Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Lyudmyla Yankina · Про рак, життя з ним, навколо та в ремісії

Гадаю, що в людей, які не стикались зі словами «у вас рак» є запитання, які вони часто не наважуються спитати, не завжди знають, як поводитись, що казати, чого не казати та як підтримувати людину, яка почула ці слова.
Тож, є речі, якими хочу поділитися, аби (можливо) полегшити розуміння стану та комунікації з такою людиною. Все, чим я ділюсь базується на моєму власному досвіді та досвіді людей, які чули ці слова та з якими я радилась перед написанням цього тексту.
І, так, він не дався мені просто. Розмови про ЦЕ не є популярними через те, що одним немає сил та ментального простору розповісти, а інші бояться цієї теми і не питають, оскільки ототожнення раку зі смертю відлякує.
Я хочу, щоби ця тема була зрозумілішою. Тому пишу це.
Для початку - рак, це не заразно. З такою людиною бути поруч, обійматись, тиснути руку та проводити час абсолютно безпечно. Рак не є вірусним чи бактеріальним зохворюванням та він не може передаватись побутовим чи повітряно-крапельним шляхом. Тож, якщо ви дізнались про такий діагноз людини, з якою спілкуєтесь чи перебуваєте поруч - припинення спілкування з нею чи дистанціювання через страх заразитись є ірраціональним та може додатково травмувати людину, яка поділилась з вами своїм діагнозом.
Стан. Після слів «у вас рак» усі, хто це чує мають різну реакцію. Але є певні стани, які притаманні кожній такій людини - це паралізує, це страх, це думки про смерть. І від цього нікуди не дітись, на якій би стадії ти це не почув/ла.
Що важливо, коли людина знаходиться в одному з цих станів, а часто в усіх трьох одночасно - не задавлювати словами «так! а нука перестань! що це ти розклеїлась/вся!?». Це не допомагає, а погіршує стан людини, яка щойно отримала сигнал про те, що поруч з вами вона не може виражати свої почуття як є, а мусить їх задавлювати поруч з вами, що погіршує самопочуття. Якщо така людина плаче чи висловлює свої сумні почуття - просто будьте поруч. Дайте своєю присутністю та словами «я з тобою у будь-якому стані» відчувати цю базову безпеку.
Приміром, мої сестра та друг у перший день після діагностування в мене раку мужньо вислухали мої брєдні про власний похорон і те, як все має/не має бути. Це сталось тому, що лікар не міг однозначно сказати стадію та рівень проникнення метастазів, а в мене вже почались запаморочення та порушення ковтальної та розмовної функцій. І це страшенно лякало. Результат не забарився. Дякую їм за стійкість та мужність це все вислухати з повагою та спокоєм. Навіть, якщо це було не дуже комфортно.
Також важливо, щоби максимально швидко після встановлення діагнозу «рак» людина мала контакт онкопсихотерапевта, який допоможе розібратись з усіма складними почуттями. Це просто must, навіть, якщо людина думає, що справиться сама. У моєму випадку було так - я спочатку думала, що впораюсь сама, потім зрозуміла, що сама не вивожу (звісно ж) і звернулась до звичайного психотерапевта, який не лише не допоміг, а ще й по собі залишив травму словами «Шукай проблему в собі. Чомусь жеш в тебе виникає рак вже у друге. Значить ти щось не правильно в житті зробила». Цього ж тижня я зіштовхнулась іще з двома медичними помилками - мені хибно підтвердили коронавірус через що моя операція могла відкластись та ще один профільний доктор вслух припустив, що мій перший рак ймовірно повернувся. І мене просто накрило. Передати, що зі мною відбулось складно. В голові відбувся апокаліпсис. Але поява саме онкопсихотерапевтині в моєму житті все виправила. Це людина, яка спеціалізується на допомозі пацієнтам саме з онкологіями і подібну глупість ніколи не бовкне. Одна з вправ, яка мені дуже допомогла - це роз‘єднання себе та хвороби. Рак - це не ти. Ти - це не рак. Таке розтотожнення є складним, особливо, якщо хвороба якимось чином нагадує про себе, але це можливо. Особливо, якщо ви візуал. Я собі малювала це роз‘єднання і воно зарадило. Думки про те, що за роз‘єднанням ментальним послідує роз‘єднання фізичне після операції допомагали. Якщо ж ви не візуал то можете придумати якийсь інший ритуал, який полегшить для вас таке роз‘єднання.
І, так, оскільки це мій другий рак (перший стався 11 років тому), то я маю з чим порівнювати буквально кожен етап перебігу та емоційну складому. Ще 11 років тому в Україні для мене не існувало такого поняття, як онкопсихотерапевт та було значно складніше.
Підтримка.
Вона може бути різна та не обов‘язково матеріальна. Хоча в період лікування будь-яка матеріальна підтримка є безцінною. Але, якщо ви не маєте грошей допомогти людині то це може бути щось інше. Для мене велике значення мали обійми та квіти. Просте добре слово підтримки теж має велике значення. Дехто з друзів, знаючи, що в мене не було сил навіть стояти довше 10 хвилин, пропонувати приїхати приготувати їсти чи помити посуд або поприбирати в хаті, сходити в аптеку чи купити продуктів. Це все дуже помічне. Навіть просто посидіти разом і мною на лівочці під будинком було цінним. У більшості випадків я не хотіла напружувати нікого, тому доставці Сільпо та Ліки.24 через Glovo немає ціни. Але все одно, проявлена вами ініціатива має велике значення для людини в такому стані. Дехто визивався просто погуляти зі мною. Дехто приїжджав просто обняти. Дехто возив мене по лікарнях. Одна близька подруга приїхала на другий день після діагнозу та допомогла мені систематизувати в яких лікарнях я проходитиму лікарів перед операцією, а де здавати якісь аналізи. Це було теж неймовірно помічним. Коли ти чуєш «у вас рак» - це паралізує та віднімає здатність мислити раціонально, системно та приймати рішення. Тож у такому випадку поруч завжди має бути хтось, хто допоможе систематизувати та прийняти рішення.
Дві ключових речі, які варто розуміти про цей стан:
1) Просити допомогу складно (принаймні таким людям, як я). Тому не чекайте, коли вас попросять. Запропонуйте самі. І якщо пропонуєте, то це має бути щиро. Вимовляйте словами, що вас це не обтяжить і ви це дійсно хочете зробити. Бо інакше людина в такому стані так і залишиться подумки обтяженням для вас. А їй/йому це менше зараз потрібно.
2) Страх смерті паралізує. Я про це вже писала і не дарма пишу знов. Оскільки це червоною ниточкою простягається по всіх сферах життя людини, яка почала жити/доживати з думкою «в мене рак», що тепер займає більшість її/його ментального простору. Тож через цей ментальний параліч людина часто не знає, як їй бути у буквальному сенсі. І вона/він замовкає. Так от, саме у цьому стані людина найвразливіша. І саме ті люди, які мовчать - потребують допомоги найбільше. І от тоді ви маєте прийняти рішення за неї/нього про ту допомогу, яку можете надати. Оскільки в голові такої людини другою думкою є «я не знаю, що мені робити», навіть тоді, коли лікар поінформував про план лікування. Ну і думки про смерть - від них не сховатись. Вони ніби пагорби виникають у ментальному просторі, коли їх не запрошують. Сидиш на зустрічі де всі розмовляють про щось важливе, а в думках раз і «я скоро помру» шлейфом за нею панічна атака «добрий вечір!». І саме для цього потрібен онкопсихотерапевт, який навчить як долати панічну атаку і вести себе під час неї, щоби не налякати тих, з ким ти в комунікації/контакті у цей момент.
Коли людина дізнається, що в неї рак, все решта перестає мати значення на якийсь певний час. В голові туман і омут. Ти не почуваєшся в безпеці у власному тілі. Воно тебе зрадило. Що ж там казати про все решта. І ось тут важливо не дати людині зневіритись. Три речі, які дають відчуття безпеки онкохворій людині та можливість думати про одужання:
1) Робота може бути зроблена кимось іншим / призупинена і світ не перевернеться. Я дуже ціную те, як мої колеги моментально відреагували підтримкою та заміняли мене на час, коли я не могла працювати так, як раніше або взагалі. Це дуже цінно. І я вдячна тим, хто з розумінням ставився відтермінування результату/звіту/чогось там ще. Я мала можливість обрати обсяг, темпоритм та рівень зануреності. Інакший підхід та відсутність вибору тільки більше стресує людину. А кожен стрес - це перепона до одужання.
2) Гроші. З цим теж пов‘язаний великий страх не потягнути лікування самостійно. У такій ситуації кожна копійка має значення. Оскільки процес обстеження та лікування є доволі ємкими та вартісними - кожна копійка вже наперед розподілена і все, що надходить у допомогу уж точно знайде своє призначення, повірте. Тож, створення впевненості для такої людини, що фінансова подушка у неї є, посилює відчуття упевненості в позитивному результаті, а дорогоцінні та крихкі нервові клітини не витрачаються на думки «де ж взяти гроші на те, щоби вижити?»
3) Якісна медицина. Це така медицина, яка не змушує людину ставити під питання її ефективність, не змушує пхати в кишеню хабарі та боятись, що якщо цього не зробиш, то твоє життя/одужання під загрозою. Тому, допомога у пошуку лікаря, який просто добре робить свою роботу безцінна та кожному етапі. Якісна медицина дає відчуття безпеки. У вразливому стані це вкрай важливо.
Питання.
Є три питання, які доречно задати завжди:
1) Чи у тебе є хороший лікар? (Чи потребуєш допомоги у пошуку хорошого лікаря?)
2) Як ти себе почуваєш?
3) Чи тобі потрібна якась допомога? (логістична, матеріальна/фінансова, побутова, гігієнічна тощо). Часом людині складно окреслити, у чому вона/він потребує допомоги, але у розмові різні питання можуть навести та відповідь, яка допоможу вам самим краще зрозуміти, що ви можете зробити для людини, аби полегшити цей шлях.
Решта питань можуть небажано травмувати людину. Якщо є щось, що вам варто знати - людина сама прийме рішення, чи казати вам це. Якщо ж людина обрала відкрити вам більше деталей то це означає, що вона впустила вас у близьке коло тих, кому довіряє. Тоді запитань може бути більше. Але перед тим, як задати все одно краще перепитати чи можна. Дайте людині свободу самій окреслити свої кордони для вас. Так буде правильніше за все.
Поради.
Ви можете давати поради по методах лікування та медикаментах лише, якщо ви профільний лікар. В іншому випадку ні. Якщо ви хочете зарадити з лікуванням - то перше запитання вище допоможе вам зрозуміти статус і якщо людина каже, що в неї хороший лікар то не намагайтесь давати поради. Навіть, якщо у вас теж був рак і ви почуваєтесь суперекспертом. Навіть якщо такий самий. Є висока ймовірність, що план лікування в цієї людини відрізнятиметься від вашого оскільки все завжди індивідуально. Краще не бавитись в лікаря. От чесно. Тож, якщо ви не закінчили медуніверситет, інтернатуру та не оперували онкохворих і не маєте досвіду лікування таких людей - оберіть будь-який інший вид допомоги ніж підказка у лікуванні. Є висока ймовірність, що ваша порада може нашкодити людині і вартувати життя. Знаю такі випадки тому прошу відноситись до цього відповідально. Я теж чула поради від «експертів», які могли вартувати мені життя або якості життя, якби я дослухалась порадника.
І ще, винесу окремо - не радьте заміняти доказову медицину народною чи гомеопатією. Це найгірше, що ви можете зробити для людини. Навіть, якщо «чули/знаєте випадки». Я знала людей чи їхніх родичів, яким такі поради буквально вартували життя. Не поступайте так з тими, хто вам цінний.
Якщо ви лікар / медсестра / медпрацівник - старайтесь максимально м‘яко й тактовно спілкуватись з людиною, яка у цьому стані. Для неї трігером може стати будь-що. Будьте співчутливими та співучасними аби не стати причиною нервового зриву/панічної атаки та відкату по стану для такої людини. Робіть свою роботу за свою зарплату. Адже ви самі обрали цю професію і людина в такому стані не має «вигрібати» за вас невдоволення життям, їй і так гірше, ніж вам. Не користуйтесь цим та ходіть із чистою совістю.
Якщо ви родич людини, яка дізналась, що в неї/нього рак - ніколи не починайте причетати щось на кшталт «да на що ж нам така кара Божа» і все в цьому дусі. Є висока ймовірність що передбачаючи саме таку реакцію людина не хотіла вам це говорити. Вислуховувати подібні пританняму такому стані - це той ще виклик. На це будуть витрачені сили, яких і так немає і людина піде в мінус по стану. Ви станете для неї енергетичним вампіром. Пам‘ятайте - менше за все зараз цій людині потрібно витрачати сили на заспокоювання вас. Сил і так немає і рятувати їй у першу чергу потрібно себе, а не вас. Будьте опорою, а не тим, хто навіть у такому випадку перетягує увагу на себе.
Життя після операції.
У кожної людини ремісія проходить по різному. Все дуже сильно залежить від стадії, що було видалено і скільки. Ну і від післяопераційних заходів стан теж сильно залежить.
Раніше в мене були мої 100% енергії якими я вільно розпоряджалась як хотіла. Перевертала свої гори та розсувала хмари, лупала скелі та була скрізь й одразу. Зараз в мене є лише 10% енергії і я поки що не та, якою б мені подумки хотілось бути. Я не вмію ефективно розпоряджатись лише 10% енергії та кожного ранку мені здається, що ось новими силами я знову можу перевертати, розсувати, лупати. А потім енергія закінчується, як батарейка в старому телефоні. Миттєво. І замість Тесли ти гарбуз. І як з цим бути я ще не навчилась. Я можу посміхатись на фото але це буде єдиним, що я можу на той момент. Я більше не можу гучно говорити та покищо не можу бігати, танцювати, співати. І це мене дуже сильно розстроює. Якщо я даю годинну лекцію то потім готова як тряпочка лежати решту дня, оскільки ні на що більше не здатна. Витратила за годину свої 10% і все. Здебільшого це ще супроводжується головним болем та нудотою. А руки й ноги стають ніби не твоїми, зір стає тонельним, а бажання прийняти горизонтальне положення майже нездоланним. Ні, я все ще не ок. Та як кажуть лікарі - мені потрібні будуть від 6 місяців до року для повного відновлення. І то, це за сценарію, якщо рак не повернеться.
Але людська підтримка - найцінніше. Вона заряджає.
Якщо ви дочитали це до кінця то сподіваюсь не дарма написала та й комусь в решті решт пощастить мати такого друга чи близьку людину як ви, попуч з якою буде не страшно опинитись у вразливому стані ✨🤍
І, ще раз дякую своїм Людям, поруч з якими я почуваюся у безпеці в будь-якому стані 🙏🏻
І наостанок. Рак може бути не смертельним. За сучасної медицини і навіть в Україні. Головне - перевірятись системно і тоді, якщо його діагностовано на ранній стадії весь перебіг буде значно легшим, ніж якщо правильний момент впущено.
Бережіть себе та своїх близьких!
************************************************
P.s. Пост написаний не з метою попросити допомогу. А з метою допомогти зрозуміти краще тему, яка не є очевидною. Дякую всім за готовність та наразі у мене є все необхідне. Мені все ще складно та я в мінусі по стану самопочуття. Але це лише питання до мого організму. Тож, краще спрямуйте ці кошти на самообстеження, на батьків, відпочинок чи для тих, хто зараз у гострому стані. А мене можете підтримати молитвою чихорошою думкою про одужання. Всесвіт зробить свою справу ✨🤍

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/3094525.html.
Tags: здоров'я, медицина, піар
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments