Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

А відомо ж, хто перший сказав: - тому й борщ варити.

Diana Makarova
А я ж не фуд-блогер.
Я ж хто завгодно, але не це слово.
А тут заголодали. І конкретно так заголодали. Учора гість приїздив, привіз коштовні речі для фронта, так і пригостить було нічим. Ну, де це видано і чим в цих волонтерів пригощатись? Волонтер - це мусить бути вічно голодна істота, з розпатланим волоссям, в боргах, розпродавши все, що є в хаті, живе взагалі під мостом, бо ж своєї житлової площі волонтер мати не мусить. А ви про борщ. Та звідки там взятись тому борщу у фронтового волонтерства?
А, це не ви про борщ? Це ми про борщ. Ну, ладно, ми так ми.
Борщу хотілось сильно. Але питання було в тому, хто перший озвучить. А відомо ж, хто перший сказав:
- Ну, шо?
тому й борщ варити.
А борщ варити по такій спеці, та ще й коли справ по горло, а потім ще далі, ну, ви поняли, вообщем, вам по пояс буде - та ну його. Тому я терпіла, про борщ не озвучувала.
А першим таки озвучив мій чоловік, наш постійний зампотил.
Так і сказав:
- Ех, борщу б...
І тут я зрозуміла, що попала. Бо коли чоловік просить борщу, а коли він до всього ще й зампотил, то тут вже спека чи не спека, справи чи що там - а ставай і вари.
Ну, я і стала. І почала варити.
"Наказав мені муж, наказав чоловік - вари, жінко, борщ, вари, жінко, борщ..." - є така українська пісня, трохи сороміцька.
Там відповідь:
- Я й по хаті стою сторч, я й по сінях стою сторч, а він дума - варю борщ, а він дума, варю борщ!
Сторч я вже не стану, не ті літа, але борщ таки варити стала, бо і самій же хочеться, і людей би нагодувати, зовсім щоки позападали, в Санді талія вже в жменю поміститься. Он вчора гість приїздив, првіз коштовні речі для фронта, так і пригостити було нічим.
Ага, я вже казала...
Е, ні, про коштовні речі я вам не скажу. Знаю вас - як тільки скажеш про оті Кестрели, так одразу снайпери і артилерія в чергу стануть, і кожному ж треба, і кожному на вчора, так я нікому і ні-ні. І про флюгери до них не скажу, хоч ти мені що.
Так я ж про борщ.
Варю я собі, варю. Аж гульк - а морковки нема.
Ну, слухайте, я чула, що борщ іноді варять без капусти, буває так, що навіть без м'яса, хоча хіба то борщ.
Хтось навіть казав, що без буряка можна зварити борщ - але щоб без моркви, такого ще не бувало.
Думаю я тоді так - а в мене ж десь була борщова заправка. А там же і томат, і морковка, і цибуля. Але це ж десь в коморі, туди ще йти. І почала я торг. Кажу я зампотилу:
- От коли хочеш борщ, то внеси мені борщової заправки.
А він що?
А він пішов та й вніс. Бачте, як людині борщу захотілось.
Я її відкрила і бух!
... а то було лечо.
Ну, бог з ним. Лечо то й лечо. Чула я, що іноді борщ і лечо заправляють. А лечо в мене було експериментальне - не просто томат і перець, класика лечо, а ще з морквою й цибулею.
І варю я собі борщ.
А він кипить.
А він томиться.
Аж дивлюсь - а там огірки спливають. Зеленим Мобі Діком в пучині. Партією Слуг народа серед безмежного партєйного моря України. Я аж скинулась - бо ж як я могла забути, що в експериментальне своє лечо я додавала ще й огірки?
Ну, слухайте...
З щавелю борщ варила.
З кропиви борщ варила.
З кислого молока варила, білий єврейський борщ, дуже поважаю.
А щоб з огірків - такого борщу ще не бачила, навіть не чула. Та й ніхто, мабуть, не чув.
А що вже робити, правда?
Зварила я борщ, щоб не було зовсім соромно, зварила ще й макарони, до них на екстазі засмажила м'ясо, потім зовсім засоромилась і зробила салату. Пішла на огород, йду і смикаю бур'янини, аж гульк - портулак висмикнула. Ну, я подумала, смикнула до нього ще салату, і ще один салат зробила. Італійсбкий портулаковий, хоча я й не фуд блогер.
От так соромно стало. Псіханула.
Відсапалась і притихла. І питати боюсь. Чую, десь плямкають. Мовчать, критику чистого разума Емануїла Канта не пускають. Так я й мовчу теж.
Потім не витримала і несміливо так питаюсь:
- І як там борщ?
А зампотил, це ж діло таке - як зампотилу не вгодиш, так всим погано буде. Тому питатись треба обережно і шанобливо.
- ДВІ ТАРІЛКИ! - каже зампотил.
- Господи, тарілки то за що? - не втрималась я.
- Дві порції з'їв, і ще хочу. - каже зампотил. - Якийсь надзвичайний борщ.
На цьому місці я скромно, але гордо повела плечима і запишалась. Але сама собі подумала - добре, що зампотил не попросив рибу.
"Наказав мені муж, наказав чоловік - вари, жінко, рибу, вари, жінко, рибу! Я й по хаті стрибу, стрибу, я й по сінях стрибу, стрибу - а він дума, варю рибу, а він дума, варю рибу!" - була колись така сороміцька пісня.
А сама тим часом і думаю - я ж не фуд-блогер якийсь, експериментивути з високою кулінарією. Борщ з огірками, понімаєш...
А бощ-то вийшов надзвичайний.
Так що, Ievgen Klopotenko, потримай моє пиво!

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/3076115.html.
Tags: леді діана, піар
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments