Salus populi suprema lex (988) (don_katalan) wrote,
Salus populi suprema lex (988)
don_katalan

Алі Татар-заде · приклад того, як московити беруть чужу історію, добре видно на Бердяєві

Він що називається всім хорош у всьому іншому: більшовиків не любить, грядущего хама презирає,
навіть "О чем-то бабьем в русской душе" написав, що примушує багатьох мимоволі підозрювати в ньому нерусскаго - українця, єврея чи німця.
Таким він здається на поширений погляд і щодо філософської історіографії.
Його теорія "перервності" історії Росії цілком ліберальна, а самі "преривності" трактуються як одночасно і наслідок кризи, і сама криза і причина кризи.
Спочатку була Києвська Русь,
потім прервалась історія, і настала інша - татарська-царистська.
Прогресивно, що він не відділяє цю "прерваность" на дві, не надає важливості що спочатку домінували шаманистські та мусульманські хани, а потім - істово православні князі та царі.
Далі, звісно, нове "прервание" - Петр І,
і нарешті останнє на житті Бердяєва - леніно-сталінське.
Термін звучить насторожуюче, наче перерваний секс, і додає нервовості і трагичності.
Деградація, спроба її подолати, криза, ще більша деградація.
І все було б чудово, і все БУЛО чудово до зовсім недавніх днів, коли ми нарешті прозріли, в чому тут фокус.
Яким боком тут "Києвська Русь"?
Справді, вона виглядає тут абсолютно зайвим елементом.
Тому що вона чужа московитам.
Русь виконує тут лиш єдину функцію - приховати фіговим листком, що не було в Росії історії - письмової історії, історії документованих персон і подій - аж до того, як прийшла Орда та навела тут, почала наводити, якийсь "порядок".
Русь з її "Руськой Правдой" - безсумнівно належить до світу західного, не будучи йому ніякою ані альтернативою, ані "третім шляхом" чи "другим полюсом".
Як європейською, між іншим, залишалась і Візантія - ще одна жертва привласнення московитами.
Русь з її князями, в перших іменах яких ще звучать кьонігі конунгів, не була альтернативою ні Скандинавії, ні Візантії.
Вся її інакшість - якраз полягає у тому, що старанно не помічалося рос.історіографієй: стабільність.
Триста років то і для Європи чимало, а для сусідньої Азії - прсто рекорд, але сенсу порівнювати з азійськими державами тут взагалі нема, окрім нав'язливої ідеї рос.авторів про якесь "євразійство".
Але головне в чому погрішив Бердяєв, вписуючи Русь до Московії - це ігнорування матеріалу, який він не міг не знати. З його часів наші знання ніяк не просунулись, ми знаємо те що і він.
А саме.
Русь не була репресивною державою.
"Руська Правда" - прямий відгомін навіть не слов'янських, а германських звичаїв - це уголовний кодекс з елементами конституції.
За нею можна (і докладно описується як) карати смердів і бояр, рабів та слуг.
Але історія Русі взагалі не містить отих репресій.
Гортаючи літопис домонголських подій, ми не бачимо геноцидів, навіть масових покарань повстанців, мабуть, з легендарного спалення Ізкоростеня Ольгою.
Основний сюжет ПВЛ - це про вміння домовлятися.
Нвміння призводило до війн, які були бурхливими, але короткими і закінчувались миром і целуванням хреста.
Головними постраждалими там названі князі, менше бояри.
Це їх переважно вбивають - на полі битви чи в темряві заколоту - протягом всіх сторінок.
Князі там лукаві, дурнуваті, деякі смішні чи надто гарячі, але тиранів нема.
І не тому що "порода така", а з природних причин - на кожного такого діючого стоїть ціла черга законних бажаючих посісти його посаду.
Це ще не демократія, але вже грунтовна підвалина для майбутнього республіканства.
Що, питаю я, що саме взяла від Русі монгольска Орда, щоби передати це Московії в тій "преривності"?
На Русі князь був вождем громади, під монголами - особою нижче податкового інспектора, після монголів - тираном і сумасбродом.
На Русі кожен боярин був воїном, а династії їхні - рідко завбільше з кілька поколінь, та й тих половина вигадана кабінетними історіографами.
У Московії бояри - пихаті пузани, прообраз майбутньї російської інтелігенції, яка (за виразом, здається, того ж Бердяєва?) вміє тільки кусати і лизати руку власті.
Церква на Русі та у Московії (а тим більше в монголський період) грає неспівставно різні ролі.
Що залишається? Рабство? а це точно треба було успадковувати саме з Русі, більше нема в кого?
Звичайно, не були більшою часткою успадковані навіть гени.
Але те, що ми тепер розуміємо - прийшло нам на жаль не в палких кабінетних дискусіях, а з останньою війною.
Дивлячись в приціл на противника, наш воїн все менше бачить там нащадка Києвської Русі.
Ніщо не видає в них якогось стосунку до "Іду на ви", лицарства, приписаного Святославу. Нема там і степового лихацтва і хліборобської впертості.
Щось інше, темне, прадавнє, хтонічне, але далеко іноземне.
Охоче віриться, що з них Романови ліпили і зліпили, але не бачиться нічого з часів Рюрика.
Останній хоча і був легендарним, але за тою ж легендою його "призвали", що означає просту штуку - він був виборним лицем.
І хіба не дивно, що започатковувати династію його дітям довелося зовсім не там, де його "призвали"?
Новгород був останнім містом, яке так і продовжувало обирати князів на вече.
Якщо і шукати десь роковую преривчатість, то в підкоренні Новгорода Москвою, але там вже негайно на сцені з'являється геноцид. Без нього "перервності" Бердяєва не працюють.

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/3379859.html.
Tags: история, коллективное х%№ло, подонки, рассея, україна
Subscribe

promo don_katalan december 29, 2014 14:39 114
Buy for 50 tokens
Расшифровка секретного плана адмиистративно-территориального устройства России после ее распада От гуляющих по сети различных вариантов "государственного" устройства будущего российских территорий отличается наличием территорий в совместном управлении, возвратом исторических территорий…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments