37. Кто был инициатором проведения марша «за единую Украину» и зачем он был организован? Ведь болельщики команд-соперников изначально настроены против друг друга и в большинстве случаев «ультрас» команд разводят по разные стороны, чтобы избежать стычек и излишней агрессии. Здесь же объединение болельщиков обеих команд, возможно, и стало одной из причин чрезмерной агрессии.

38. Як події вплинули на подальший футбольний матч і чи багато втрат зазнала влада після всіх подій 2 травня?

Дуже доречні питання. Вони є важливими для нашого розслідування, тому один з учасників нашої групи є експертом, дуже добре обізнаним в ситуації всередині середовища вболівальників.

Тут є два важливих моменти.

По-перше, футбольні «ультрас» ще з лютого 2014 року почали захищати людей на місцевих майданах від «тітушок», тобто фактично стали «силовим крилом» протестуючих по всій Україні. Фан-клуби уклали «угоду про перемир’я» і відклали усі свої суперечки до інших часів. Спільні марші вболівальників двох команд перед іграми чемпіонату України стали традицією і символом єдності країни.

По-друге, фан-клуби «Чорноморця» та «Металіста» — це дружні, братерські «фірми». Вони в чудових стосунках багато десятиріч, кожна гра цих двох команд супроводжується масовим виїздом «в гості» — без бійок. Саме тому, наприклад, гра в Одесі була призначена в календарі на п’ятницю, 2 травня: в планах була величезна спільна «майовка» на базі відпочинку біля моря в суботу та неділю. Власник клубу «Металіст», олігарх з клану Януковича, організував для вболівальників спеціальний потяг. Багато людей поїхали до Одеси з родинами. Один з вагонів потягу був обладнаний для клубу Мetаl Нearts — вболівальників з обмеженими фізичними можливостями.

Також нагадаю: саме фани «Металіста» першими почали співати відому пісню про Путіна. Тому їх приїзд до Одеси і спільний марш став такими собі «гастролями» для місцевого євромайдану. Планувалося, що старі друзі пройдуть містом спільно, подивляться гру і потім «відтягнуться» біля моря. Але так не сталося.

Що характерно, коли після першого тайму (приблизно о 18:00) одеська фан-зона «Чорноморця» спорожніла, тому що всі пішли битися на Грецьку, ультрас «Металіста» залишилися на стадіоні та підтримували обидві команди. До речі, вони сиділи на своїй трибуні до кінця гри і покинули стадіон останніми, вже після 19:00, у щільному супроводі міліції. Тобто — в одеських подіях більшість харків’ян участі не брали, серед загиблих та поранених їх не було.

Футбольний матч закінчився з рахунком 1:1. Міська влада не понесла жодних збитків, крім, можливо, моральних: комунальна власність майже не була пошкоджена. Постраждали автомобілі, які опинилися в центрі подій. Було вибито скло в будівлі Російського театру на Грецькій. Розбили кілька лайтбоксів — з того боку, де висіли передвиборчі плакати колишніх «регіоналів». Була пожежа в будинку, що належить не місту, а громадській Федерації профспілок, його досі ремонтують. Головне — загинули 48 людей, і це неможливо оцінити грошима.


МОТИВИ УЧАСНИКІВ

39. Яка мета була у всіх сторін, з якою ціллю вони виступали?

40. Яка була причина нападу на громадян групи Куликового поля?

41. В фильме сказано, что есть люди, обвиняемые в организации этих столкновений. Какая была их изначальная цель?

42. Чи була причетна влада Росії до підбурювання організації «Куликове поле»?

43. Чи був вплив Росії на дії «Одеської дружини»?

44. Яким чином були організовані антимайданівці? Чи можна було запобігти подій від самого початку?

45. Проанализировав личные данные обвиняемых в организации столкновений, были ли выявлены у них какие-либо мотивы?

В 2014 році Україна опинилася у «зоні турбулентності». Фактично люди розділилися на три групи.

Перші — пасіонарії, які були беззаперечними прихильниками української незалежності і на той час відстоювали європейський вектор подальшого розвитку.

Другі — пасіонарії, для яких незалежність України не є абсолютною цінністю, які не виключають її припинення. На той момент вони виступали за зближення з Росією аж до гасла «Путін, ввєді войска».

Решта, а вона складала десь 90% громадян, була «у стані очікування»: вони пасивно спостерігали за подіями для того, щоб вчасно відреагувати на зміни і вижити за будь-яких умов. Наочний приклад представника третьої групи — полковник Дмитро Фучеджі.
 
Зауважу, що такий розподіл всередині суспільства не є українською особливістю. Так само було в усі часи та в усіх країнах.

На початку травня 2014 року «турбулентність» закінчувалася. Так, Крим окупували, проте в цілому Україна після втечі Януковича не розпалася і не зникла. На 25 травня були призначені вибори президента, і ситуація потроху стабілізувалася.

Відповідно, у кожної з трьох груп станом на 2 травня були свої мотиви і поточні цілі. Перші, «проукраїнські», намагалися якнайскоріше стабілізувати ситуацію, другі, «проросійські» — навпаки, продовжити цей «стан турбулентності», лише під час якого можливі зміни у державному устрої. Треті хотіли стояти осторонь, не втручатися і нічого не робити, щоб не ризикувати і ні за що потім не відповідати.

Звісно, були інші сили. Були політики, які не гаяли часу і ділили владу та посади. Були олігархи, які перерозподіляли бізнеси та ресурси, які до того захопив клан Януковичів. Звісно, були свої інтереси і у сусідніх держав, і навіть у окремих лідерів перших двох груп. І ще один момент: у спадщину від Януковича ми отримали тотально корумповані і недієздатні органи влади. Армію, наприклад, довелося відновлювати майже з нуля.

Ми не знайшли свідчень того, що події 2 травня 2014 року в Одесі в тому вигляді, в якому вони сталися, були заплановані та скоординовані. Кожна зі сторін, як ви бачите, мала свої інтереси, але мети вчинити масове вбивство, як ми вважаємо, не було у жодної. Як то буває, складна система, на яку діють незбалансовані та різноспрямовані сили, в певний момент вийшла з-під контролю, а засобів, щоб зупинити процеси (наприклад, ефективної міліції), у держави не було. І, до речі, я вважаю, що ситуація пішла шкереберть не 2 травня, а ще в січні 2014 року.

Звісно, російська влада протягом багатьох років фінансувала «антимайданнівські» організації і рухи. В середовищі проросійських організацій була дуже серйозна конкуренція за гроші РФ. Тому вони повинні були принаймні демонструвати «бурхливу діяльність», щоб перемогти в цій конкуренції. Проте прямих ознак того, що в день 2 травня дії антимайданівців спрямовувалися або координувалися з Росії, ми не маємо.

Як це завжди буває, підсумки подій виявилися комусь на користь. В тій ситуації, як це не сумно, ситуацією із зиском скористалися майже всі. Україна потрапила в нову хвилю турбулентності: з новою силою спалахнула війна на Донбасі, проте в Одесі ситуація заспокоїлася. Олігархи остаточно розподілили місцеві бізнеси та активи. Українські політики переділили владу. Сусідня країна чи не всі свої пропагандистські ресурси спрямувала на створення міфу про «одеську Хатинь».

 
«КООРДИНАТОРИ»

46. Выяснили, что какая-то группа людей координировала события на Греческой, возле Дома профсоюзов, в том числе несвоевременный выезд пожарных машин?

47. Было ли это столкновение спланировано до такой степени, или ситуация просто вышла из-под контроля?

48. Считаете ли вы, что события 2 мая были заранее запланированы координаторами сил Антимайдана?

Пошуком «координаційного центру», який би керував та спрямував всі події того дня, займалися і правоохоронні органи, і депутатські слідчі комісії, і наша група, і неофіційні розслідувачі, які були з обох боків протистояння, і міжнародні спостерігачі, і журналісти з різних країн.

Наша група не знайшла ознак існування «координаційного центру», який керував усіма подіями і спрямовував їх перебіг. Нагадаю: ці події тривали сім годин, в них брали участь тисячі людей. Була купа ситуацій, коли події могли розвиватися в іншому напрямку, і все залежало лише від випадку.

Ситуації, що виглядають «дивними» або «підозрілими», пояснюються нефаховістю, корумпованістю, панікою або марними сподіваннями учасників. Наприклад, активісти «Одеської дружини», які вчинили напад на марш, щиро сподівалися, що міліція втрутиться і розділить сторони, як це завжди було. А люди на Куликовому полі отримали брехливу інформацію і щиро вірили, що за дві години до Одеси увірвуться російські танки з Придністров’я, і тому влаштували «Брестську фортецю» в Будинку профспілок.
 
49. В фильме фигурируют названия различных групп и организаций. Возможно, в этом и был посыл, но с какого-то момента в первой половине фильма перестает быть до конца понятным, что это за группы и на чьей они стороне. Хотелось бы это уточнить.

Ми складали хронологію та знімали фільми «по гарячих слідах», і не було потреби пояснювати, «хто є хто». Наразі це вже є необхідним.

«Проукраїнська сторона» — це ті, хто підтримував Євромайдан. Серед них в подіях брали участь більш-менш організовані групи: «Самооборона» (з Одеси та інших міст) — до 200 людей, «Правий сектор» — десь 30 людей. 2 травня разом з ними були одеські футбольні фанати, «бойова» група яких — до 100 людей. Харківські вболівальники брали в сутичках мінімальну участь.
 
Таким чином, тренованих, підготованих фізично, екіпірованих, готових до сутичок учасників з проукраїнської сторони було не більше 400 людей. Нагадаю, що в цілому з українського боку в подіях 2 травня брали участь кілька тисяч осіб.

Проросійська» сторона, «Антимайдан», або «Куликове поле» (за назвою площі, де було наметове містечко), мала свої силові групи, або «дружини» кількістю в декілька сотень людей. Саме члени «Одеської дружини», всупереч наказам своїх командирів, спровокувала сутички в центрі міста і втягнули до них інші групи, які співчували РФ. Приблизна кількість активних прихильників Антимайдану в Одесі — 1000 людей: саме стільки брали участь у першотравневій демонстрації напередодні подій.
 
Під час подій 2 травня в центрі міста було кілька сотень «антимайданівців», ще кілька сотень було на Куликовому полі. До Будинку профспілок увійшло приблизно 300-400 людей.
 


 
Окончание
Tags: dibrov_s.livejournal.com, анализ, история, майдан, менты, одесса, рассея
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments