Я ніколи не втомлююся повторювати мудре грузинське прислів’я: “Річ без господаря належить дияволу!”. Причому, я ще не зустрічала нікого, хто б заперечив цю просту і очевидну істину – адже практично кожен пам’ятає радянську майнову систему з її основоположним принципом «спільне – значить нічиє». Адаптація цього правила під існуючий сьогодні в Україні печерний капіталізм додає нову опцію: «якщо нічиє – значить, можна вкрасти».
Власне, нема нічого дивного у тому, що серед українських політиків, експертів, а тим більше пересічних представників соціуму – вкрай рідко зустрічаються ті, хто здатен зрозуміти ці прописні істини. Десятиліття існування без майнових прав та обов’язків породили в українцях цілковиту безвідповідальність та безтурботність.
І якщо сьогодні вийти на вулицю і запитати у перехожих «кому належить ваша багатоповерхівка?» - більшість відповідатиме «державі», “мерії” або «ЖЕКу», і практично ніхто - «мені та моїм сусідам».
Люди продовжують жити в світі ілюзій, адже це так зручно – вважати, що межі твоїх обов’язків закінчуються одразу ж за вхідними дверима твоєї квартири. І не треба відповідати за обісцяний бомжами ліфт чи припарковані на клумбі «лендкрузери». Коротше, менше знаєш – міцніше спиш.
Але з цього химерного світу вийти все-таки доведеться. І краще рано, аніж пізно.
ПОЛНОСТЬЮ
Journal information