Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Історія сьома. Грошовий мішок та інтриган (кінець 2005-листопад 2012 рр)

Yurko Alexander
Петро Порошенко, кров та шоколад. Життєпис в оповідях та ліричних відступах.

Після такої низки скандалів та потрясінь будь-хто і будь де вже б давно перетворився на політичний труп, тільки не Петра Порошенко в Україні.
І справа не тільки в тому життєдайному жлобстві, котрою різниться наш герой, який в кожному сумнівному випадку вдягає, як кажуть в народі, цеглину на пику та й пре далі, мов той бульдозер на звалищі. Справа полягала в іншому
По-перше, Петра Олексійовича завжди відзначала неабияка жадібність і ця жадібність підказувала йому, що якщо Порошенко відійде від політики, то й «успішному» бізнесу його прийде гаплик. Тож наш «шоколадний батон» й тримався за статус «політичного діяча», як отой угодований телесик тримається за велику мамину цицьку.
А по-друге, при владі залишався Віктор Ющенко, добряче принаджений Петром Олексійовичем, людина-ганчірка, готова віддати кумові буд-який ласий шматочок, та ще й обґрунтувати це «державницьким» інтересом. Наближалися чергові «парламентські» вибори, місце у прохідній частині політичного блоку Віктора Ющенка було гарантоване Порошенкові, й тому Петро Олексійович продовжував розвивати бурхливу «політичну діяльність».
Щоправда, на меті у нього тоді було тільки одне – поквитатися зі своїми кривдниками. Тому він добряче подбав про те, щоби його колишній приятель Олександр Зінченко, викриття котрим корупційних оборудок Порошенка останній сприйняв як особисту зраду, ніколи більше не повернувся у велику політику. На виборах 2006 року Зінченко спромігся тільки стати депутатом Київради, де згодом очолив фракцію БЮТ. На цій посаді Зінченко й завершив свою політичну кар’єру, померши від раку на велику втіху Петра Олексійовича.
Другою жертвою гніву впливового президентського кума повинний був стати Олександр Турчинов, який після свого звільнення з посади Голови СБУ відкрив суспільству очі на кримінальні оборудки Порошенка. Для зведення рахунків з Турчиновим Петро Олексійович спочатку пролобіював у кума Ющенка призначення на посаду Генпрокурора О.Медведька, який на той час фактично перебував «на окладі» у Петра Олексійовича. З листопада 2005 року люди Порошенка стали постійними відвідувачами кабінету на Різницькій. Метою цих візитів було – посадити за грати О. Турчинова, який втратив свій депутатський імунітет. Люди обізнані повідомляють, що у засобах переконання впливові «ходоки» не соромилися, в хід йшли й погрози, і підкуп. Підставою для затримання та подальшого арешту повинний був стати той факт, що Турчинов нібито знищив досьє на міжнародного мафіозі Сєви Могілєвича.
Медведько таки оформив належні документи, й віддав їх до виконання тодішньому міністру внутрішніх справ Ю. Луценку. Сталося це 12 квітня 2006 року. Як раз на виборах до Верховної Ради БЮТ випередив ющенківську «Нашу Україну», але офіційні результати виборів ще не оголошувалися. Турчинов стояв другим номером у списку БЮТ, і Луценко, побоюючись скандалу, назвав наказ Медведька «ідіотським» і відмовився його виконувати. Порошенко впіймав облизня.
Але головне вістря порошенківської помсти було спрямоване проти Юлії Тимошенко. Й тут Петрові вдалося досягти «успіху». Але якою ціною? Ціною зради. Насправді Петро Олексійович «підставив» не Ю. Тимошенко. Насправді він «підставив» всю «Помаранчеву» коаліцію, не дозволивши їй відбутися. Але – про все по порядку.
Як ми знаємо, Порошенко навіть у найгостріші революційні моменти підтримував постійний зв'язок і з «кучмістами» і з «регіоналами». Але напередодні виборів до Верховної ради, призначених на 26 березня 2006 року Петро Порошенко виступив справжнім зв’язковим між Партією Регіонів та Ющенком. Ціна питання полягала в недопущенні Ю. Тимошенко до посади прем’єр-міністра. Наказ про арешт О. Турчинова був лише окремим елементом плану Петра Порошенка, цієї масштабної політичної авантюри.
Українці б ніколи не довідалися про це, якби не Джуліан Ассандж та оприлюднені на його сайті Wikileaks таємні документи.
УКРАЇНА: МІНІСТРУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАКАЗАНО ЗААРЕШТУВАТИ АДЬЮТАНТА ТИМОШЕНКО
…3 (C)* During an April 14 meeting with Ambassador, Interior Minister Yuriy Lutsenko said that on April 12 he had been ordered by Prosecutor General (PG) Oleksandr Medvedko to arrest two senior politicians from the Tymoshenko Bloc (BYuT): Oleksandr Turchynov and Andriy Kozhemyakin. Turchynov, number two on the BYuT list, served as Chairman of the Security Service of Ukraine (SBU) when Tymoshenko was prime minister (February to September 2005); Kozhemyakin, number 25 on the BYuT list, served as Turchynov's deputy at the SBU (in charge of combating corruption and organized crime). Lutsenko said that the PG intended to charge the men with illegally destroying SBU documents about Ukraine's January gas deal with Russia and with destroying the SBU's voluminous files on organized crime boss Seymon Mogilievich.
…3 (C) Під час зустрічі з Послом 14 квітня Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко повідомив, що 12 квітня Генеральний прокурор Олександр Медведько наказав йому заарештувати двох важливих політиків з Блоку Тимошенко: Олександра Турчинова та Андрія Кожемякіна. Турчинов, номер другий у партійному списку, служив Головою Служби безпеки України (СБУ), коли Тимошенко була Прем’єр-міністром (с лютого по вересень 2005 року); Кожемякін, № 25 у партійному списку, служив заступником Турчинова в СБУ (з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю). Луценко повідомив, що генпрокурор має намір обвинуватити чоловіків у тому, що вони незаконно знищили документи СБУ про січневу газову угоду України та Росії по та томи справи про ватажка організованої злочинності Семена Могилевича.
* Позначка «(C)» означає «Confiltntial» – секретно, конфіденційно
…7. (C) This incident highlights the extremes to which Poroshenko will go in his rivalry with Tymoshenko. He is clearly sparing no effort to pay her back for publicly tarring him as corrupt during the September 2005 struggle that led to Tymoshenko's ouster as prime minister and Poroshenko's resignation as NSDC Secretary. Lutsenko's concerns about Turchynov as Interior Minister are not farfetched. Herbst
…7. (C) Цей випадок висвітлює надмірності, до яких готовий вдатися Порошенко у своєму суперництві з Тимошенко Він очевидно не буде шкодувати зусиль, щоби відплатити її публічне збезчещення (буквально – мазати дьогтем) його як корупціонера у процесі вересневої 2005 боротьби, яка привела до повалення Тимошенко на посту прем'єр-міністра і відставки Порошенка як секретаря РНБО… Гербст (тодішній Посол США в Україні)
Характерним є те, що Петро Порошенко і сам був постійним відвідувачем посольства США в Києві. Про зміст доповідей Порошенка американському послу можна дізнатися з тих телеграм, якими посол інформував про них свій уряд і які згодом були оприлюднені на тому самому Wikileaks
During an April 28 meeting with Ambassador, Our Ukraine (OU) insider Petro Poroshenko emphatically denied he was using his influence with the Prosecutor General to put pressure on Tymoshenko lieutenant Oleksandr Turchynov… He noted that coalition talks with Bloc Tymoshenko (BYuT) were continuing, but there was no progress to report
Poroshenko had spoken briefly with President Yushchenko following an Orthodox Easter (April 23) church service, and Yushchenko "still did not seem ready" to accept Tymoshenko as an Orange coalition prime minister…
Poroshenko also related that he had spoken at length on April 27 with Tymoshenko,...And (Again) Emphasizes that Tymoshenko Cannot be Trusted… Poroshenko stressed that Tymoshenko could not be trusted; she was not candid and was not a "principled" person.
Під час зустрічі 28 квітня з послом, інсайдер Нашої України (НУ) Петро Порошенко категорично заперечував, що він використовував свій вплив на Генерального прокурора, щоб чинити тиск на помічника Тимошенко, Олександра Турчинова ... Він зазначив, що коаліційні переговори з Блоком Тимошенко (БЮТ) тривають, але не було жодного прогресу, про котрий можна доповісти…
Порошенко коротко говорив з президентом Ющенко після проведення Православна Пасха (23 квітня) церковної служби, і Ющенко «ще, здавалося, не готовий» прийняти Тимошенко в якості прем'єр-міністра помаранчевої коаліції…
Порошенко також розповів, що він говорив в протягом 27 квітня з Тимошенко , ... І (знову) підкреслює, що Тимошенко не можна довіряти ... Порошенко підкреслив, що Тимошенко не можна довіряти; вона не відверта і не «принципова» людина...
Насправді Порошенко вже давно готував ґрунт для коаліції з Партією Регіонів. А до посольства він бігав не тільки для того, щоби зливати інформацію, але й щоби підготувати американців до думки, що Помаранчевої коаліції не буде. Винною у всьому за планом Порошенка повинна була стати Юлія Володимирівна. Але навіть американці не вірили і щирість П. Порошенка і у якості резюме з цього приводу американський посол Хербст надіслав до Вашингтону телеграму такого змісту:
As with much of what we are hearing about the motivations, goals, characters, etc. of the various "other sides" in the majority coalition talks, Poroshenko's claims about his arch-nemesis Tymoshenko and his protestations of innocence re PG moves against Tymoshenko lieutenant Turchynov have to be taken with a large grain of salt. But this grain may be larger than most of the others. While we have no proof in hand, too many interlocutors point to Poroshenko as one of OU's leading proponents of a coalition with Regions to simply believe he would be at most a reluctant follower were Yushchenko and Yekhanurov to take the party that direction. Herbst
Як і багато чого з того, що ми чуємо про мотивацію, цілі, характери та інше з різних «інших сторін» в переговорах про коаліцію більшості, претензії Порошенка до його заклятого ворога Тимошенко і його протести щодо непричетності до дій генпрокурора проти помічника Тимошенко, Турчинова, повинні бути прийняті з великою недовірою. Але негативна роль Порошенка може мати вирішальний характер (буквально: «Але це зерно може бути більше, ніж більшість інших»). Поки що у нас немає доказів на руках, але занадто багато співрозмовники вказують на Порошенко в якості одного з провідних прихильників коаліції НУ з Регіонами, щоб просто повірити, що він буде в головним супротивником, якщо неохоче Ющенко і Єхануров поведуть партію в цьому напрямку. Хербст
Внаслідок інтриг Порошенка відбулося те, що в народі знайшло зневажливу назву «коаліціада». Зрештою, «команда Ющенка» зробила вигляд, що погоджується з кандидатурою Тимошенко на посаду прем'єр-міністра. 22 червня 2006 було оголошено про створення правлячої коаліції в складі БЮТ, «Нашої України» та СПУ.
Але знову виникла проблема «працевлаштування» Петра Олексійовича — «Наша Україна» стала вимагати посаду Голови Верховної Ради для Петра Порошенка. Але пост спікера за коаліційною угодою вже був обіцяний лідеру соціалістів Морозу. До того ж отримання Порошенком посади Голови ВР обіцяло відновлення його «дербі» з Тимошенко, як це вже було у 2005 році. Роздратований чварами О. Мороз врешті-решт пішов на союз з «Партією регіонів» — була утворена «Антикризова коаліція» в складі «Партії регіонів», СПУ, КПУ, Мороз став спікером, прем'єр-міністром став Янукович — Ющенко підписав згоду про призначення Януковича на посаду прем'єра, а «Наша Україна» хоча формально не увійшла в коаліцію з «Партією регіонів», але отримала 9 (майже половину) посад міністрів в уряді Януковича.
Олександр Мороз за ту коаліцію отримав в народі довічне клеймо зрадника. Але насправді ще очевиднішого клейма зрадника заслужив Петро Порошенка
За рік ця ганебна коаліція розпалася, були призначені позачергові вибори. Скомпрометований Порошенко до жодного партійного списку не потрапив. Два роки Петро Олексійович відсиджувався у політичному забутті, примножуючи свої статки, аж поки Ющенко в жовтні 2009 року не призначив кума на посаду міністра закордонних справ. А вже 4 грудня 2009 року тижневик «Зеркало Недели» оприлюднив інтерв’ю міністра закордонних справ України П.Порошенко під красномовно назвою «Петр Порошенко: «Я решу все вопросы». В притаманному йому стилі Петро Олексійович роздавав нездійсненні обіцянки.
Серед іншого Порошенко обіцяв:
- створити при МЗС фонд допомоги українським громадянам за кордоном;
- забезпечити участь України в міжнародній програмі «Аталанта», що вона спрямована проти морського піратства, від котрого страждають українські моряки;
- добитися запровадження Польщею безкоштовних віз для українців;
а демаркацію придністровської дільниці українсько-молдовського кордону Петро Олексійович обіцяв завершити до кінця 2009 року.
Чи треба говорити, що жодної з цих обіцянок Порошенко не виконав.
Безкоштовні візи для українців, наприклад, Польща запровадила лише в 2012 році, без жодної участі Порошенка, а демаркація українсько-молдовського кордону не завершена до сього часу. Але для Петра Олексійовича - головне пообіцяти.
Зате Порошенко встиг відзначитися в політичному туризмі й державним коштом здійснити візити в добрий десяток країн. При цьому, чомусь Москва та Мінськ буди позначені його особливими пріоритетами. Варто звернути увагу й на ті лестиві характеристики, яких удостоїлись отримати від П.Порошенка очільники останніх європейських деспотій О. Лукашенко та В. Путін. Так про «бацьку» він сказав таке: «Могу сказать, что Лукашенко произвел на меня большое впечатление. Тот его телевизионный образ, который давно уже сформирован, далеко не соответствует реальности.»
А свої зустрічі з господарем Кремля характеризував як «запоминающиеся». Ото лакуза!
Але ніколи не забував власник торгової марки «ROSHEN» на міністерській посаді ані про свій власний бізнес, ані про свою власну сімейку.
Так, у грудні 2009-го він організував візит Надзвичайного і Повноважного посла Китайської народної республіки в Україні Чжоу Лі з дружиною на Вінницьку кондитерську фабрикуі «Рошен». Як повідомляла місцева преса, в ході візиту, під час екскурсії та невеличкого банкету, дуже жваво обговорювалося питання налагодження плідної співпраці по експорту порошенківської солодкої продукції на китайський ринок.
А вже 31 грудня 2009 року Богдан Данилишин, міністр економіки і добрий приятель Петра Олексійовича, видав наказ №264-м, відповідно до котрого було вирішено: «Порошенка Олексія Петровича призначити на час довготермінового відрядження з 20 січня 2010 року на посаду заступника керівника торговельно-економічної місії посольства України в Китайській Народній Республіці при Генеральному консульстві в м. Шанхай як такого, що був зарахований до кадрового резерву на цю посаду».
На час призначення синку-мажору виповнилося 25 років, майже вісім з котрих, після школи, він був студентом спочатку факультету міжнародного бізнесу в Інституті міжнародних відносин Національного університету ім.Т.Шевченка, а потім – університету – London School of Economics and Political Science. Ще за пару місяців до призначення Льоша Порошенко був прилаштований у фінансовому відділі корпорації «Рошен» координатором співпраці з міжнародними аудиторськими компаніями і не мріяв про дипломатичну кар’єру. Посада заступника керівника торговельно-економічної місії посольства України в Китайській Народній Республіці за існуючою дипломатичною ієрархією прирівнюється до посади першого секретаря закордонної дипломатичної установи. Кадрові дипломати щоби досягти такої посади повинні прослужити на дипломатичній службі років 10-15. А Порошенківському паростку цю посаду татусь-олігарх поклав як «подаруночок під ялинку». При цьому були порушені всі існуючі положення інструкцій про зарахування до кадрового резерву, як також положення про порядок проведення конкурсу для прийняття на дипломатичну службу, затвердженому Кабінетом міністрів, де зазначено, що до участі в ньому «не допускаються особи, які у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані особам, які є їхніми близькими родичами чи свояками».
Які там норми, які закони коли сам П.Порошенко, як міністр закордонних справ, якому підпорядковується всі закордонні місії та посольства власноручно завізував, згаданий вище наказ свого приятеля, відповідно до котрого було створено ще одного українського «вундеркінда».
Звичайно ж знову довкола цієї історії спалахнув черговий скандал. У відповідь на обурення невдоволеної такою відвертою корупцією прес-служба Петра Порошенка з притаманним для всього що наближене до Порошенка цинізмом, пояснила: «…Під час навчання Олексій Порошенко проходив практику в одному з великих міжнародних банків у Лондоні. По завершенні університету від дирекції банку він отримав запрошення на постійну роботу і мав можливість залишитись працювати в Лондоні, місті набагато зручнішому, ніж Шанхай, - відзначає прес-служба, - із більш ніж вдвічі вищим рівнем заробітної плати та потужним соціальним пакетом, аніж ті, що в нього є зараз. Але він свідомо прийняв рішення про відмову від цієї пропозиції, тому що вважав за необхідне свої знання використовувати на користь Україні».
Насправді візит китайського посла на ROSHEN та призначення рошенівського пуцверінка на високу державну посаду у торговельно-економічної місії є ланками одного ланцюжку. В розпалі була економічна криза й Порошенка прагнув вивести свою бізнес-продукцію на стабільні китайські ринки. Не пройшло й місяця зо дня вступу Льосіка Порошенка на посаду, як китайські чиновники та підприємці почали цікавитися у дипломатів, чому це заступник голови торгово-економічної місії України так нахабно намагається «впарити» їм лише два види продукції: цукерки «Рошен» та автобуси «Богдан»? Українські диппрацівники червоніли, опускали очі до долівки й колупали нігтем одвірка, не знаючи що ж відповісти. Ну не могли ж вони сказати прямо: що, це синок українського магната й міністра МЗС в одній особі намагається проштовхнути родинний бізнес в отакий економ-спосіб. Що правда й тут Петро Олексійович упіймав облизня. В березні 2010 року його звільнили з посади міністра закордонних справ.
Закінчився «помаранчовий» період в історії України. Президентство Віктора Ющенка увійшло до сучасної історії сторінкою чи не найбільшого розчарування українців у можливостях покращити своє життя. Набирала обертів світова фінансова та економічна криза. Падали показники рівня життя, майже вдвічі здешевіла гривня, до влади прийшов Янукович. Наставали чорні часи. Але тільки не для Петра Порошенко. Розмір його статків невпинно зростав.
Дивна річ людська пам’ять. Всі пам’ятають про блискавично кратне збагачення Ахмєтова та Caши-стоматолога, бридкого «синішки» у часи ненависного Януковича.
Але ніхто не звернув увагу, як за період президентства Ющенка «виріс в ціні» його головний кум, цукерковий король Петро Порошенко.
Влітку 2005 року Порошенко, щойно звільнений з посади Секретаря РНБО за корупцію, запросив журналістів до свого маєтку в селі Петрівському Бориспільського р-ну, що воно розташоване за Бортничами та небезпечними муловими полями сумнозвісної «гімнянки» - бортницької станції аерації. Журналістів туди доставили на роздриганому Богдані, сам Петро Олексійович перестрів їх на сріблястому "Порше-Кайен" останньої моделі, вартістю під $150 000, посміхаючись своєю знаменитою золотою «фіксою». Ціль у нього була одна - продемонструвати свою «демократичність» та «незаможність».
«Маєток був з’архітектований в стилі зажерливого сільського голови, щойно спійманого на хабарі місцевими есбеущниками. Оформлений він був на батька Петра Порошенка та на Анатолія Положенцева – батька дружини Порошенка, Марини, колишнього совєцького номенклатурника. Але справа не в тім.
Там, ковтнувши горілочки, Петро Олексійович оголосили, що його причисляють до олігархів зовсім даремно, бо… далі – пряма мова:
«…Кстати, никаких 350 млн. долларов у меня нет. Все мое имущество — это 10 млн. гривен.
По ходу разговора выясняется, что отец Порошенко тоже считает себя миллионером.
— Батя просто свое имущество от моего не отделяет, — смеется Порошенко.» (Сегодня №205 (2147) за 12. 09 2005)
Він брехав.
За кілька днів до того впливовий польський тижневик «Wprost» оприлюднив перелік найзаможніших осіб східної Європи.
Петро Порошенко в цьому переліку зі статками $350 000 000 він посів 95 місце.
- Йоп тваю мать! – вигукнула бабуся одного з моїх колишніх приятелів, коли дізналася про це, яка працювала свого часу на фабриці ім. Карла Маркса, знала секрети виготовлення київського торту, котрі передала Порошенкові 1999 року, і… вмерла. Її можна зрозуміти. Але як зрозуміти доблесних українських «правоохоронців», які в осени 2005 року навіть пальцем не поворухнули, щоби притягнути шоколадного пройдисвіта до кримінальної відповідальності за приховання прибутків.
Справа в тому, що саме в це й час Петро Порошенко оприлюднив свою декларацію про прибутки. Я кажуть у таких випадках, – то була справжня пєсня.
Виявилося, що безсоромні журналюги з варшавського часопису «Wprost» просто «обріхали» бездоганного Петра Олексійовича. Ніяких отих $350 000 000 у нього й у згадках не було. Не було й "Порше-Кайен", на якому, зазвичай, подорожувала дорогами України його чарівна дружина Марина Анатоліївна (в дівоцтві – Положенцева), не було дорогого мерседесу та розкішних апартаментів на печерську.
Ні, Петро Олексійович не був зовсім вже останнім бідаком. Як свідчить декларація у нього скромна квартирка – 35 м2, доходи – 3 588 531 грн., з котрих десь 55 тисяч становила депутатська зарплатня. Було в нього ще понад 26 млн. грн. на рахунках в банках, 6,4 мільйони грн. цінними паперами 13,1 мільйонів грн. внесками до статутних фондів різних підприємств.
Але всього цього бідоласі не вистачало, так що йому прийшлося ще й писати заяву до керівництва Верховної Ради України, щоби та зглянулася та надала сіромасі ще й матеріальної допомоги – 5366 грн. 00 коп.
Недаремно про жадібність та зажерливість Порошенка розповідають легенди.
(далі бу_)





-
Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/3041605.html.
Tags: история, порошенко, тимошенко, україна
Subscribe

promo don_katalan декабрь 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 10 comments