Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Найстрашніше, коли обпалює знайомий запах

Diana Makarova
12 год ·
У мене в ці дні стрічка йде двома ріками, двома потоками. В одному паради, хода, маса щасливих фото. В другому - згадуються іловайські події.
Я підписана на велику кількість тих людей. Всі ці роки вони по крихтах, випадкових фото, кадрах хроніки відтворюють ті дні, і чим далі до дати, тим більше цих голосів стає у мене в стрічці.
Психологи називають це тригерами, це модне слово.
Можна назвати це пам'яттю.
Але з кожним роком мені все важче переносити ці дні.
Що з цим можна зробити? Та геть нічого. Просто жити в цих двох ріках. Поплавала в одній - пірнаєш в другу. Ну, і навпаки.
Давайте, розкажу смішного.
Останні кілька тижнів у мене бувають дивні розмови. Говорю з колегами, по роботі, по волонтерських справах, і раптом вони мені кажуть, ну, просто в розмові спливає:
- А от був тридцять другий блокпост. Може, чула?
Я така:
- Га?
- Ну, нічого, що не чула. Ось я тобі розкажу, як там все було. - втішають мене.
- Шо? - кажу я.
Я тетерію.
Потім фігію.
Потім хренію.
А мені розповідають. З якимись дивовижними подробицями, просто легендами. І в кожній розповіді свій герой, як він бачив, і якби не він чи не вона - то нічого б і не було, адже лише завдяки цьому загадковому йому чи їй вивели з оточення блокпост тридцять два.
Я кажу:
- Чекайте-чекайте, а ви там були?
О, послухати, там були. Така шалена кількість подробиць, легенд, від них у мене вуха в трубочку згортаються, я вже не знаю, плакати мені чи сміятись.
- Так, стоп. Давайте згадувати. - кажу я.
Окей, починаємо згадувати. Питаю, хто й де стояв, коли виїздив той Урал, скільки там було людей, які в них були прізвища чи позивні, а останки? Останки скількох людей були в Уралі?
А де стояли, якщо були? Внизу, біля бліндажів? Чи на самій дорозі, біля блоків? А хто там був з волонтерів, з тіві, з сектору? Хто? А о котрій годині? А давайте похвилинно?
Змовкають.
- Рідненькі ви мої... - кажу я їм. - Я там кожен блочок запам'ятала, кожен камінчик. Я й досі там стою. Що ж ви мені розказуєте?
Потім ходжу зовсім сіра. Потім починаю дзвонити хлопцям. Їм би про те не думати, а я їх терзаю, що ж я роблю...
- Вибач, друже... - кажу я. - Давай зануримось в минуле. Ненадовго. Якщо не хочеш, то не будемо, вибач.
- Та ну чого ви. - сміються вони. - Давайте, нічого.
І ми починаємо згадувати.
Похвилинно.
Похвилинно, мать її так, цю пам'ять!
Потім перекидуємось лінками з відео.
Потім мені погано. Бо я знову там. І вони, знаю, знову там. Хоча не вдома сидять, не намагаються будувати тилове життя - служать. Але все одно час від часу пірнають у ту ріку.
Але тільки так і треба, розумієте. Похвилинно. Похвилинно, мать її так, цю кляту пам'ять!
Про що б не згадували.
Аеропорт, один і другий. І третій був ще аеропорт, до речі. Ану, хто назве всі три аеропорти?
Металіст, Побєда, Пєскі?
А давай по Авдіївці, давай-давай, по днях і по годинах.
Отак, як іловайці роблять - давайте, га? Я знаю, що вам погано, я знаю, що причетних завжди більше, аніж тих, хто там реально був. І ці псевдопричетні вже давно оповили вигаданими легендами всю вашу чорну пам'ять. Але згадуйте, так треба.
Похвилинно.
Лиман, Слов'янськ, Дебальцево. Обидва крутих періоди Дебальцево - ану, хто назве місяці обох періодів?
Та що я питаю. Не всі вже й роки назовуть...
Але так треба з кожною датою. Ось пройдуть іловайські події, ми перехворіємо і до наступної дати. А дати ж, дати, йдуть одна за другою, і ми нічого не вдіємо з нашою пам'яттю, бо з кожним роком все гірше, все ближче ми там, бо запахи, бо відчуття, бо раптом як обпалить знайомий голос, знайомий запах...
Найстрашніше, коли обпалює знайомий запах.
Ви знаєте той запах...
А, може, і не знаєте. Тоді не треба знати.
Друг дає фото в пості. Просто фото, без слів. Просто фото - синє небо, під небом поле соняхів. О, соняхи, зараз пора фоточок в соняхах, лінива красуня тільки не зробила знімок в них.
А френд дає це фото, без жодного слова, і я одразу розумію, про що це фото.
І я нікуди вже не дінусь від цього розуміння, і він нікуди не дінеться, і ті, хто зрозумів, про що це фото - вони нікуди не дінуться від цього, як і від тих запахів. Це вже на все життя, що залишилось.
Ніякі це не тригери, рібятттта...
Це просто пам'ять.
Мало того, що ми її робили. Ми змушені її ще й нести. Бо ми не зможемо не нести. Бо як не іловайські - то хто? Як не аеропортовські - то хто? Як не дебальцевські - то хто?
Терпіть. Це дуже важко терпіти. Учасники повторюються, кожного року одне й те саме - а ви терпіть. Слухайте й запам'ятовуйте.
Бо якщо ви не запам'ятаєте - то хто?
І обережно там з соняхами. Кожного року попереджаю - обережно. Зараз пора соняхів. Для когось це - боже, яка краса, сфотографуй мене в цих соняхах! І побігла красуня в поле...
А для когось це запах, відчуття і оте саме, що називають тригерами психологи - а ми просто пам'яттю.
І парад, і соняхи, і сам наш День незалежності - це вже кривава пам'ять. Куди не ступиш - ступиш в кров.
Тож обережно ступайте...
Тригери, кажете?
Та це не тригери. Це міни. Наступиш - буде боляче. Сильно боляче. Як боляче мені було днями, коли я спочатку реготала над розповідями "очевидців" тридцять другого блокпоста, а потім поринула у відео.
А потім було боляче. Як завжди у таких випадках.
Знову на міну наступила, біда.
Не кидайте нам міни під ноги, прошу. У нас самих їх вистачає.


Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/3156532.html.
Tags: ато, война, донбасс, история, леді діана, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 116
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments