Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Люди

Diana Makarova
... кожного дня чи вечора цього літа ми їдем на гостину. І я щаслива тим гостюванням.
... там невелике село в лісах. На околиці села озеро. До озера збігає стрункий сосновий ліс і спиняється перед піщаним пляжем.
За шлагбаумом паркуються автомобілі. В сосновій тіні дощаті столи й лавки, великі гойдалки. Стоять мангали. Біля дерев де-інде - скрині. Там інструмент, шампури. На скринях:
"Не крадіть та будьте чемними"
На сосні біля доріжки металева скринька, схожа на поштовий ящик.
"На благоустрій"
На озері скрізь кладки. Там черга з дітвори. Любителі ж неекстремального купання заходять у воду похилим піщаним фарватером.
Там чистий ліс і чистий пляж. Там складно знайти вільного столика, видно, що люди цього села й навколишніх їдуть сюди з купою наїдків, відмітити свято а чи просто організувати сімейний пікнік, а пікнік в селі - це з'їсти разом як мінімум чверть кабана, бо ж ще й гості.
П'яненькі, так. Але без гвалту, бійок чи російського шансона, цього звичайного покрову будь-якого літнього пляжу.
Коли були з нічним купанням - під'їхали сімейні на авто, почали розвантажувати багажник. Продукти на стіл, човен на воду. А ось підсилювач і світло-музичні миги.
- Ой... - сказала Санді.
А я вискочила з води й побігла до тих дядьків:
- Свєтомузика... Виключіть. В нас епілептик, може провокуватись приступ.
Я відтарабанила звичну нашу тираду. На неї зазвичай різна реакція. Іноді люди замислюються, переварюють нову для них інформацію, потім приймають рішення. Ці ж миттю кинулись до своєї установки і виключили.
- О, ви, мабуть, зустрічались з таким. - сказала я. - Ви не здивувались, знаєте, мабуть...
- Та ні. - відповів дядько. - Просто я взяв собі за правило, нічому у цьому житті не дивуватись.
Я всміхнулась. Добре правило, розумію.
- Ми ненадовго. Трохи поплаваємо й поїдемо. - сказала.
- Та що ви. Купайтесь скільки хочете. Це ж просто музика. Відпочинемо і без неї. -відповів він.
Дивина на цьому пляжі, дивина.
Не крадуть та чемні. Явно самі вкладаються у свій пляж і своє озеро. І село невелике, не схоже, що сильно багате. Але збити столи та лавки, поставити гойдалки та вивезти своє ж сміття - на це в людей ресурсу вистачає. Бо головний ресурс тут - совість.
І ми з пошаною та усією нашою чемністю озираємось, виходячи з цього пляжу і йдучи до машини. Ми забираємо з собою все наше сміття. А коли хочемо покурити, то відходимо далеко-далеко, щоб поруч не було дітей. Та й дорослих. Хто ми такі, щоб заважати легеням присутніх споживати фітонциди цього чистісінького соснового лісу?
Та й інші так, дивлюсь.
Бо ми всі чемні. А як же інакше?
Тим більше у такому місці і серед такої громади, яка так вірить в нас усіх.
Не сон.
Не байка.
Не вигадано.
Фото не публікую. Крий мене боже, здавати такі заповідні місця.

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/3069212.html.
Tags: леді діана, общество, піар, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 115
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments