Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Події 2 травня 2014 року в Одесі: сто недитячих питань з майбутнього - 2

Початок
ПРО ПЕРЕБІГ ПОДІЙ
 
50. Были ли применены пиротехнические устройства в первой стычке? Если да, то представляли ли они особенную опасность? Если да, то по какой причине?

51. Кто был первым пострадавшим со стороны Самообороны? Они сейчас считают его героем?
 
52. Какая группа людей приняла верное решение и стала третьей линией оцепления, стала на защиту простых граждан (первыми двумя были милиционеры, которые явно уступали количеством)?

Всю зброю, яку застосовували в той день, варто розділити на летальну (бойову або мисливську) і нелетальну (травматичну, сигнальну, револьвери Флобера, саморобні вибухові пристрої, також такою ми вважаємо «коктейлі Молотова»). Нелетальна зброя є дуже небезпечною, нею можна навіть вбити, проте вона для цього не призначена.

Нелетальну зброю (револьвери під патрон Флобера, травматичні пістолети) з перших хвилин сутичок застосовували обидві сторони. Саме тоді, приблизно о 15:30, «Самооборона» Євромайдану, прикриваючись щитами, перекрила Грецьку вулицю і разом з міліцією розділила сторони. Великої бійки вдалося уникнути. За один з щитів залетіла саморобна граната, зроблена з потужної петарди з цвяхами та гайками. Такі гранати у великій кількості використовували бійці «Одеської дружини» Куликового поля. Граната вибухнула біля шиї активіста «Самооборони» Ігоря Бабаяна, він переніс кілька операцій і став першим постраждалим в той день.
 
Першим постраждалим від летальної зброї став Ігор Іванов з «Правого сектору» — його смертельно поранили кулею калібру 5,45 (з автомата Калашнікова) майже через годину, о 16:23. Ми вважаємо, що кулю випустив активіст Кулікового поля, відомий як Боцман.

Першим померлим на місті був Андрій Бірюков, який перебував серед проукраїнських активістів. Приблизно о 16:23 в нього влучила куля з потужної пневматичної зброї.
 
53. Як люди відрізняли своїх та не своїх?

54. Хто саме посіяв агресію в скупченні людей і чи керував він скупченням далі?

55. Кто спровоцировал первое столкновение?

56. Кто именно начал стрелять первым?

57. Який сенс будувати барикади на Куликовому полі?

58. Як люди, які мали проукраїнські мотиви, опинились в Будинку профспілок?

59. Що стало апогеєм цієї сутички?

60. Была ли возможность покинуть Куликово поле?

61. Почему люди заранее не ушли из здания профсоюза?

62. Кем осуществлялся поджог здания?

63. Когда произошла точка невозврата?

64. «Коктейлі Молотова» були присутні в обох сторін. То хто з них врешті підпалив будівлю?

65. Який характер (ступінь тяжкості) набув конфлікт на різних стадіях? Чим це було зумовлено?

Перебіг подій і сутичок того дня ми ретельно встановили та зафіксували в наших «хронологіях». Тому дякую за питання, які дозволять уточнити і пояснити окремі моменти.

Стосовно впізнання. Антимайданівці ще до початку сутичок позначили «своїх» червоними стрічками на руках (з того самого рулону скотчу). Крім того, були інші ознаки: російські триколори, георгіївські стрічки, каски чорного кольору, інколи навіть середньовічні лицарські лати.

Євромайданівська «Самооборона» використовувала нефарбовані зелені каски. Для них та інших учасників з боку проукраїнських сил маркуванням були національні прапори та символіка одеського «Чорноморця».

Зауважимо, що масових хаотичних вуличних бійок, де треба швидко відрізняти «свій-чужий», в той день майже не було. «Самооборона», наприклад, діяла лише в групах зі щитами. «Дружини» знали своїх бійців в обличчя. Неорганізовані учасники були розділені кордонами та барикадами та переважно кидалися каміннями з великої відстані.
 
Наметове містечко стояло на Куликовому полі з лютого. Це був «центр тяжіння» і штаб антимайданівців. На думку проукраїнських активістів, спровокували сутички в центрі міста і почали вбивати людей саме озброєні люди з російською символікою, які прийшли з Куликового поля. Тому те, що після кількагодинного бою в центрі розлючений натовп прийде руйнувати намети, було цілком зрозумілим та очікуваним і для учасників подій з обох боків, і для міліціонерів, і для журналістів.

«Військового» сенсу будувати барикади на Куликовому полі не було. Наметове містечко мало велику територію з периметром в кілька сотень метрів. Побудувати та обороняти таку барикаду наявними силами (кілька сотень людей, з них лише кілька десятків «бойових») було цілком неможливо. Тому «куликовці» спочатку стягнулися до Будинку профспілок, який прикривав їх з тилу, а потім створили невелику барикаду перед входом — така барикада вже мала якийсь сенс.
 
Зупинити людей, які заходили в Будинок профспілок, було неможливо: міліція в той час намагалася припинити бій на Грецькій, тому будинок охороняли двоє працівників охоронної фірми. Всередину увійшли приблизно 300-400 осіб.

Будинок профспілок — величезна споруда площею 12000 квадратних метрів, тому одна людина була на 30-40 квадратних метрів. «Боєздатних» було, повторюся, кілька десятків, і ефективно тримати оборону навіть з вогнепальною зброєю вони не могли. Тому вони створили ще одну барикаду з легкозаймистих матеріалів у вестибюлі будинку — саме вона горіла під час пожежі.

У нашому фільмі є розповідь вболівальника, який прийшов зі стадіону і просто увійшов до будинку через одні з багатьох дверей, а потім був заблокований вогнем у великій порожній залі. Під час сутичок одну з вхідних дверей зламали — їх ніхто не обороняв, і на першому поверсі, здається, взагалі нікого з Антимайдану не було. Бійців і вогнепальної зброї в будинку було небагато, відбиватися намагалися переважно камінням та «коктейлями» з вікон верхніх поверхів та з даху.

Правильною тактикою для людей на Куликовому полі було «розсіятися», розійтися по домівках, і це було цілком можливо. Командири це чудово розуміли і навіть закликали до цього «підлеглих». Проте люди цього не зробили з різних причин, в першу чергу психологічних.

Хто конкретно підпалив барикаду, і навіть з якого боку це відбулося: чи то кинули пляшку через розбите скло дверей, чи то, навпаки, вогонь занесли ті, хто захищав барикади, коли кидали свої пляшки через двері на площу — цього не можуть встановити ані наша група, ані правоохоронні органи.

 
БОЦМАН

66. Членом какой группировки являлся Боцман и по какой причине можно утверждать, что он стрелял в украинских активистов боевыми патронами?

67. Чому людина, яка мала при собі вогнепальну зброю, могла вільно пересуватися містом та навіть стріляти, а головне питання: як ця людина уникла покарання і вийшла сухою з води?

68. Каким образом Дмитрий Фучеджи и Боцман покинули место преступления? Поймали ли их после этого?

69. Що б хто не думав і не казав, але хіба все не було вирішено наперед? Хіба те, що поранений Фучеджи сів до Боцмана в бус, не каже про все?

Боцман був у складі «мобільної групи Куликового поля». Ця невеличка група разом з адвокатом виїжджала у випадках загострення ситуації. Саме так вона приїхала на Грецьку приблизно через півгодини після перших сутичок (що свідчить про те, що ця частина Куликового поля не планувала своєї участі у бійці з вболівальниками і взагалі не очікувала ускладнень).

Як ми вже казали, майже всі сили міліції були стягнуті до стадіону. Спокій в місті охороняли приблизно 150 міліціонерів, які в той час намагалися розділити сторони на Грецькій. Контролювати рух в місті, а тим більше перевіряти мікроавтобуси, не було кому.

Те, що Боцман стріляв, і його зброя була вогнепальною, підтверджують відеозаписи, гільзи, що були знайдені (одну з них підняв я безпосередньо під час подій) і покази свідків — активістів Антимайдану, які були поруч з ним в той момент. Ми знаємо навіть, скільки набоїв в нього було. До речі, антимайданівці чудово розуміли, що постріли Боцмана — це «червона лінія», після якої події будуть розвиватися по-іншому. Так і сталося.

Боцман залишив місце подій в машині швидкої допомоги, хоча не був поранений. Це було можливо, тому що жодних перешкод, або тим більше обшуків машин жодна зі сторін не влаштовувала, ніхто лікарям не перешкоджав. Саме цією машиною евакуювали Фучеджі, якого було поранено за кілька кварталів від цього місця, і ще близько десяти постраждалих. Я був свідком події, можу сказати: якби поранення або заповнення машини сталося на хвилину раніше або на хвилину пізніше, Фучеджі та Боцман в одній машині не зустрілися б. Це випадковість, яких в той день було багато.

Питання, чому працівники міліції не зупиняли Боцмана, лишається відкритим. Так, заарештувати його в той момент було неможливо, але ж принаймні магазин з набоями вилучити можна було. Тим більше, що після перших пострілів його намагалися зупинити навіть деякі з антимайданівців. Це питання розглядають слідчі органи вже сім років.

Одразу після подій Боцман встиг поїхати з України. За наявною інформацією, він досі переховується у Придністров’ї.


ПСИХОЛОГІЯ

70. Як змінювались взаємовідносини між представниками обох сторін упродовж низки подій «Марш — Зіткнення на Грецькій Площі — Зіткнення на Куликовому Полі – Пожежа»?

71. Чому серед проукраїнських активістів, що були біля будівлі, коли та вже горіла, були ті, хто хотів тільки добити всіх, хто стрибав з вікон, а були ті, хто навпаки рятував, чи не було конфліктів всередині проукраїнських активістів під час пожежі?

72. Чи можливо було втекти з будівлі під час пожежі, чи хтось заважав порятунку людей?

73. Очень впечатлил момент, где выясняется, что из Дома профсоюзов стреляли. Были ли это те, кто все понимал и относительно контролировал ситуацию (то есть кому это было выгодно и кем запланировано)? Или же это кто-то отчаянный/сумасшедший? Аналогичный вопрос — о тех, кто во время пожара выкрикивает проукраинские/пророссийские лозунги и продолжает усугублять ситуацию.
 
Події 2 травня 2014 року складні для розуміння нормальної людини, особливо для тих, хто не знає певних деталей. Достатньо казати, що напередодні подій, 1 травня, активісти тієї самої «Одеської дружини» Куликового поля запросили на шашлики у своє нове наметове містечко в зеленій зоні командирів одеського Євромайдану разом з родинами. Цей пікнік відбувся у цілком дружній атмосфері, також були запрошені спостерігачі з місії ООН, які працювали в місті.

Так, звісно, було політичне протистояння. Так, кілька місяців нагніталася ненависть. Але цей факт свідчить про те, що активні учасники та силові групи («Самооборона» та «дружини» Куликового поля) були в контакті та співпрацювали під час масових заходів. Проте їхня кількість серед інших активістів була дуже невеликою.

Ситуація і стосунки сторін змінилися 2 травня кілька разів. Спочатку — під час спроби нападу частини «Одеської дружини» на учасників маршу вболівальників. Це був чи не перший і цілком несподіваний організований напад силової структури на опонентів. Проте навіть тоді це виглядало як «самодіяльність польового командира», який пішов попри домовленості і вказівки інших лідерів.

Вдруге стосунки змінилися після появи перших загиблих. Події транслювалися в прямому ефірі, і всі побачили: в Одесі, як в Севастополі або в Слов’янську, з’явилися люди в російських одностроях, які стріляють і вбивають людей. Для проукраїнських активістів Одеси це був момент, коли повстало питання: чи готовий ти вийти за Україну на вулицю, де є шанси загинути? Відповідь була надана одразу: після пострілів та перших загиблих натовп не розбігся в паніці, а навпаки: люди організувалися, озброїлися каміннями та «коктейлями» і пішли у наступ. На проукраїнський бік приходили люди, і їх стало кілька тисяч. Люди йшли у бій, розуміючи, що їх можуть вбити, і це в їх розумінні надавало їм право також битися на смерть.

Цей бій продовжився на Куликовому полі, куди прийшли, щоб знищити табір ворога. Ніхто не знав, що люди вже зайшли всередину Будинку профспілок і скільки їх там переховується. Люди на Куликовому могли вільно піти геть, багато хто взагалі був на площі аж до кінця пожежі, вони знімали відео з власними коментарями, і ніхто їх не чіпав. Але, знов-таки, незважаючи на спроби командирів їх зупинити, більшість вирішила зайти в будинок і тримати оборону, тобто — теж воювати за свої ідеї.

Коли з Будинку профспілок почали стріляти та кидати пляшки, для проукраїнських активістів він зі звичайного будинку дійсно перетворився на «фортецю», де були озброєні вороги — ті самі, які скоїли напад, почали стрілянину з убивствами в центрі міста. І проти них, природно, розгорнулися справжнісінькі військові дії, де все як завжди: або вб'єш ти, або вб'ють тебе.
 
Але все змінилося в той момент, коли почалася пожежа, і люди в будинку почали кликати на допомогу. Навколо будівлі було кілька тисяч євромайданівців. Жоден інший не міг надати допомогу: міліція нічого не робила, пожежники чекали команду.
Декому в це важко повірити, але то є факт: саме проукраїнські активісти почали рятувати «куликовців» з палаючого будинку. Звісно, це було наслідком зміни ставлення: в той момент люди в будинку перестали бути смертельними ворогами, а стали злочинцями, яких треба врятувати, а потім роззброїти і затримати. Зауважу: жінок, яких в будинку було багато, не затримували, а лише обшукували їх сумки, щоб в них не винесли зброю.
Важливим моментом є те, що ця зміна ставлення відбулася не одночасно. На площі поруч стояли люди, частина з яких ще воювала, а частина вже рятувала. Така ж ситуація була і всередині будинку: одні просили про допомогу, а інші жбурляли з вікон меблі та горщики з квітами в людей, які тягнули до стін підручні засоби для порятунку.

Людей, які під час пожежі були на другому та третьому поверхах, врятували майже усіх. Проте втекти з площі, оточеної кількома тисячами євромайданівців, було цілком неможливо.


НАСЛІДКИ
 
74. З якою метою відбулося зіткнення промайданівських та антимайданівських сил в Одесі та чи досягнута ця мета?

75. Які наслідки цих подій?

76.Чи були покарані ті, хто розвернув колону на шлях вболівальників?

77. Идет ли расследование этого дела по сей день? Ведь известно, что за это никто не понес наказания?

78. Чому досі не були заведені уголовні діла проти верхівки міліції, які, на мою думку, перші підозрювані?

79. Чому Фучеджі потім втік? Про що саме це свідчить? Хіба це не доповнення думки про те, що все розплановано було з самого початку щодо цих подій?

80. Почему ни один сотрудник ГСЧС не понес уголовной ответственности?

81. Были ли наказаны работники пожарных служб, ведь ко времени, когда они приехали, прошло уже 40 минут после вызова? Я уверен, что будь МЧС оперативнее, жертв было бы гораздо меньше.

Якщо казати про мету та наслідки, то варто розуміти, що в той час було багато груп впливу, які мали певні інтереси в Одесі. Це і умовні Євромайдан і Антимайдан, які теж були неоднорідні, і міські політики, які готувалися до виборів, і обласна адміністрація, і українські політичні сили, і іноземні держави. Багато хто з них скористався подіями на свою користь. Так, фактично закінчилася «Русская весна» на Півдні України, проте російська сторона мобілізувала тисячі людей, які пішли воювати на Донбас, щоб «помститися за Одесу». Але, знов-таки, у нас немає підстав вважати, що всі ці наслідки бути метою подій, що саме заради цього загинули люди.

Наступного дня після подій було цілком незрозуміло, що і як насправді відбулося. Не були оприлюднені відеозаписи, не було свідчень. В такій ситуації керівники МВС, які прибули до Одеси, призначили полковника Фучеджі в.о. начальника обласної міліції. Тобто він отримав підвищення по службі. Проблеми почалися наступного дня - 4 травня, коли за його наказом звільнили кілька десятків активістів Куликового поля, які були затримані на Грецькій. Це було розцінено як перевищення повноважень, і кримінальне переслідування Фучеджі стосується саме цієї події. Щодо дня 2 травня жодних претензій до Фучеджі у прокуратури не було. Судовий розгляд справи його колишнього начальника Петра Луцюка триває кілька років. Луцюк не перебуває під вартою і сумлінно приїздить на всі судові засідання.

Тодішній начальник обласного управління ДСНС Володимир Боделан спочатку був відсторонений від посади, але повернувся до роботи за рішенням суду. Він особисто передав нам записи дзвінків і з гордістю розповів, що це саме він надав наказ не виїжджати. Дійсно, вдень на Грецький постраждала пожежна машина, і Боделан дуже боявся, щоб такого не сталося ще раз. Для нас було зрозуміло, що наказ є злочинним, ми офіційно інформували правоохоронні органи. Проте Боделан обіймав керівну посаду до кінця терміну дії його контракту, потім балотувався до Верховної Ради. Лише після програшу на виборах, наприкінці 2014 року, було розпочато розслідування. Боделан втік до Росії і зараз працює в «міністерстві з надзвичайних ситуацій Криму». На лаві підсудних колишні його підлеглі, які виконували наказ. Розгляд справи триває кілька років.

 
РОБОТА «ГРУПИ 2 ТРАВНЯ»
 
82. Які емоції у вас викликають слова «2 травня»?

83. Есть ли у создателей фильма свое мнение насчет того, кто же прав, а кто виноват? Если да, то удалось ли вам, как журналистам, сохранять нейтралитет и объективность по отношению к тем, у кого брали интервью?

84. Как журналисты, которые вели прямые эфиры, сохраняли спокойствие — не пытались вмешаться в ситуацию и не убегали в панике?

85. Насколько тяжело было найти тех кто участвовал в этом?

2 травня 2014 року в Одесі відбулася безліч подій, які досі є важкою травмою і для учасників з обох боків, і для всього міста. В той день я був весь час, від початку до кінця, присутній на місці. Я проводив пряму трансляцію протягом семи годин. Але, покидаючи Будинок профспілок пізно ввечері, я усвідомлював, що геть нічого не розумію, що ж відбулося насправді.
 
Дуже багато людей в Одесі, навіть учасників, не розуміє цього досі. На жаль, правду їм замінює величезна кількість фейків. Це частина справжньої бойової пропаганди, комплексу інформаційних заходів з дезінформації і демотивації противника, який багато років влаштовують проти України.

Ми створили нашу групу 12 травня, коли стало зрозуміло, що чекати на якісне офіційне розслідування марно, що ніхто, крім нас, це не розслідує. До складу групи увійшли журналісти і експерти, які мають різні, інколи цілком протилежні політичні погляди. Ми одразу домовилися про умови спільної роботи. Ми довіряли один одному, і жодного витоку інформації, яка могла комусь нашкодити, не було. Ми спільно збирали та перевіряли інформацію, ми робили спільні заяви і складали спільні документи. Проте така командна робота в групі жодним чином не обмежувала кожного члена групи в можливості мати та оприлюднювати власну точку зору на події.
 
Такі принципи, такий спосіб створення і роботи групи дозволили нам отримувати інформацію з усіх сторін, за потреби — анонімно. Це було дійсно дуже плідно та ефективно. Користуючись нагодою, хочу щиро подякувати всім, хто мав стосунок до роботи «Групи 2 травня», за ту тяжку, але дуже важливу справу, яку вони настільки фахово та безкорисно робили.

Тепер — що стосується власне репортерської роботи всередині масових заворушень. Так, на записах моєї стрім-трансляції були поранені та загиблі. Є Боцман, який стріляє, і Боцман без автомата. Я неодноразово перетинав міліцейські кордони, щоб показати глядачам події і навіть заслухати людей з обох боків. Єдине місце, де я не був - всередині Будинку профспілок: це місце злочину, і я розумів, що ходити там не варто. Проте там були мої колеги-журналісти, які працювали поруч зі мною весь той день.

Чи було мені страшно? Так. Але розумів, що по той бік мого смартфону і моєї трансляції знаходиться сто тисяч людей (саме стільки було глядачів того стриму). Я не мав права зрадити їх очікування. Звісно, можна казати «я просто виконував свою роботу» — і це буде правдою. Так, в мене був бронежилет; так, я маю певні навички; так, я усвідомлював небезпеку. Але ж я повинен був розмовляти в кадрі спокійно і вибирати правильні плани та кадри, попри постріли, каміння та натовпи агресивних людей навколо.
 
Дійсно страшно стало вже тоді, коли я дізнався, що мій колега, головний редактор «Думської», був поранений на Грецькій. Він отримав чотири картечини. Одна так і залишилася у нього в сантиметрі від хребта.


86. Чому у вас з‘явилась ідея зняти фільм?

87. Чи складно було брати інтерв‘ю у противників Майдану?

88. Все ли согласились дать интервью или кому-то было просто больно про это говорить и они отказались?

89. На яких каналах показали цей фільм (якщо його десь показали)? Чому фільм був знятий російською мовою?

90. У фільмі була реконструкція, чи реальні кадри з бою?

Перше, що ми зробили — склали детальну, похвилинну хронологію подій. Для повного відтворення ситуації та перевірки даних довелося виконати величезний обсяг роботи, здійснити дуже складну і фахову експертизу пожежі, порівнювати її дані з висновками медичних експертів про причини смерті людей. Ми впоралися за рік. Зауважу, що офіційне слідство не зробило такого досі.

Після цього ми звели найважливіші наші матеріали у книжку і передали її екземпляри у бібліотеки. Також ми зняли документальні фільми. Перший вийшов «по гарячих слідах»- 2 травня 2015 року. Другий, доповнений — в листопаді 2016-го.

Чому саме фільм? По-перше, для того, щоб більше людей, які цікавляться темою, мали можливість отримати інформацію. По-друге, тоді наша робота була єдиним, що протистояло пропаганді. Нам відомо, що після 2 травня 2014 року всі російські пропагандистські ресурси були спрямовані саме на одеські події, і судячи з потоку росіян, які поїхали на Донбас «мститися за Одесу», ця пропаганда була успішною.  
 
Фільм є документальним. В ньому є лише інтерв'ю з учасниками подій і членами нашої групи, а також кадри, які були зняті безпосередньо в той день. Протягом нашої роботи ми опитали близько трьохсот людей, і лише деякі з них погодилися знятися у фільмі. За цю сміливість їм величезна подяка: теоретично до всіх, хто брав участь в подіях на будь-якому боці, може бути застосована стаття 294 Кримінального кодексу, тобто до 15 років ув’язнення.

Фільм був знятий російською, тому що більшість учасників подій (з обох боків) — російськомовні. Крім того, він був спрямований в першу чергу на тих, хто вразливий до російської пропаганди. Також ми зробили версії італійською, іспанською, грецькою, французькою, субтитри англійською та німецькою. Фільм демонстрували на Першому національному, на українському телебаченні за кордоном, на місцевих одеських телеканалах, під час різних наукових та публічних заходах в багатьох країнах.

 
ВИСНОВКИ

91. Чи можуть бути приводом для вбивства людей різні погляди на події, які відбулися на Майдані 2014 року?

Безумовно, кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення. Це право гарантоване Загальною декларацією прав людини, Конституцією України, Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод тощо. Переслідування за думки, а насильство й поготів, неприпустимо.

Втім слід зауважити, що Революція Гідності не була просто подією на кшталт протестів «жовтих жилетів» у Франції. Євромайдан не висував жодних економічних вимог — усі вимоги були виключно політичними. Проголошеною метою Майдану було відновлення конституційного ладу, який руйнував Янукович, а не його повалення. Саме тому події зими 2013-2014 років були кваліфіковані законодавством згідно з преамбулою Загальної декларації прав людини як повстання, а не як «масові заворушення».
 
На момент подій 2 травня 2014 вже відбулася російська військова операція із захоплення Кримського півострову. Держдума Росії дала Володимиру Путіну дозвіл на використання збройних сил на території України, тобто фактично оголосила стан війни. Вже були здійснені військові операції із захоплення кораблів ВМС України і блокади Чорноморського узбережжя. Вже точилися бої на Донбасі, дві області на Сході фактично були відторгнутими. Вже були оприлюднені плани створення так званої «Новоросії», її виходу зі складу України і приєднання до Російської Федерації.  
 
Отже, те, що відбувалося напередодні та під час подій 2 травня 2014 року, не можна називати лише «протистоянням ідей». Це було епізодом війни, яку згодом буде названо «гібридною». Люди, які загинули в Одесі 2 травня 2014 року, були учасниками цієї війни і стали її жертвами. Говорити про те, що приводом для вбивства стали різні погляди на події Майдану, не можна.

92. Чи зрозуміли антимайданівці те, що це все почалося через їхню «організацію»? Кого вони в душі більше обвинувачують: своїх чи проукраїнських?

Антимайдан, як і його супротивники, не являв собою монолітний громадський рух або партію з єдиною ідеологією. Це був конгломерат різних суспільних груп, які мали різні цілі та сповідувати різні ідеологічні принципи або не сповідувати взагалі жодних. Серед них дійсно були люди, які напряму отримували фінансування і вказівки російських спецслужб та споріднених з ними структур. Були і люди, які прагнули колаборації з окупаційною владою, якщо така встановилася б на Одещині або в Україні. Але більшість з представлених в Антимайдані течій складалися з людей, вразливих для пострадянської пропаганди.

Учасникам «Групи 2 травня» доводилося розмовляти з усіма згаданими категоріями осіб. Дехто з них щиро визнав власну помилку. Натомість інші вважають власні дії того дня виправданими. Вони впевнені, що лише зрада організаторів призвела до їхньої поразки.

Організатори та натхненники одеського Антимайдану здебільшого переховуються на території РФ, дехто з них зі зброєю в руках воював проти українських військових на Донбасі та брав участь у встановленні окупаційного режиму в окремих районах Донецької та Луганської областей. Єдиної оцінки подій 2 травня 2014 року учасники тодішнього Антимайдану не мають.

93. Чи можна було уникнути цих подій?

94. Як змінилося ставлення людей до подібного роду мітингів, в результаті яких загинуло 48 людей та ще 300 було поранено, після подій 2 травня?

95. Які рішення було прийнято, аби запобігти подібних конфліктів та жертв у майбутньому?

Одеські події 2 травня — лише частина тотальної кризи України як держави, яка виникла у 2014 році. Кульмінацією кризи стала втеча (а скоріше — викрадення) Януковича на територію Росії та початок військових дій на нашій території.
 
Те, що наша країна опинилася в такому стані — не лише провина посадовців або іноземців. Врешті-решт, Янукович переміг на чесних виборах, і голосували за нього українські громадяни — і серед них, без сумніву, були ті, хто загинув в Одесі. Усвідомити зв’язок цих подій (голосування на виборах і трагічні наслідки через кілька років) інколи буває важко, проте це і є політична відповідальність кожного громадянина і кожного виборця.

Щодо висновків — ми сподіваємося, що люди їх зробили, кожен свої. Ми бачимо, як події 2 травня змінили світогляд мешканців Одеси. Сподіваюся, що ми знов відчули справжню цінність кожного людського життя. На жаль, у 2014 році ми це відчуття дещо втратили.

96. Кому были выгодны события 2 мая 2014?

97. Почему виновные не наказаны?

98.Кто и зачем приказал убрать все следы столкновения на Греческой?

99. Чому серед білого дня у центрі мільйонного міста вбили 48 людей та 300 поранили, за наявності сотень свідків і безлічі відеоматеріалів, промайданівська влада не довела розслідування до кінця та не покарала винних, при тому що їм нічого не заважало це зробити? «Сui prodest?», тобто — «Кому вигідно?», — як казали стародавні римляни.

Ми не знайшли ознак того, що одеські події були заздалегідь заплановані. Впевнений, що смертей можна було запобігти, якби в країні нормально працювала міліція та пожежники. Проте вони не діяли належним чином, і це теж наслідок занепаду держави в той момент. Тому найкращим запобіжником для унеможливлення таких ситуацій є сильна держава зі структурами, що працюють ефективно — армією, поліцією, спецслужбами, медиками, рятувальниками. І таку власну державу можемо і маємо будувати тільки ми.

Одразу після завершення подій того дня Головне слідче управління УМВС України в Одеській області відкрило низку кримінальних проваджень. Крім власне масових заворушень, на Грецькій площі було вбито п`ять осіб і поранено кілька десятків, один з поранених згодом помер. Огляд місця події, вилучення, зберігання доказів, охорона місця злочину — все це є обов’язком слідчих.
 
Одеські слідчі не лише не здійснили все це. Нещодавно тодішній керівник слідчого управління, перебуваючи в Москві, хвалився, що він свідомо і цілеспрямовано знищував докази та руйнував справу. Після такого сподіватися на ефективне розслідування марно. Отже, провина за спотворення і втрату речових доказів, за розвалення слідства, за відсутність вироків лежить на Головному слідчому управлінні УМВС України в Одеській області.

100. На сегодняшний день получили ли ответы на хоть какие-то вопросы, озвученные в фильме, и есть ли новые факты и подробности?

Відповідей на питання, які ми ставили у своєму фільмі у 2015-2016 роках, ми наразі не отримали. І особливих сподівань, що ми їх колись отримаємо від слідства, у нас вже не залишилося.


-
Tags: dibrov_s.livejournal.com, анализ, история, майдан, менты, одесса, рассея
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments